Постанова

від 11.12.2013 по справі 910/10565/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 910/10565/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Нагорний О.К.;

від відповідача та третьої особи 1: представник за довіреністю ОСОБА_3;

від третьої особи 2: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року

у справі №910/10565/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра»

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас»

2. фізична особа ОСОБА_5

про визнання нікчемним договору оренди транспортного засобу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі №910/10565/13 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі №910/10565/13 та прийняти нове, яким визнати недійсним договір оренди від 01.05.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Остра» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 20.11.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи 1 у судовому засіданні 11.12.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 11.12.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи 2.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.05.2011 року між ТОВ «ЄвроБас» (далі - орендар) та ФОП ОСОБА_4 (далі - орендодавець) було укладено договір оренди (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендареві автобуси «Богдан», згідно переліку, вказаного у акті приймання-передачі, у тимчасове платне володіння й користування, а орендар зобов'язується прийняти його та здійснити оплату за його використання (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору сторони встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту передачі автобусів за актом прийому-передачі і діє до 30.04.2014 року.

Предметом спору у даній справі є визнання нікчемним договору оренди від 01.05.2011 року відносно транспортного засобу марки «Богдан А092», д/н НОМЕР_1.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв'язку з настанням 29.06.2011 року дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути віднесена до страхової події, ним було отримано пакет документів, з якого вбачається, що особа, яка визнана винною в спричиненні ДТП, керувала забезпеченим транспортним засобом згідно договору оренди, який, за переконанням позивача, укладений особою, що не набула юридичної дієздатності відносно предмету оренди. Так, позивач вважає, що на момент укладення спірного договору у відповідача не було необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки правом розпоряджатися вказаним вище транспортним засобом у відповідача виникло лише 05.05.2011 року, згідно довіреності від 05.05.2011 року за №2359.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину, у тому числі договору, не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, чинними нормами законодавства передбачено, якщо господарське зобов'язання укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Проте, всупереч зазначеному, позивач звертається до суду з вимогою визнати договір саме нікчемним, що підтверджується прохальною частиною позовної заяви та іншими письмовими поясненнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач передав третій особі транспортний засіб «Богдан» А092», д/н НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 15.05.2011 року, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 14), відповідно відповідач діяв в межах повноважень наданих йому третьою особою-2, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05.05.2011 року, зареєстрованої в реєстрі за №2359.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання спірного договору нікчемним, оскільки зазначена вимога не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника про ненадання інформації про будь-яку зміну страхового ризику, про відсутність доказів повідомлення ОСОБА_4 або ОСОБА_5 позивача про факт укладення договору оренди та порушення умов господарського договору щодо визначення індивідуальних ознак предмету договору зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі №910/10565/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Остра» на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі №910/10565/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 року у справі №910/10565/13 залишити без змін.

3. Справу №910/10565/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич