Постанова

від 20.08.2013 по справі 826/11019/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2013 року 11:25 № 826/11019/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фантастік» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. № 00001582230. за участю представників сторін:

від позивача: Артимович Ю.Б. (довіреність № б/н від 01.07.2013 р.)

від відповідача: Іванов Д.С. (довіреність № 44/10-015 від 15.07.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 20.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фантастік» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. № 00001582230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11019/13-а та призначено судове засідання на 20.08.2013 р.

В судовому засіданні 20.08.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантастік»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.02.2013 р. № 00001582230.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що у податкового органу не було законодавчо визначених підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а також, на думку позивача, під час проведення зазначеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 160 068 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 20.08.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «Прогрес Актив», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Прогрес Актив» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

В наданих запереченнях відповідачем зазначено, що в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» від 24.09.2012 р. № 3873/22-4/36257364, встановлено відсутність такого контрагента позивача за місцем його реєстрації (місцем знаходження), що відповідно унеможливлює отримання первинної документації на підтвердження товарності (фактичності) господарських операцій із позивачем; фактичне місцезнаходження встановити неможливо; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, трудові ресурси, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності; по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 29.01.2013 р. по 01.02.2013 р, на підставі службового посвідчення Махловцем М.М. заступником начальника відділу перевірок бюджетоформуючих підприємств управління податкового контролю ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75 1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 168 від 23.01.2013 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фантастік», код ЄДРПОУ 33737323, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення додаткового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Прогрес Актив» (код ЄДРПОУ 36257364) за жовтень 2011 р.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 55-1/22-30/33737323 від 01.02.2013 р., в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 160 068 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ПП «Прогрес Актив» (код ЄДРПОУ 36257364), щодо надання останнім на користь позивача послуг із постачання силіконізованих кульок; набивання логотипів на іграшки; пошиву іграшок; оформленню, пакуванню та фасуванню іграшок.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 00001582230 від 14.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 200 085 00 грн. (в тому числі за основним платежем - 160 068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 017,00 грн.).

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення № 00001582230 від 14.02.2013 р. в адміністративному порядку (до податкових органів вищих інстанцій), таке рішення було залишено без змін.

Однак, вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. № 00001582230, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення саме документальної невиїзної перевірки.

Отже, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення документальних невиїзних перевірок передбачений п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України. Так, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фантастік» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення додаткового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Прогрес Актив» (код ЄДРПОУ 36257364) за жовтень 2011 р. була проведена згідно з п.п. 75.1.2 п. 75 1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 168 від 23.01.2013 р.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» від 24.09.2012 р. № 3873/22-4/36257364, було встановлено відсутність такого контрагента позивача за місцем його реєстрації (місцем знаходження), що відповідно унеможливлює отримання первинної документації на підтвердження товарності (фактичності) господарських операцій із позивачем; фактичне місцезнаходження встановити неможливо; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, трудові ресурси, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності; по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією).

А отже, в даному випадку, вбачалося порушення таким контрагентом позивача ПП «Прогрес Актив» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Прогрес Актив» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

В даному випадку позивачем не заперечувалося отримання від податкового органу передбаченого податковим кодексом України Наказу про проведення зазначеної перевірки та повідомлення про проведення такої перевірки, хоча таке отримання зазначених документів і відбулося із запізненням.

Зважаючи на зазначене, що підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає що відповідачем було правомірно, та на підставі передбачених податковим законодавством вимог, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фантастік», код ЄДРПОУ 33737323, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення додаткового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Прогрес Актив» (код ЄДРПОУ 36257364) за жовтень 2011 р., оскільки за наслідками перевірки контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» було виявлено факти, що свідчать про порушення таким платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП «Прогрес Актив» (код ЄДРПОУ 36257364), щодо надання останнім на користь позивача послуг із постачання силіконізованих кульок; набивання логотипів на іграшки; пошиву іграшок; оформленню, пакуванню та фасуванню іграшок.

Так, між позивачем ТОВ «Фантастік» та контрагентом ПП «Прогрес Актив» було укладено два договори, а саме: Договір поставки № 1/01/11 від 01.11.2010 р. та Договір про надання послуг № 1/01/11 від 01.11.2010 р.

За Договором поставки ПП «Прогрес Актив» в жовтні 2011 року мало поставити на адресу ТОВ «Фантастік» силіконізовані кульки в кількості 31 230 штук, на виконання чого сторонами були підписані (виписані ПП «Прогрес Актив»):

- рахунок-фактура № 1 від 03.10.2011 р.;

- специфікація № 1 від 03.10.2011 р.;

- Акт прийому-передачі товару від 03.10.2011 р.;

- видаткова накладна № 5 від 03.10.2011 р.;

- податкова накладна № 1 від 03.10.2011 р. на загальну суму 281 070,00 грн., в тому числі ПДВ - 46 845,00 грн.

За Договором про надання послуг ПП «Прогрес Актив» в жовтні 2011 року мало надати ТОВ «Фантастік» послуги по набиванню логотипів на іграшки, пошиву іграшок, оформленню, пакуванню та фасуванню іграшок, на виконання чого сторонами були підписані (виписані ПП «Прогрес Актив»):

- Акт прийому-передачі наданих послуг від 03.10.2011 р.;

- Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.10.2011 р.;

- Акт прийому-передачі наданих послуг від 10.10.2011 р.;

- податкові накладні № 2 від 03.10.2011 р., № 4 від 05.10.2011 р., та № 6 від 10.10.2011 р. на загальну суму 679 338,00 грн., в тому числі ПДВ 113 223,00 грн.

Суми ПДВ в загальному розмірі 160 068 грн. по виписаним ПП «Прогрес Актив» податковим накладним були включені ТОВ «Фантастік» до складу податкового кредиту за жовтень 2011 р. та відображено в Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 р.

Отже, відповідно до сутності таких господарських операцій (надання послуг із постачання силіконізованих кульок; набивання логотипів на іграшки; пошиву іграшок; оформленню, пакуванню та фасуванню іграшок), що мали здійснюватися у великих обсягах та на значні суми, вбачається необхідність наявності в такого контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» відповідної матеріально-технічної бази (складських приміщень, устаткування, автомобільного транспорту) та значних трудових ресурсів, чого позивачем в даному випадку доведено не було, та зазначеного не підтверджується наявними у справі доказами.

Так навпаки, в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» від 24.09.2012 р. № 3873/22-4/36257364, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, трудові ресурси, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності; по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару (продукції) та операцій з даним товаром (продукцією).

Крім того, в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» від 24.09.2012 р. № 3873/22-4/36257364, встановлено відсутність такого контрагента позивача за місцем його реєстрації (місцем знаходження), що відповідно унеможливлює отримання первинної документації на підтвердження товарності (фактичності) господарських операцій із позивачем; фактичне місцезнаходження ПП «Прогрес Актив» встановити неможливо.

Також, згідно наявних у справі доказів, а саме фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ПП «Прогрес Актив» за 2011 р. (період у якому відбувалися взаємовідносини із позивачем), такий контрагент позивача ПП «Прогрес Актив» у своєму штаті мав лише одного працівника (керівник та головний бухгалтер в одній особі), та не укладав договорів із іншими самозайнятими особами з метою виконання договірних відносин із позивачем, оскільки податку з доходів фізичних осіб у зазначеному періоді (2011 р.) позивачем було сплачено із виплаченої заробітної плати, яка становила менше 3000 грн. за цілий рік, і відповідно нараховувалася та виплачувалася єдиній особі на підприємстві - керівнику та головному бухгалтеру в одній особі.

Наявними матеріалами справи також підтверджується те, що така діяльність із виготовлення та постачання іграшок взагалі не відноситься до господарської діяльності ПП «Прогрес Актив», оскільки, згідно КВЕД, основним видом діяльності ПП «Прогрес Актив» є надання інших юридичних послуг, проте не пошиву іграшок.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Прогрес Актив» здійснювалася поза межами правового поля.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Прогрес Актив» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів).

Така незаконна діяльність вказаного контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» направлена на ухилення від сплати податків, та суттєво впливає на недоотримання Державним бюджетом України податків, що виражається в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Зокрема, в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Прогрес Актив» від 24.09.2012 р. № 3873/22-4/36257364, встановлено також фіктивну діяльність всіх контрагентів, із якими ПП «Прогрес Актив» мав правовідносини за період його діяльності (а саме: ТОВ ««Рент Сталл» (код ЄДРПОУ 36845627), ТОВ «Де-Форсес» (код ЄДРПОУ 37317523), ТОВ «Алієдора» (код за ЄДРПОУ 37270339), ТОВ «КПТ МІГ» (код за ЄДРПОУ 37270370), ТОВ «АСТАНА К» (код ЄДРПОУ 37270449), ТОВ «Віп Союз»), що відповідно підтверджує факт здійснення контрагентом ПП «Прогрес Актив» його діяльності без наміру настання відповідних правових наслідків (безтоварні операції), із метою штучного формування податкового кредиту, та зазначене в свою чергу завдало значної шкоди економічним інтересам Держави.

Позивачем, в свою чергу, не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином контрагент ПП «Прогрес Актив», без наявності жодної матеріально-технічної бази (устаткування), складських приміщень, транспорту та відповідних трудових ресурсів, мав змогу надавати послуги із постачання силіконізованих кульок; набивання логотипів на іграшки; пошиву іграшок; оформленню, пакуванню та фасуванню іграшок, що відповідно передбачали необхідність наявності достатньої матеріальної бази (зокрема складських приміщень та вантажних транспортних засобів), а також достатніх трудових ресурсів, оскільки одна особа фізично не може виготовити 15 000 іграшок.

З приводу зазначеного позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентом ПП «Прогрес Актив» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування) та відповідних трудових ресурсів.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ПП «Прогрес Актив» за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу надавати послуги із пошиву та постачання іграшок у великих обсягах та на значні суми.

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ПП «Прогрес Актив» була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ПП «Прогрес Актив» та його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Прогрес Актив» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ), - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів, не підтверджує реальності надання таких послуг.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ПП «Прогрес Актив» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як зазначається в рішення ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «Прогрес Актив» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «Прогрес Актив» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент позивача ПП «Прогрес Актив» із штатом в одну особу особисто фактично не міг надавати послуг з пошиву та постачання іграшок (у великих обсягах та на значні суми), зважаючи на встановлення відсутності в останнього матеріально-технічних можливостей та трудових ресурсів, а доказів щодо укладення ПП «Прогрес Актив» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем до матеріалів справи надано не було.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки, а саме того, що контрагент позивача ПП «Прогрес Актив» та його посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться (первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій в розрізі правовідносин із контрагентами отримати не можливо), та матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення зазначеного виду діяльності (пошив та постачання іграшок), який взагалі не відноситься до видів діяльності ПП «Прогрес Актив», не має, а відповідно такий контрагент фактично не мав можливості виконувати взяті на себе зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність вчинених ним дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а також довів правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. № 00001582230.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 26.08.2013 р.