Рішення

від 21.08.2013 по справі 910/10565/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10565/13 21.08.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»

до Суб'єкта підприємницької діяльності - Зровко Дениса Юрійовича

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас»

2) Фізична особа Дорошенка Андрія Олександровича

про визнання нікчемним договору оренди транспортного засобу

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Нагорний О.К. - представник за довіреністю № 59/12 від 14.03.13

від відповідача: Зровко Д.Ю., Сапсай В.М. - представник за довіреністю № 4152 від 15.07.13

від третьої особи-1: Сапсай В.М. - представник за довіреністю від 05.09.12

від третьої особи-2: не з'явились

В судовому засіданні 21.08.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА» до Суб'єкта підприємницької діяльності - Зровко Дениса Юрійовича про визнання нікчемним договору оренди транспортного засобу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.04.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ОСТРА» (позивач) та фізичною особою Дорошенко А.О., який є власником транспортного засобу марки «Богдан А092», д/н АА 0516АА був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності власника зазначеного транспортного засобу. 05.05.2011 Дорошенко А.О. відповідно до довіреності № 7380 надав право Зровку Д.Ю. (відповідач) укладати та підписувати договори оренди застрахованого автомобіля, однак останній всупереч нормам цивільного та господарського законодавства, 01.05.2011 уклав договір оренди на автобуси «Богдан» з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас», серед яких наявний застрахований транспортний засіб «Богдан А 092» д/н АА0516АА. Оскільки, відповідач на момент укладення договору оренди застрахованого транспортного засобу не мав, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, необхідного обсягу цивільної дієздатності, позивач просить суд визнати недійсним укладений договір оренди від 01.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/10565/13 та призначено розгляд справи на 17.07.2013. Вказаною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас» та 2) Фізичну особу Дорошенка Андрія Олександровича.

16.07.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас», в якій останній повідомляє, що на момент звернення позивача з позовом до Господарського суду м. Києва у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. В підтвердження вказаної заяви третьою особою-1 надана копія позовної заяви № 373 від 16.04.2013 та копія ухвали Дніпровського районного суду м. Києва № 755/9104/13-ц від 18.05.2013 з якої вбачається, що розгляд вказаної справи призначений на 14.08.2013.

У судове засідання, призначене на 17.07.2013, представники сторін та представник третьої особи-1 з'явились. Представник відповідача та третьої особи-1 надав документи на виконання вимог ухвали суду та підтримав подану 16.07.2013 заяву. Третя особа-2 у судове засідання не в'явилася про причини неявки суд не повідомила, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0214005586160.

Представник позивача проти поданої заяви не заперечує, факт наявності аналогічної справи в Дніпровському районному суді м. Києва підтверджує.

У судовому засіданні учасники процесу заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення справи в Дніпровському районному суді м. Києва та подали письмове клопотання про продовження строків вирішення спору у справі № 910/10565/13.

Ухвалою суду від 17.07.13 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/10565/13 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.08.2013.

У судове засідання, призначене на 21.08.13, з'явилися представник позивача, відповідач та представник відповідача й третьої особи-1. Третя особа-2 у судове засідання не в'явилася про причини неявки суд не повідомила, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0214005189179.

Представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи завірену копію ухвали в Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2013 р. у справі № 755/9104/13-ц, якою позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА» до Зровко Дениса Юрійовича про визнання нікчемним договору оренди транспортного засобу залишено без розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечував з наступних підстав. Відповідач підтверджує факт укладення договору оренди від 01.05.2011 р. між відповідачем та третьою особою-1 предметом якого є надання в тимчасове платне володіння та користування автобусів Богдан, згідно переліку, вказаному в акті приймання-передачі. Зокрема відповідача наголошує на тому, що за умовами укладеного договору ФОП Зровко Д.Ю. надає автобуси ТОВ «ЄвроБас» саме по актах приймання-передачі. За доводами відповідача всі суттєві умови договору оренди погодженні, чітко визначені та вказані таким чином, щоб сторонам не переписувати кожного разу сам договір, а лише додавати чи змінювати актами приймання-передачі кількість та перелік транспортних засобів, що не заборонено законом. А відтак, відповідач зазначає, що 05.02.2011 р. Зровку Д.Ю. видано довіреність від Дорошенко А.О., власника автобуса марки Богдан А092, 2008 року випуску, шасі (кузов) № Y7BA092028B000690, автобус пасажирський, реєстраційний номер АА 0516 АА, з правами представляти інтереси Дорошенка А.О., користуватися даним автобусом та укладати договору оренди. Відповідно, відповідач в межах наданих йому повноважень за вказаною довіреністю передав за актом приймання-передачі 15.05.2011 р. ТОВ «ЄвроБас» автобус А 092 «Богдан» реєстраційний номер АА 0516 АА, не порушуючи норми чинного законодавства України.

Крім іншого, відповідач зазначив, що 07.07.2011р. за вх.№738 Дорошенко А.О. надав позивачу повідомлення про страховий випадок і 17.07.2011р. надав весь необхідний пакет документів по страховому випадку - ДТП від 29.06.2011р. та 07.07.2011р. за вх.№ 741 позивачу було надано заяву про виплату страхового відшкодування від потерпілої Бут О.В. Згідно зі ст. 26 «Відмова у страхових виплатах або страховому відшкодуванні» Закону України від 07.03.1996р. № 85/96-ВР "Про страхування", «Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови» . За доводами відповідача, позивач відмову письмово не оформив і не надав жодній стороні договору страхування, не здійснював розслідування страхової події в рамках вимог ст. 34.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності...», яка прямо визначає, що страховик (позивач у справі) зобов'язаний був протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування , у тому числі здійснити запит щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування і не здійснював виплату потерпілій, при цьому ніяких претензій чи запитів до Дорошенка А.О. чи Зровка Д.Ю, чи інших осіб, у т.ч. до ТОВ «ЄВРОБАС» не здійснював, що стало причиною звернення потерпілої Бут О.В. зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг перевірила всі документи, наявні в матеріалах страхової справи позивача, не виявила ніяких невідповідностей цих документів чинному законодавству і склала Акт про правопорушення у сфері фінансових послуг ПрАТ «СК «ОСТРА» №60/13-10/13/6 від 21.01.2013р.. яким виявила порушення позивачем вимог п.2 ст.20 Закону України «Про страхування», п.37.1 та п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на зазначене, відповідач вважає дії позивача недобросовісними та направленні на затягування й небажання виплачувати страхове відшкодування.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 травня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас» (орендар) та фізичною особою підприємцем Зровко Денисом Юрійовичем (орендодавець) укладено договір оренди (далі - договір).

Згідно п.1.1. даного договору орендодавець зобов'язується гпадати орендареві автобуси «Богдан», згідно переліку, вказаного у акті приймання-передачі, у тимчасове платне володіння й користування, а орендар зобов'язується прийняти його та здійснити оплату за його використання.

Відповідно до п. 2.2. договору майно передається орендареві за актом прийому-передачі.

У п. 6.1. договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту передачі автобусів за актом прийому-передачі і діє до 30.04.2014 р.

За доводами позивача, у зв'язку з настанням 29.06.2011 р. дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути віднесена до страхової події, ним було отримано пакет документів, з якого вбачається, що особа, яка визнана винною в спричиненні ДТП, керувала забезпеченим транспортним засобом згідно договору оренди, який, за переконанням позивача, укладений особою, що не набула юридичної дієздатності відносно предмету оренди. Так, позивач вважає, що на момент укладення спірного договору 01.05.2011 року у відповідача не було необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки правом розпоряджатися транспортним засобом «Богдан» А092» д/н АА0516АА у відповідача виникло лише 05.05.2011 р., згідно довіреності від 05.05.2011 р. за № 2359.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас» та фізичною особою підприємцем Зровко Денисом Юрійовичем договір оренди від 01.05.2011 р. за своєю правовою природою відноситься до договору оренди, вимоги до форми та умов якого визначено у Господарському та Цивільному кодексах України.

Поряд із цим, спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання відносин суб'єктів господарювання в сфері орендних правовідносин, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Судом, встановлено, що при укладені договору оренди від 01.05.2011 р. відповідач та третя особа-1 як сторони за договором, визначили що предметом договору є індивідуально визначені речі, а саме автобуси «Богдан», перелік який визначатиметься актом-приймання передачі такого майна.

Крім цього, п. 6.1. договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту передачі автобусів за актом прийому-передачі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач передав третій особі транспортний засіб «Богдан» А092» д/н АА0516АА шасі № Y7BA092028B000690 15 травня 2011 року, що підтверджується Атом приймання-передачі, відповідно відповідач діяв в межах повноважень наданих йому третьою особою-2, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05.05.2011 р., зареєстрованої в реєстрі за № 2359. Даною довіреністю Дорошенко А.Ю. (третя особа-2 у справі) уповноважив відповідача в т.ч. укладати та підписувати договори оренди автомобіля, тощо.

Відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, дійсність правочину це визнання за ним властивостей юридичного факту, що породжує правовий наслідок, до якого прагнули суб'єкти правочину при його вчиненні. Таке можливе лише у випадку, коли правочин відповідає сукупності вимог, визначених законом, які йменуються умовами дійсності правочинів. Сукупність таких вимог закріплено у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт наявності порушення його прав та інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідачем права позивача не порушуються, оскільки вище судом встановлено, що укладаючи договір оренди від 01.05.2011 та підписуючи акт приймання-передачі майна до нього від 15.05.2011 відповідач діяв в межах повноважень наданих йому третьою особою-2, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05.05.2011 р., зареєстрованої в реєстрі за № 2359.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві України, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.