Постанова

від 15.08.2013 по справі 805/8495/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 р. Справа №805/8495/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товаримства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта»

(Ясинуватський район, Спартаківська сільрада)

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

за участю

представників сторін: від позивача - Парфіло О.В., Майдан В.П.

від відповідача - Бороніна М.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602201 від 03.06.2013 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Ним з ТОВ «Харків Лідінг Медіа» було укладено договір доручення, на виконання якого складені відповідні первинні документи. За вказаним договором було сплачено винагороду, що також підтверджується документально. Тобто, позивач правомірно та на підставі первинних документів сплачував винагороду та відносив ці витрати на збут.

Позивачем також був укладений ліцензійний договір, за яким сплачувалось роялті. Згідно цього договору позивач використовував, для позначення палива власного виробництва, знак «ЕХТРА» та інше. При виплаті роялті позивачем був сплачений податок з доходів фізичних осіб, розмір роялті обґрунтований відповідним звітом про незалежну оцінку. Для перевірки позивачем були надані усі первинні документи. Використання товарного знаку для провадження господарської діяльності також підтверджується первинними документами. За таких обставин, спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Під час проведення перевірки встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік всього у сумі 466139 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 233069,50 грн. Заниження податку сталося в результаті завищення витрат на збут за операціями придбання послуг на пошук покупців, які не підтвердженні первинними документами та не використовувались у господарській діяльності, а також завищення інших витрат звичайної діяльності за операціями віднесення до витрат нарахування роялті, які також не підтверджені первинними документами щодо факту використання товарного знаку для провадження господарської діяльності. У першому випадку, виписано лише рахунки на отримання винагороди, не надані документи, які підтверджують факт виконання послуг та не надані звіти про вхід виконання доручення. У другому випадку, по-перше, ліцензіар є одним із засновників позивача; по-друге, роялті було сплачено за використання товарного знаку на паливо моторне альтернативне «ЕХТРА», яке вже було раніше позначено згідно зареєстрованих підприємством технічних умов ТУ У 24.6.-31514949-009-2009 від 02.03.2009 року. Таким чином, позивачем не надані первинниі документи щодо використання товарного знаку відповідно до умов ліцензійного договору в господарській діяльності та його вплив на збільшення прибутку в межах розумної економічної причини (розумної мети).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 14.01.1998 року, свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 № 340944, код ЄДРПОУ 25328121, станом на 17.08.2012 року знаходиться на податковому обліку відповідача.

У період з 17.04.2013 року по 15.05.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань правильності обчислення податку на прибуток, податку на додану вартість, акцизного збору та оподаткування в сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

29.04.2013 року відповідачем позивачеві був наданий запит за № 4056/10/22-013-4 щодо надання письмових пояснень та відповідних документів стосовно фактичної участі повіреного ТОВ «Харків Лімінг Медіа» та виплати роялті.

На вказаний запит позивачем 29.04.2013 року була надана відповідь за № 2904/1, де викладені письмові пояснення стосовно вказаних питань із посиланням на відповідні первинні документи.

30.04.2013 року відповідачем був наданий другий аналогічний запит за № 4235/10/22-013-4, на який відповіддю від 08.05.2013 року за № 0805/1 позивачем додатково були надані пояснення із додаванням відповідних документів.

За результатами вказаної перевірки складений акт перевірки від 21.05.2013 року № 241/22-1/25328121 (т. 1 а.с. 192-229).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 14.1.27., 14.1.231. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1. ст.. 44, п. 138.1., 138.2., п.п. 138.10.3., 138.10.6. п. 138.10. ст. 138, п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 466139 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 10902 грн., 3 квартали 2012 року - 191869 грн., за 2012 рік - 466139 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 03.06.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000602201, яким позивачеві донараховано податок на прибуток у сумі 466139 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у відповідності до абз. 3 п. 123.1. ст.. 123 ПК України у розмірі 50% у сумі 233069,50 грн. (т. 1 а.с. 62).

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Згідно вказаного акту перевірки позивачем у порушення вимог ПК України завищені витрати на збут на суму виплаченої винагороди за операціями придбання послуг на пошук покупців для укладання договорів купівлі продажу альтернативного моторного палива, які не підтверджені первинними документами та не використовуються для провадження господарської діяльності на суму 151969 грн., у тому числі за півріччя 2012 року - 2505 грн., 3 квартали 2012 року- 52770 грн. та 2012 рік - 151969 грн. Позивачем з ТОВ «Харків Лідінг Медіа» (повірений) укладений договір доручення на пошук покупців для укладання договорів купівлі-продажу № 2405/2 від 24.05.2012 року. Згідно цього договору повірений зобов'язаний рекламувати паливо, проводити пошук покупців та укладати договори купівлі-продажу палива, за що отримує винагороду. Позивачем виписані лише рахунки на отримання винагороди, від повіреного не отримані документи, які підтверджують факт виконання послуг, не надані звіти про хід виконання доручення.

П.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У відповідності до вимог п. 44.1. ст.. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

П. 138.1. ст. 138 ПК України передбачно, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до вимог п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 ПК України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

П. 139.1.9. ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм доводить, що витрати - сума будь-яких витрат, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод або збільшення зобов'язань. Платник податків повинен мати намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Він також зобов'язані вести облік, зокрема, витрат на підставі первинних документів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Під витратами на збут розуміються, зокрема, витрати, пов'язані з реалізацією товарів: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) та інші витрати, пов'язані зі збутом товарів.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

З матеріалів справи вбачається наступне. Позивачем з ТОВ «Харків Лідінг Медіа» (повірений) укладений договір доручення на пошук покупців для укладання договорів купівлі-продажу № 2405/2 від 24.05.2012 року (т. 1 а.с.64).

Згідно п. 1.1. цього договору повірений від імені довірителя (позивача) зобов'язаний рекламувати паливо, проводити пошук покупців та укладати договори купівлі-продажу палива.

П. 1.3. вказаного договору передбачено, що право повіреного поширюється на м. Харків та Харківську область.

У відповідності до вимог п. 3.1.6. договору повірений зобов'язаний надавати довірителю звіти про хід виконання доручення, згідно додатку № 1 до договору.

П. 3.2. зазначеного договору визначено, що повірений має право на винагороду за виконання доручення.

До матеріалів справи позивачем надані звіти про виконання доручень (т. 1. а.с. 69-81) за період з травня по грудень 2012 року, які відповідають формі, визначеній у додатку № 1 до вказаного договору (т. 2. а.с. 95). У вказаних звітах зазначені контрагенти - покупці, з якими були укладені договори купівлі-продажу палива; найменування товару, його ціна, сума винагороди повіреного. Вказані контрагенти - покупці були знайдені повіреним та території м. Харків та Харківську область.

Позивачем також надані договори постачання із деякими контрагентами - покупцями, зокрема, договір постачання № 24-05/1 від 24.05.2012 року із ТОВ «Хадо-Технологія», договір постачання № 2307/1 від 23.07.2012 року із ТОВ «Лада-Сервис», договір постачання № 0811/1 від 08.11.2012 року із ФОП ОСОБА_6 В усіх договорах зазначено, що вони складені за допомогою ТОВ «Харків Лідінг Медіа». Усі зазначені контрагенти знаходяться на території - м. Харків чи Харківська область. На виконання вказаних договорів позивачем надані первинні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури (т. 1. а.с. т. 1. а.с. 82-107; т. 2 а.с. 99-102).

Матеріали справи також містять платіжні доручення про сплату ТОВ «Харків Лідінг Медіа» винагороди за період з травня по грудень 2012 року на загальну суму 151969 грн. (т. 2. а.с. 65-68).

Крім цього, як вже зазначалося, повірений повинен був рекламувати паливо, що виробляє позивач. На підтвердження цього факту також позивачем були надані відповідні документи, що описані судом далі по тексту постанови.

За таких обставин, позивачем суду надані усі первинні документи, які підтверджують факт виконання договору доручення на пошук покупців для укладання договорів купівлі-продажу № 2405/2 від 24.05.2012 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що витрати позивача по сплаті винагороди повіреному завищені, оскільки не підтверджені первинними документами та не використовуються для провадження господарської діяльності, з огляду на наступне.

Відповідач зазначає про те, що позивачем не надані звіти саме про хід виконання доручення. Дійсно, у договорі доручення зазначено про надання повіреним звітів про хід виконання доручення. Під час судового засідання судом з'ясовано, що у даному випадку, маються на увазі звіти про виконання доручення.

Саме про надання звітів про виконання договору доручення передбачено ст.. 1006 Цивільного кодексу Украпїни. Ця стаття містить положення, що повірений зобов'язаний, зокрема, повідомляти довірителеві, на його вимогу, всі відомості про хід виконання його доручення.

Таким чином, у договорі не коректно була зазначена назва звітів, які повірений повинен був надавати довірителеві.

Згідно вимог ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Усі вказані первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи, повністю підтверджують фактичну участь повіреного при укладанні договорів на реалізацію продукції та факт отримання позивачем послуг на пошук покупців для укладання договорів купівлі-продажу моторного альтернативного палива, а саме: повіреним були знайдені покупці для позивача на території м. Харків та Харківській області, що є розширенням сфери продажу палива позивача. Зі знайденими контрагентами були укладені договори купівлі-продажу моторного альтернативного палива, за якими покупці отримали від позивача зазначений товар. За виконання доручення повірений отримав винагороду.

Суд також зазначає, що згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області основними видами діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, виробництво продуктів нафтоперероблення. Позивач займається виробництвом альтернативного палива моторного та топлива дизельного альтернативного, що визнається відповідачем під час судового розгляду справи.

Таким чином, зазначений договір було укладено позивачем на реалізацію виконання господарської діяльності за основними видами такої діяльності.

За таких обставин, висновок відповідача щодо завищення витрат на збут на суму виплаченої винагороди за операціями придбання послуг на пошук покупців для укладання договорів купівлі продажу альтернативного моторного палива є необґрунтованим.

Згідно вказаного акту перевірки позивачем у порушення вимог ПК України завищені інші витрати звичайної діяльності за операціями віднесення до витрат сум виплати роялті ОСОБА_7, які також не підтверджені первинними документами щодо факту використання товарного знаку для провадження господарської діяльності на суму 2067740,33 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року у сумі 49408,29 грн., 3 квартал 2012 року - 829485,88 грн., 4 квартал 2012 року - 1188846,16 грн. Відповідно до умов ліцензійного договору від 02.04.2012 року № 0204/3, уладеного з ОСОБА_7 (ліцензіар), який є одним з засновників позивача, ліценціар надає для використання знак для товарів і послуг, за що отримує роялті. Сума грошових коштів, перерахованих ліцензіару, за користування товарного знаку ЕХТRA на паливо альтернативне, яке вже було раніше позначено згідно зареєстрованих підприємством технічних умов ТУ У 24.6.-31514949-009-2009 (дата набрання чинності 02.03.2009 року). Враховуючи викладене, позивачем не надані до перевірки первинні документи, підтверджуючі факт використання товарного знаку відповідно до ліцензійного договору в господарській діяльності та його вплив на збільшення прибутку підприємства в межах розумної економічної вигоди (ділової мети).

У відповідності до вимог п.п.14.1.225. п. 14.1. ст.. 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

П.п. 138.10.6. п. 138.10. ст.. 138 ПК України визначено, що інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Наводиться також перелік таких витрат.

Згідно вимог ст.420 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори.

Ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 424 ЦК україни передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ст 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст..427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до вимог ст.. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Аналіз наведеного доводить, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори. Літературні твори є об'єктом права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності складається з особистих немайнових прав інтелектуальної власності та (або) майнових прав інтелектуальної власності. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні. Право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності є складовими майнового права інтелектуальної власності. Власник об'єкту права інтелектуальної власності може використовувати цей об'єкт на власний розсуд. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу зазначеної особи. Законодавством також чітко визначено поняття «використання знаку».

З матеріалів справи вбачається наступне. Згідно п. 1.2. нової редакції Статуту позивача ОСОБА_7 (ІНН НОМЕР_2) є одним з учасників товариства - позивача (т. 1 а.с. 174-177).

У період до 2012 року позивач дійсно позначав паливо власного виробництва знаком ЕХТRA (надалі знак) згідно технічних умов ТУ У 24.6.-31514949-009-2009, які були зареєстровані 02.09.2009 року. Вказані технічні умови є літературним твором, тобто об'єктом права інтелектуальної власності ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 35941.

З огляду на вищевказані норми ЦК України, ОСОБА_7 використав своє право інтелектуальної власності на свій власний розсуд, шляхом передання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності позивачеві. На підставі зазначених вимог ЦК України між сторонами був укладений усний договір.

10.11.2011 року вказана особа отримала свідоцтво на знак для товарів і послуг № 147643, (511) - індекс Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг: кл.4 - бензин, бензол, газойль, газолін, дизельне томливо, лігроїн, мазут, моторне паливо, нехімічні домішки до моторного палива, нафта, нафта сира або перероблена, паливо, паливо на основі спирту. Очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва 14.06.2021 року. Зображення знаку складається з графічного малюнку молекулярної форми у вигляді крапок та слова EXTRA ( т. 1 а.с. 113, 114).

Таким чином, у даному випадку відбулась зміна юридичного статусу знаку.

За таких обставин, між ОСОБА_7 та позивачем був укладений ліцензійний договір № 0204/3 від 02.04.2012 року, згідно вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (т. 1. а.с. 108-112).

Згідно п. 2.1. вказаного договору позивачеві були надані наступні права: право на позначення палива знаком, право на рекламування знаку, право укладання субліцензійних договорів із третіми особами.

У відповідності до вимог п. 4.1. вказаного договору ліцензіар отримує плату (роялті), яке розраховано згідно звіту про незалежну оцінку за визначення інтервалу найбільш імовірною ставкою роялті для ліцензійного договору на знак для товарів і послуг та складатиме 0,99 - 3,46% від суми продаж (т. 1 а.с. 246 - т. 2 а.с. 66).

У відповідності до наказу позивача № 0304/1-1 від 03.04.2012 року з метою збільшення рівня продажу палива було введено використання торгової марки EXTRA. У зв'язку із технічною важкістю відображення повного зображення торгової марки було вирішено у документах торгову марку зазначати лише у вигляді слова, а у рекламних цілях відображати повне зображення знаку (т. 2 а.с. 138).

Позивачем суду надані наступні первинні документи: звіти про нарахування роялті (акт приймання-передачі ліцензійних прав) за період з 2 кварталу 2012 року по грудень 2012 року, розрахунок суми роялті за цей період, відомості щодо розміру продаж за цей же період (т. 1 .а.с. 122 -151). Крім цього, надані видаткові касові ордери за цей же період про сплату ліцензіару роялті за цей період на загальну суму 20677740,33 грн. (т. 2 а.с. 74-83).

Позивачем також надані паспорти якості на паливо моторне альтернативне, на яких міститься повне зображення знаку (т. 2 а.с. 92,93); договори постачання із покупцями, у яких також визначено паливо із позначкою знаком.

Позивачем на підставі п. 4.4. вказаного договору із загальної суму сплаченого роялті був сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 350013,65 грн., що підтверджується розрахунками податку з доходів фізичних осіб за цей же період та платіжними дорученнями ( т. 2 а.с. 69-73).

Згідно п. 4.1. вказаного договору рекламування знаку здійснювалось позивачем на підставі договору на виконання робіт № 10 від 12.04.2012 року, виконання якого підтверджується актами здачі-прийняття робіт; договору на виробництво та розміщення рекламних матеріалів № 000994/2012 від 20.06.2012 року, виконання якого підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг); договору на розміщення рекламної продукції № 1008/1 від 10.08.2012 року із актом прийому-передачі послуг (т. 1. а.с. 152- 169, т. 2 а.с. 110-115). Крім цього, позивачем до матеріалів справи надані рекламні буклети, проспекти, откритки, запальнички, календарі, ручки, щоденники із повним зображенням знаку.

Аналіз викладеного доводить, що позивачем до матеріалів справи у повному обсязі надані первинні документи, які відповідають вимогам ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують факт використання знаку в господарській діяльності відповідно до ліцензійного договору.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_7 є одним із учасників позивача, тобто юридична та фізична особи пов'язані між собою в частині заснування контролю за діяльністю підприємства, обізнані один про одного, визначають економічну спрямованість діяльності між собою, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, позивач та ОСОБА_7 дійсно є пов'язаними особами. Діюче законодавство не містить заборони щодо укладання будь-яких договорів пов'язаних між собою осіб. Сума роялті, яка сплачена ОСОБА_7, була розрахована позивачем не самостійно на свій власний розсуд, а за допомогою відповідних спеціалістів. Із суми роялті сплачений відповідний податок. Тобто, у даному випадку, порушення законодавства відсутні.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на використання знаку до та після розірвання ліцензійного договору, з огляду на наступне.

Згідно додатку № 1 до ліцензійного договору, строк його дії закінчується 31.12.2012 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач також використовує знак вже після закінчення строку дії ліцензійного договору, що є порушенням вимог Закону України ««Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Але порушення позивачем прав ліцензіару на теперішній час не є предметом розгляду по цій справі, не стосується порушення вимог податкового законодавства та не впливає на правомірність віднесення позивачем витрат по сумам виплати роялті ОСОБА_7 до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Суд також зазначає, що до ліцензійного договору позивач використовував знак у відповідності до вимог ТУ У 24.6.-31514949-009-2009, але після того, як цей знак набув більш вагомого статусу - товарного знаку, він був використаний позивачем згідно умов саме ліцензійного договору.

При цьому суд зазначає, що саме використання знаку згідно ліцензійного договору суттєво вплинуло на збільшення продаж позивача та відповідно прибутку підприємства, що вбачається з матеріалів справи.

Аналіз показників, викладених у розрахунках сум роялті, видаткових ордерах щодо виплати роялті, сум сплаченого податку з доходів фізичних осіб та відомостей об'ємів продаж, згідно яких були розраховані суми роялті, доводить наступне. У період з 2 кварталу по грудень 2012 року об'єми продажу палива збільшились, відповідно збільшилась сума роялті та податок з доходів фізичних осіб, відповідно збільшився і прибуток підприємства, що також підтверджується висновками акту перевірки.

Так, за 2 квартал 2012 року сума роялті склала - 49408,29 грн., за 3 квартал - 829485,88 грн., а за 4 квартал 2012 року вже 1188846,16 грн. (сторінка акту перевірки - 12), тобто різниця 3 та 4 кварталів щодо збільшення склала більше 350000 грн., відповідно різниця сплати податку - 70000 грн.

Таким чином, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність впливу використання знаку, згідно ліцензійного договору, на збільшення прибутку позивача в межах розумної економічної причини (ділової мети).

За таких обставин, висновки відповідача щодо завищення позивачем інших витрат звичайної діяльності за операціями віднесення до витрат сум виплати роялті ОСОБА_7, які також не підтверджені первинними документами щодо факту використання товарного знаку для провадження господарської діяльності є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених перевіркою та протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ст. 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Штраф у розмірі 233069,50 грн. застосований до позивача відповідачем згідно абз. 3 п.123.1 ст.123 ПК України.

У відповідності до вимог п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на протиправність прийняття спірного відповідачем податкового повідомлення-рішення, відповідні штрафні (фінансові) санкції застосовані безпідставно.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення у частині застосування санкцій також не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2294 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Ясинуватської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.06.2013 року за № 0000602201 з податку на прибуток у загальній сумі 699208,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» судові витрати у сумі 2294 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 15.08.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.