Постанова

від 20.08.2013 по справі 820/2866/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2013 р. № 820/2866/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Краюшкіна В.В., Коломєйцевої О.П.

відповідача - Онищенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, публічне акціонерне товариство «Завод «Південкабель», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від 08.04.13 р. відносно ПАТ «ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» за формою «В-1» № 0000064000 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 р. у сумі 373062 грн. та штрафу 186531 грн. та за формою «В-4» № 0000074000 про зменшення від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 р. у сумі 373602 грн. та у сумі 266304 грн., а загалом - 639366 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що на підставі акту перевірки № 172/40.0-14/00214534 від 22.03.13 р. відповідачем 08.04.13 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення за формою «В-1» № 0000064000 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 р. у сумі 373062 грн. та штрафу 186531 грн., і за формою «В-4» № 0000074000 про зменшення від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 р. у сумі 373602 грн. та у сумі 266304 грн., а загалом - 639366 грн.

Фахівці ДПІ відмовились прийняти для розрахунку від'ємного значення та податкового кредиту ПДВ податкові накладні, отримані позивачем у листопаді-грудні 2012 р. від контрагентів: ПП «Віва-Транс» (код ЄДР 37965693) - № 1 від 26.11.12 р. на суму ПДВ 30586,67 грн. та № 1 від 06.12.12 р. на суму ПДВ 19533,33 грн., а разом 50120,00 грн.; ТОВ «Приватбудіндустрія» (код ЄДР 33434992) - № 2 від 08.11.12 р. на суму ПДВ 23993,33 грн., № 4 від 15.11.12 р. на суму ПДВ 30600,00 грн., № 5 від 22.11.12 р. на суму ПДВ 19820,00 грн., а разом 74413,33 грн.; ТОВ «Ейлат С» (код ЄДР 37300897) - № 89 від 02.11.12 р. на суму ПДВ 8333,33 грн.; № 90 від 06.11.12 р. на суму ПДВ 8333,33 грн.; № 92 від 07.11.12 р. на суму ПДВ 8333,33 грн.; № 93 від 08.11.12 р. на суму ПДВ 8433,86 грн.; № 94 від 09.11.12 р. на суму ПДВ 32802,33 грн.; № 95 від 14.11.12 р. на суму ПДВ 34285,42 грн.; № 98 від 22.11.12 р. на суму ПДВ 34303,83 грн.; № 99 від 26.11.12 р. на суму ПДВ 32090,45 грн.; № 101 від 28.11.12 р. на суму ПДВ 33944,05 грн.; № 102 від 04.12.12 р. на суму ПДВ 36751,47 грн.; № 106 від 07.12.12 р. на суму ПДВ 21296,05 грн.; № 108 від 14.12.12 р. на суму ПДВ 36346,60 грн.; № 111 від 24.12.12 р. на суму ПДВ 30965,05 грн., а разом 336219,10 грн.; ТОВ «Регіон-поставка+» (код ЄДР 32335333) - № 4 від 14.11.12 р. на суму ПДВ 30940,01 грн.; № 7 від 27.11.12 р. на суму ПВД 36262,42 грн.; № 2 від 05.12.12 р. на суму ПДВ 29526,37 грн.; № 4 від 18.12.12 р. на суму ПДВ 36778,47 грн., а разом 133507,27 грн.; ТОВ «Промелектрозв'язок» (код ЄДР 31153735) - № 2 від 04.12.12 р. на суму ПДВ 1666,67 грн., так як перевіряючі дійшли висновку щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 р. у сумі 373062 грн. і 266304 грн. за грудень 2012 р., а також щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 р. у розмірі 373062 грн., мотивуючи тим, що вищевказані контрагенти позивача мали по ланцюгу постачання товару зв'язки з ризиковими підприємствами і неможливо перевірити рух товару аж до самого виробника.

Також, позивач зазначив, що підприємство не може нести відповідальність відповідно податкового законодавства за сумлінне виконання чи невиконання ними податкових зобов'язань та разом з тим, в ході перевірки були надані усі документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження реальності та дійсності господарсько-фінансових операцій з вказаними контрагентами та використання отриманих товарі в господарській діяльності позивача і що позивачем не порушувались правила, вимоги та приписи п. 198.6 ст. 198, п. 200.3-200.4 ст. 200 ПКУ.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що винесені ДПІ податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою від 05.08.2013 року Харківський окружний адміністративний суд замінив відповідача по справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Харкові ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у місті Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Завод «Південкабель» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.101995 року за № 169 і станом на даний час перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів.

Також судом в судовому засіданні встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, про що складено Акт від 22.03.2013 року за №172/40.0-14/000214534 «про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 1829493 грн. та достовірності нарахування бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в сумі 8099431,00 грн.».

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: завищення від'ємного значення за грудень 2012 року на 266504,0 грн., що призвело до порушення п.198.6 ст. 198, п.200.3, ст. 200 Податкового Кодексу України , завищення від'ємного значення за листопад 2012року на 373062,0 грн., що призвело до порушення п. 198.6 ст. 198, п.200.3, ст. 200 Податкового Кодексу України та завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2012 року на 373062 грн., що призвело до порушення п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України.

До вказаних висновків перевіряючи дійшли на підставі того, що позивачем неправомірно завищено від'ємне значення у вказані вище періоди та завищено суму бюджетного відшкодування, так як контрагенти позивача ПП «Віва-Транс», ТОВ «Приватбудіндустрія», ТОВ «Ейлат С», ТОВ «Регіон-поставка+» та ТОВ «Промелектрозв'язок» мали по ланцюгу постачання товару зв'язок з ризиковими підприємствами, а тому не можливо дослідити рух товару до виробника.

На підставі Акту перевірки Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000064000 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 р. у сумі 373062 грн. та штрафу 186531 грн. та № 0000074000 про зменшення від'ємного значення ПДВ за листопад 2012 р. у сумі 373602 грн. та у сумі 266304 грн., а загалом - 639366 грн.

Також судом в судовому засіданні встановлено, що 01.06.2012 року між ПП «Віва - Транс» (Постачальник) та позивачем (Покупець) було укладено договір поставки №27, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити - передати у власність Покупцю бітум рідкий у кількості 1000 тон, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату.

Матеріали справи містять документи, які підтверджують виконання вказаного договору, а саме: платіжні доручення, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, видаткові накладні.

04.01.2012 року між ТОВ «Регіон-поставка+» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено контракт №176, згідно якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату товару - чушку свинцову марки С-2, в кількості вказаної у специфікації.

Матеріали справи містять документи, які підтверджують виконання вказаного договору, а саме: платіжні доручення, прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

20.06.2012 року між ТОВ «Ейлат-С» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено контракт №2012/9, згідно якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату товару - чорну жесть (ОН) ТУ 14-4-413-97 розміром 0,28х321 мм;0,4х485-500мм, в кількості та по цінам, вказаних у спеціфікаціях.

До матеріалів справи надані документи, які підтверджують виконання вказаного договору, а саме: платіжні доручення, прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

14.04.2005 року між ТОВ «Приватбудіндустрія» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №9, згідно якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату товару - бітум марки БН 70/30 ГОСТ 6617-78 і ТУ.

До матеріалів справи надані документи, які підтверджують виконання вказаного договору, а саме: платіжні доручення, прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

27.11.2012 року між ТОВ «Промелектрозв»язок» (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір про надання послуг №35, згідно якого Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе обов'язки надання послуг з розробки документації на узгодження лімітів для отримання дозволу на розміщення небезпечних відходів на 2013 рік.

До матеріалів справи надані: акти виконаних робіт, платіжні доручення рахунки, податкова накладна.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Суд вказує, що господарські зобов'язання Позивача з контрагентами виконані належним чином.

Право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Актом перевірки не встановлено порушень в оформленні податкових накладних, які виписувалися контрагентами Позивача, та на підставі яких Позивач скористався правом на податковий кредит. Крім того не встановлено фактів недійсності наданих Позивачем документів, фактів відсутності у контрагентів Позивача статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, фактів завищення вартості товарів чи послуг або фактів несумісності зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю Позивача.

Таким чином, правочини, укладені Позивачем з його контрагентами, спрямовані на реальне настання правових наслідків, виконані в повному обсязі, господарські операції мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, витрати за правочинами фактично понесені, а отримані за правочинами товари (роботи, послуги) використані в межах господарської діяльності, тобто фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між Позивачем та вказаними вище контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не може зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові міжрегіонального ГУ Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС від 08 квітня 2013 року №0000064000 та №0000074000.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 серпня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко