Постанова

від 20.08.2013 по справі 914/2301/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 914/2301/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

Розглянувши апеляційну скаргу приватного торговельно-посередницького підприємства фірма "ЕДЕЛЬВЕЙС", б/н від 25.07.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.07.13р.

у справі № 914/2301/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Медичне науково-виробниче об'єднання "БІОКОН", м.Донецьк

до відповідача: приватного торговельно-посередницького підприємства фірма "ЕДЕЛЬВЕЙС", м.Львів

про стягнення 54 676 грн. 98 коп.

За участю представників сторін:

від позивача - Троцький Г.М.- представник ( довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - не з'явився( належно повідомлений).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.13р. апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: Хабіб М.І.(головуюча), Гриців В.М., Зварич О.В., справу призначено до розгляду на 20.08.13р.

У зв'язку відпусткою судді Зварич О.В., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.13р. у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі № 914/2301/13 замість судді Зварич О. В. введено суддю Якімець Г.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.07.13р. у справі № 914/2301/13 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з приватного торговельно-посередницького підприємства фірми "ЕДЕЛЬВЕЙС" на користь ТзОВ "Медичне науково-виробниче об'єднання "БІОКОН" 44 940 грн. 54 коп. основного боргу, 1 689 грн. 43 коп. пені, 1 467 грн. 24 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване нормами ст.ст.509,526,530,599,610,612,625 ЦК, ст.ст. 193,230,231 ГК України. Зокрема, місцевий суд виходив з того, що відповідач не оплатив товар у строк, встановлений договором поставки від 03.01.2012р. № БИО -354, його заборгованість за отриманий товар становить 44 940,54грн. За прострочення оплати товару умовами договору (п.3.5) передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка становить 1689,43грн.. Разом з тим, позивач не врахував положення протоколу розбіжностей до договору та безпідставно заявив до стягнення 30% річних в сумі 4 106,04грн. і штраф в сумі 3 677,37грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 15.07.13 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на порушення місцевим судом норм процесуального права та неповне з'ясування фактичних обставин справи. Скаржник стверджує, що місцевий суд при вирішенні спору порушив принцип змагальності сторін та позбавив відповідача права на захист своїх інтересів, оскільки на адресу відповідача не надходило жодних ухвал суду, прийнятих місцевим господарським судом в судовому засіданні 01.07.2013р., скаржник не знав про відкладення розгляду справи, а тому не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи скаржника суперечать фактичним обставинам справи, оскільки у всіх судових засіданнях брав участь представник відповідача. Вважає, що апеляційна скарга подана виключно з метою затягування судового процесу.

В судове засідання скаржник не забезпечив явки свого представника, жодних клопотань не подав, хоча був у встановленому порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення йому 12.08.2013р. поштового відправлення, яке є в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої доводи, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання, а також відсутність обставин, що унеможливлюють розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №БИО-354 від 03.01.2012р. з протоколом розбіжностей від 04.01.12р. (а.с. 11-17,54)

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується протягом терміну дії даного договору передавати у власність покупця продукцію власного виробництва та іншу продукцію, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах визначених договором приймати та оплачувати товар (п.1.1 договору).

Найменування товару, його асортимент та ціна визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, відповідно до прайс - листів постачальника. Уразі відсутності специфікації, найменування, асортимент та ціна товару визначаються відповідно до чинного прайс - листа постачальника (п.1.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 44 940 грн. 54 коп., що підтверджується видатковими накладними №КІЕ-13887 від 22.11.2012 р., №КІЕ-14565 від 11.12.2012 р., №КІЕ-14974 від 18.12.2012 р., №КІЕ-00789 від 23.01.2013 р., №КІЕ-04042 від 11.04.2013 р., та довіреностями на отримання ТМЦ №Л-3941 від 22.11.2012 р., №Л-4062 від 11.12.2012 р., №Л-4118 від 18.12.2012 р., №Л-67 від 23.01.2013 р., №Л-274 від 11.04.2013 р.

Відповідно до п.3.5 договору, в редакції протоколу розбіжностей, оплата покупцем партії поставленого товару відбувається з відтермінуванням платежу на 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на отримання товару.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач товар не оплатив.

Дослідивши всі обставини справи, доводи сторін, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст.712 ЦК, ст.265 ГК за договором поставки постачальник зобов'язується передати покупцю товар у встановлений строк (строки), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на виконання договору поставки №БИО-354 позивач поставив відповідачу в листопаді 2012р.- квітні 2013р. по 5- ти накладних товар на загальну суму 44 940, 54 грн. Кожна з поставлених партій товару мала бути оплачена упродовж 60 календарних днів з дати підписання відповідачем видаткової накладної. В порушення умов договору відповідач товар не оплатив.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За прострочення оплати товару пунктом 6.2 договору, в редакції протоколу розбіжностей, передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий суд правомірно задоволив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 44 940, 54 грн. та пені в сумі 1 689 грн. 43 коп. за період прострочення оплати (по кожній накладній окремо) по 06.06.2013р.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні решти вимог ( 30 % річних, штрафу та частково пені) з огляду на те, що позивач не врахував умов договору в редакції протоколу розбіжностей, яким не передбачено стягнення 30% річних та штрафу, а пеня має розраховуватися з урахуванням строку оплати товару на умові відстрочення оплати на 60 календарних днів з дати підписання відповідачем видаткової накладної

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про порушення місцевим судом принципу змагальності сторін та позбавлення відповідача права на захист своїх інтересів, оскільки згідно з протоколами судових засідань у всіх судових засіданнях (01.07.2013р., 08.07.2013р. та 15.07.2013р.) брав участь представник відповідача Урбанська Т. В. на підставі довіреності від 28.12.2012р., виданої відповідачем ( а.с. 57).

Крім того, в матеріалах справи містяться відзиви на позовну заяву, подані уповноваженим представником апелянта - Урбанською Т.В. (а.с.62,65), що спростовує доводи апелянта про позбавлення його можливості захистити свої інтереси.

Щодо доводів про неотримання відповідачем ухвали суду, прийнятої місцевим господарським судом в судовому засіданні 01.07.2013р., апеляційний суд зазначає, що частиною третьою ст.77 ГПК встановлено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з протоколом судового засідання від 01.07.2013р., в судове засідання 01.07.2013р. з'явилися представники двох сторін, в цьому засіданні місцевим судом була оголошена перерва до 08.07.2013р., про що представники сторін були повідомлені під розписку (а.с.59-61). В наступне засідання - 08.07.2013р. також з'явилися представники двох сторін і була оголошена перерва до 15.07.2013р. (а.с. 63-64). При оголошенні перерви в судовому засіданні ухвала суду не виноситься і не надсилається сторонами. В оскаржуваному рішенні суду від 15.07.2013р вказано про оголошені перерви.

Отже, при розгляді спору місцевим судом дотримані норми процесуального закону, зокрема, ст.77 ГПК.

В силу вимог ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено наявності підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.07.13р. у справі № 914/2301/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного торговельно-посередницького підприємства фірма "ЕДЕЛЬВЕЙС" без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова підписана 21.08.2013р.

Головуючий суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М

Суддя Якімець Г.Г.