Рішення

від 14.08.2013 по справі 905/4066/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.2013 Справа № 905/4066/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Зеленевій Т.М. розглянув в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денал Груп», м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», м.Маріуполь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш», м.Дніпропетровськ

про стягнення 7 147 205,24грн.

за участю представників:

від позивача: Севастьянов О.О. (за довір. б/н від 11.06.13р.)

від відповідача: Ушева М.І. (за довір. №09/72 від 03.01.13р.)

від третьої особи: Кустов С.В. (за довір. б/н від 27.12.12р.), 14.08.13р. не з'явився

В судовому засіданні 08.08.13р.

оголошувалась перерва до 14.08.13р.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Денал Груп», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», м.Маріуполь про стягнення 7147205,24грн., з яких: основний борг в сумі 6400000,00грн.; пеня в сумі 537347,37грн., 3% річних в сумі 209857,87грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повної оплати отриманого обладнання за договором №14/ПУТ-699/4133 від 20.10.11р.

Ухвалою від 05.06.13р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/4066/13.

17.06.13р. відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив про утримання 2212257,60грн. в якості оперативно-господарських санкцій сум неустойки за несвоєчасну поставку товару та поставку товару неналежної якості. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та зазначив про невірний і необґрунтований розрахунок 3% річних.

08.07.13р. від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач зазначив про те, що недоліки, вказані в акті від 11.09.12р., не є прихованими і могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та що ці недоліки виникли у зв'язку з неналежною експлуатацією обладнання. Крім того, позивач визнав факт порушення строків поставки обладнання.

09.07.13р. відповідач надав доповнення до відзиву, в яких зазначив обставини виявлення, фіксації та усунення недоліків по якості штовхача металургійного.

09.07.13р. від ТОВ «Денал Груп» до господарського суду надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості.

23.07.13р. відповідач надав доповнення до відзиву на позов, в яких повідомив, що оскільки виробник здійснив заміну неякісних деталей та усунув інші дефекти поставленого обладнання, а позивач не довів факт порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу, застосування до постачальника оперативно-господарських санкцій обґрунтовано.

24.07.13р. від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що креслення обладнання затверджувалось відповідачем до початку виготовлення обладнання.

24.07.13р. до господарського суду від ТОВ «Денал Груп» надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості.

Ухвалою суду від 24.07.13р. за клопотанням сторін строк розгляду справи продовжений на 15 днів по 20.08.13р. та до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш».

06.08.13р. в клопотанні відповідач повідомив про погашення заборгованості за спірним договором в повному обсязі.

08.08.13р. позивач просив суд про зменшення штрафних санкцій, оскільки вважає їх занадто великими.

08.08.13р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшли пояснення, в яких підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі.

14.08.13р. позивач надав заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій визнав суму штрафних санкцій, нарахованих відповідачем за несвоєчасну поставку обладнання, та керуючись ст.22 ГПК України просив стягнути з відповідача 2348505,08грн, з яких: основний борг в сумі 1580184,00грн., пеню в сумі 537347,34грн. та 3% річних в сумі 230973,74грн. З даної заяви вбачається, що позивачем зменшено суму позовних вимог. Справа розглядається з урахуванням зазначеної заяви позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 14.08.13р. підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для вирішення спору, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Встановив:

20.10.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денал Груп» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» (покупець) укладений договір №14/ПУТ-699/4133, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити штовхач металургійний тролейний ТМТ-16 (обладнання), на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Якість, номенклатура обладнання зазначаються в специфікаціях до даного договору, що є невід'ємною його частиною (п.2.1 договору).

Строки поставки обладнання зазначаються в специфікаціях (п.3.3 договору).

Поставка обладнання здійснюється за цінами, що визначені у відповідності до умов поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, що пов'язані з поставкою обладнання (п.4.1 договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій (п.4.3 договору).

Відповідно до п.5.2 договору оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, зазначеного в специфікації, що обчислюється з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених в п.6.3 договору.

Приймання обладнання по якості здійснюється одним з наступних способів, що обирається покупцем: у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями, а також у відповідності до вимог ТУ та ДСТУ для даного виду обладнання; за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем.

Договір набуває сили з моменту його підписання та діє до 31.12.12р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором (п.п. 10.4, 10.5 договору)

Сторонами підписана специфікація №1 від 20.10.11р. до договору, в якій погоджені номенклатура, виробник, рік випуску, якісні характеристики, кількість, ціна та вартість обладнання.

Відповідно до специфікації вартість обладнання становить 7900920,00грн.

Згідно п.3 специфікації поставка товару здійснюється протягом 75 банківських днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п.4 специфікації оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки обладнання.

Строк гарантії обладнання становить 36 місяців з моменту поставки (п.5 специфікації).

Договір №14/ПУТ-699/4133 від 20.10.11р. та специфікація №1 від 20.10.11р. підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §1 та 3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Листом №2-23/03-12 від 23.03.12р. ТОВ «Денал груп» повідомило ПАТ «ММК ім.Ілліча», що дата готовності штовхача металургійного тролейного ТМТ-16 до відвантаження - 04.04.12р. та просило направити комісію для попереднього приймання обладнання.

29.03.12р. складений «Акт приймання штовхача металургійного ТМТ-16 за замовленням 531634 для ПАТ «ММК ім.Ілліча», в якому встановлено, що штовхач металургійний ТМТ-16 виготовлений у відповідності до вимог конструкторської документації та технічних умов. Проте зазначено, що штовхач металургійний укомплектований стандартними струмознімачами типу ТКН-11В-1МУ1 замість закладених в проекті типу ТК-9А-МУ1. Відвантаження штовхача вирішено провести після підготовки до транспортування та усунення виявленого зауваження.

Акт від 29.03.12р. підписаний представниками ПАТ «ММК ім.Ілліча» та ПАТ «Дніпроважмаш», який є виготовлювачем обладнання.

Відповідно до видаткової накладної №270401 від 27.04.12р. постачальником відвантажене, а покупцем отримане обладнання - штовхач металургійного ТМТ-16 вартістю 7900920,00грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця та довіреністю на отримання цінностей. Під час прийняття обладнання відповідачем будь-які зауваження або заяви щодо недоліків не заявлялись, тобто зауваження, зазначені в акті приймання від 29.03.12р., були усунені.

Факт отримання передбаченого договором обладнання 27.04.12р. відповідач визнав, однак посилався на порушення строків поставки та поставку неякісного обладнання.

Відповідач стверджує, що в серпні 2012 року в процесі експлуатації поставленого обладнання були виявлені недоліки по якості та викликано представників постачальника та виробника. На вимогу суду надати докази виклику постачальника для проведення огляду та складення акту про недоліки, відповідач такі документи не надав посилаючись на їх втату.

Позивач листом №2-10/09-2012 від 10.09.12р. повідомив, що на ПАТ «ММК ім.Ілліча» будуть направлені компетентні уповноважені представники заводу-виробника ПАТ «Дніпроважмаш» для узгодження виявлених зауважень та строків їх усунення.

11.09.12р. представниками ПАТ «ММК ім.Ілліча» та ПАТ «Дніпроважмаш» складений акт №1, в якому відображені зауваження покупця щодо якості штовхача металургійного ТМТ-16 та зазначено про згоду представників ПАТ «Дніпроважмаш» усунути виявлені недоліки. Згідно тексту акта відповідач висловив наступні зауваження: наявність дефектів фарбування поверхонь, встановлення на вхідній двері замку з ручкою для побутового використання, закладення в проекті невірного схемного рішення кінцевих вимикачів дверей, деформація полки швелера на рамі штовхача, вм'ятина на верхній частині корпусу штовхача, огородження містить сліди рихтування, буксування однієї з колісних пар при початку руху з причіпним завантаженим вагоном, підтікання масла з приводного редуктора, відсутність прокладки або слідів нанесення герметика на оглядове скло редуктора.

В акті №2 від 05.10.12р. комісія у складі представників ПАТ «ММК ім.Ілліча» та ПАТ «Дніпроважмаш» підтвердила усунення зауважень по якості штовхача металургійного ТМТ-16. Як вбачається з акту №2 від 05.10.12р. Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» були усунені наступні недоліки: замінили неякісні автозчіпки; внесли зміни в принципову електричну схему та виконали перекомутацію захисного блокування для заборони роботи штовхача при спрацьовуванні; усунули дефект підтікання мастила. Щодо інших зауважень, то вони визнані такими, що не перешкоджають використанню обладнання.

За думкою відповідача, фактичні дії по усуненню дефектів поставленого обладнання та підписання виробником актів огляду штовхача свідчить про факт поставки товару неналежної якості і зазначене є підставою для застосування до постачальника господарсько-правової санкції.

Щодо даних доводів відповідача суд зазначає наступне:

Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Істотним недоліком товару є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Під час перевірки обладнання в акті №1 від 11.09.12р. не зазначено, що виявлені недоліки перешкоджають експлуатації обладнання, а отже вони не є істотними.

В судовому засіданні представник ПАТ «Дніпроважмаш» (виробник) повідомив, що причини виникнення недоліків сторонами не з'ясовувались, а зауваження покупця були усунені з огляду на тривалі правовідносини між ПАТ «Дніпроважмаш» та ПАТ «ММК ім.Ілліча».

Сторони в договорі врегулювали, що приймання товару за якістю здійснюється відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання П-7, затвердженої Державним арбітражем при раді Міністрів СРСР.

З положень п.9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, випливає, що прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для цього виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.

З огляду на викладене та як вбачається із зауважень, викладених в акті №1 від 11.09.12р., виявлені дефекти не є прихованими та могли бути виявлені під час складання акту прийому-передачі обладнання. Крім того, в акті прийняття товкача металургійного ТМТ-16 від 29.03.12р. зазначено, що обладнання оглянуто в зборі на стенді, перевірена працездатність механізмів шляхом включення приводу руху від стенду, перевірена комплектація вузлів та деталей.

Згідно п.7 ст.269 ГК України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Сторони передбачили в п.7.4 договору, що в разі поставки обладнання неналежної якості постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 20% від вартості обладнання неналежної якості.

Зустрічний позов по справі №905/4066/13 про стягнення з позивача штрафних санкцій у зв'язку з поставкою товару неналежної якості відповідачем не заявлявся.

Виявлені недоліки були усунені, доказів понесення покупцем будь-яких збитків у зв'язку з виникненням недоліків не надано, отже покупець зобов'язаний був виконати передбачене договором зобов'язання з оплати обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами специфікації до договору поставлене за накладною обладнання мало бути оплачене протягом 30 календарних днів з моменту поставки, тобто до 27.05.12р. включно.

У відзиві на позов та доповненнях до нього відповідач повідомив про здійснення оплат в рахунок погашення заборгованості за поставлене обладнання в період з 07.08.12р. по 29.07.13р. на суму 5688662,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, несплаченою залишилась заборгованість в сумі 2212257,60грн.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість в сумі 1580184,00грн. у зв'язку з визнанням нарахованих покупцем штрафних санкцій за несвоєчасну поставку обладнання в сумі 632073,60грн. Суд вважає, що заявлення до стягнення меншої суми є правом позивача.

Проте, відповідач заперечує проти наявності боргу, вважає свої зобов'язання за договором №14/ПУТ-699/4133 від 20.10.11р. виконаними та зазначає, що здійснюючи оплату обладнання, на підставі п. 5.6 договору утримав неустойку в сумі 2212257,60грн., нарахування якої здійснив посилаючись на порушення позивачем строків поставки та поставки неякісного обладнання

25.03.13р. відповідачем направлене повідомлення позивачу про утримання суми неустойки з сум, що підлягають сплаті.

В обґрунтування утримання неустойки відповідач посилається на ч.1 ст.237 ГК України, відповідно до якої підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Отже, у зв'язку з порушенням позивачем господарського зобов'язання відповідач застосував до позивача оперативно-господарські санкції, у вигляді утримання неустойки.

Щодо зазначених дій відповідача, суд зазначає наступне:

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

З вищевказаних правових норм вбачається, що штрафні санкції, на відміну від оперативно-господарських санкцій, не можуть застосовуватися самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Проте, сторони в п.5.6 договору визначили, що неустойка, яка підлягає оплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати та збитки, що підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеному даним договором та діючим законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після спливу строку дії даного договору) з суми, що підлягає оплаті постачальнику, шляхом направлення постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат та збитків.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Як вбачається з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Тобто, юридичне закріплення засади свободи договору не є беззастережним, а передбачає, що при здійсненні волевиявлення на укладення договору відповідні суб'єкти не можуть діяти, зокрема, всупереч положенням чинного законодавства, в тому числі і нормам ГК України.

Враховуючи вищевикладене, угода сторін про стягнення неустойки в якості оперативно-господарської санкції суперечить діючому законодавству, оскільки порядок та умови застосування оперативно-господарських санкцій не поширюються на неустойку, яка є різновидом штрафних санкцій та стягується у встановленому законом порядку.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо оплати позивачу грошових коштів за поставлену продукцію у встановлений строк відповідач не виконав.

З огляду на наявність обов'язку відповідача оплатити вартість поставленого обладнання, незаявлення вимоги про стягнення штрафних санкцій та неправомірне утримання грошових коштів відповідачем, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1580184,00грн. підлягають задоволенню.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 537347,34грн., що нараховувалась на суму заборгованості за період з 28.05.12р. по 26.11.12р.

Щодо посилань відповідача на сплив строку позовної давності суд зазначає:

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони в п. 10.6 договору узгодили, що по всім видам зобов'язань та відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Оскільки з дня прострочення виконання зобов'язання трирічний строк позовної давності не сплинув, позивачем вірно визначений період нарахування пені та правомірно заявлено стягнення пені.

Згідно ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 230973,74грн., що нараховувались на суму заборгованості за період з 28.05.12р. по 14.08.13р.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки пені та 3% річних суд вважає їх арифметично невірними.

Судом самостійно здійснений розрахунок пені та 3% річних, у зв'язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені в сумі 534186,97грн. та 3% річних в сумі 230263,71грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 1580184,00грн., пені в сумі 534186,97грн. та 3% річних в сумі 230263,71грн.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням наступного:

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

В даному випадку спір виник з вини відповідача та, оскільки основний борг сплачений відповідачем після подачі позову до суду, судові витрати пропорційно цієї частини покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України. При цьому суд враховує, що зменшення основного боргу на суму 632073,60грн. здійснено з ініціативи позивача не у зв'язку зі сплатою даної суми відповідачем, отже на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір пропорційно даної частини вимог підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 3, 203, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 628, 678, 679 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 235-237, 265, 269 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 27, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денал Груп», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», м.Маріуполь про стягнення 2348505,08грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченко, 1; ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денал Груп» (01103, м.Київ, вул.Дружби народів, 10; ЄДРПОУ 35633376) основний борг в сумі 1580184,00грн., пеню в сумі 534186,97грн., 3% річних в сумі 230263,71грн. ; судовий збір в сумі 62714,57грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Денал Груп» (01103, м.Київ, вул.Дружби народів, 10; ЄДРПОУ 35633376) з державного бюджету України судовий збір в сумі 6068,27грн.

В судовому засіданні 14.08.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.08.13р.

Суддя Г.В. Захарченко