Рішення

від 13.08.2013 по справі 910/9996/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9996/13 13.08.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/9996/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Формула»;

про стягнення 45000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Крепель М.І., довіреність б/н від 23.04.2013р.;

від відповідача: Труш Р.В., довіреність № 19-06/13 від 19.06.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Формула» (надалі - відповідач) про стягнення 45000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами Договору № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 05.03.2012р. у визначений строк не розрахувався за надані у період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. послуги з розміщення реклами, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 30000,00 грн., за прострочення опалти якої на підставі п. 7.2.3. договору нарахований штраф у сумі 15000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9996/13 та призначено її розгляд на 20.06.2013р.

Присутній у судовому засіданні 20.06.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові, та подав витребувані судом докази.

Представник відповідача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у звязку з неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена перерва до 18.07.2013р.

Присутній у судовому засіданні 18.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження надання відповідачу послу за договором.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність витребування нових доказів у справі.

Крім того, представник позивача в порядку ст. 69 ГПК України, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 18.07.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 08.08.2013р.

Присутній у судовому засіданні 08.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові, та 07.08.2013р. через загалаьний відділ господарського суду подав витребувані судом докази та додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив надати час для ознайомлення з наданими позивачем доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена перерва до 13.08.2013р.

Присутній у судовому засіданні 13.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та подав в засіданні суду додаткові пояснення.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор» (за договором - виконавць) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Формула» (за договором - замовник) було укладено Договір № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкція, а замовник зобов'язується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 4.1.1 договору, вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами. При цьому вартість рекламної кампанії підлягає зміні на дату виставлення виконавцем рахунку-фактури у випадках, передбачених п. 4.3. договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, оплата здійснюється замовником щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця, у якому проводиться рекламна кампанія (якщо інший строк оплат не буде узгоджено сторонами у Додатках до Договору), безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для опалти не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактури може витавлятися замовникові по факсимільному зв'язку.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що відповідно до умов п.п. 3.5.5. договору після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим додатком до даного договору, виконавець направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акту прийому-передач і робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання.

Не підписання замовником акта протягом 10 (десяти) днів з моменту його отримання від виконавця без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань та відсутності претензій.

Судом встановлено, що згідно вимог п. 4.1.1 договору, сторонами також був підписаний Додаток № 1 від 05.03.2012р. до Договору № 11-03-12 від 05 березня 2012р. - Акт резервування, за умовами якого замовник доручає виконавцю розмістити рекламу на спеціальних конструкціях розміром 6x3м, всього 9 місць, у період з 01.04.2012 по 31.05.2012р., відповідно до угодженої адресної програми. При цьому, вартість послуг виконавця складала 30000,00 грн. за один місяць.

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору було надано відповідачу послуг на загальну суму 60000,00 грн. Проте, відповідач надані послуги оплатив частково в сумі 30000,00 грн., тобто за один місяць.

26.12.2012р. позивач рекомендованою поштою з описом вкладення надіслав на адресу: м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, офіс 4, яке є фактичним місцезнаходженням відповідача лист за вих. № ФС-01 від 25.12.2012р. з проханням у десятиденний термін провести оплату наданих у період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. послуг на підставі Договору № 11-03-12 від 5 березня 2012 року та Додатку № 1 до цього договору у розмірі 30000,00 грн., до якого були додані для підписання два екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг за період 01.05.2012р.-31.05.2012р. в розмірі 30000,00 грн. (включаючи ПДВ)

Відповідач доданий до листа за вих. № ФС-01 від 25.12.2012р акт прийому-передачі робіт та послуг за період 01.05.2012р.-31.05.2012р. в розмірі 30000,00 грн. не підписав та письмових заперечень щодо наданих позивачем послуг не направив.

Також, 18.01.2013р. позивач рекомендованою поштою з описом вкладення надіслав на адресу: м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, офіс 4, надіслав відповідачу претензію за вих. № ФС-02 від 17.01.2013р. з вимогою про сплатити борг у сумі 30000,00 грн., яку відповідаче також залишив без відповіді та задоволення

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 30000,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата наданих послуг в повному обсязі та не повернутий акт прийому-передач і робіт та послуг за період 01.05.2012р.-31.05.2012р. на суму 30000,00 грн. (включаючи ПДВ) вважається підписаним з огляду на умови п. 4.2. договору, яким визначено, що непідписання замовником акта протягом 10 (десяти) днів з моменту його отримання від виконавця без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань.

Отже, за відсутності претензій зі сторони відповідача, вважається, що останнім прийняті послуги, надані позивачем за Договором № 11-03-12 від 5 березня 2012 року, у повному обсязі.

Під час розгляду справи відповідач заперечував факт отримання послуг у перод 01.05.2012р.-31.05.2012р. на суму 30000,00 грн., посилаючись на те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу фото звітів, згідно з умовами п. 3.2.5. договору.

Також, відповідач у своїх запереченнях зазначав, що не отримував лист позивача за вих. № ФС-01 від 25.12.2012р. разом з примірником акту прийому-передачі робіт та послуг за період 01.05.2012р.-31.05.2012р. на суму 30000,00 грн. та претензію за вих. № ФС-02 від 17.01.2013р., оскільки юридичною адресою ТОВ «Рекламне агенство «Формула» є: м. Київ, вул. Підвисоцького, 5, яка до того ж зазначена в договорі. На підтвердження даних обставин відповідачем надано лист Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (Північний поштампт) від 09.07.2013р. за № 335-Ф-845.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Водночас, в силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, суд зауважує, що вирішуючи питання щодо доказів, необхідно враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.201 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Особа, яка обґрунтовує письмовим чи речовим доказом свої вимоги чи заперечення, повинна вказати, які обставини підтверджуються цим доказом, за якою адресою він знаходиться, із зазначенням особи, що володіє цим доказом.

Отже, виходячи зі змісту ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з листа Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (Північний поштампт) від 09.07.2013р. за № 335-Ф-845, наданого до справи відповідачем, в останньому зазначається, що листи з оголошеною цінністю № 0210002809553 від 18.01.2013р. та № 0210003587473 від 26.12.2012р., які надійшли з поштового відділення Київ-100 на відділення Київ-71 були повернуті адресату, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що свідчить про небажання саме відповідача отримувати зазначені листи на поштовому відділенні.

Крім того, судом направлялась відповідачу ухвала про порушення провадження у справі від 29.05.2013р. рекомендованою поштою як за юридичною адресою: м. Київ, вул. Підвисоцького, 5, так і за фактичною адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, офіс 4. При цьому, ухвала суду була отримана відповідачем тільки за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, офіс 4, про що свідчить відповідне повідомлення наявне в матеріалах справи та конверт, повернутий поштою з адреси: м. Київ, вул. Підвисоцького, 5.

Також, позивачем до матеріалів справи надано інші докази, які свідчать про знаходження відповідача саме за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, офіс 4, та здійснення за цією адресою господарської діяльності.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з приписами ст. 13 Цивільного кодексу України, особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неотримання листа від позивача за вих. № ФС-01 від 25.12.2012р. разом з примірником акту прийому-передачі робіт та послуг за період 01.05.2012р.-31.05.2012р. на суму 30000,00 грн. та претензії за вих. № ФС-02 від 17.01.2013р. є наслідком недобросовісної поведінки та зловживання своїми правами саме відповідачем, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 1.11. договору, фотозвіт - це кольорові фотографії в електронному вигляді в кількості 2 (двох) фотографій на кожну поверхню Спеціальної конструкції (ближній та дальній ракурси), на яких відтворено рекламний матеріал замовника, що розміщений виконавцем на поверхнях спеціальних конструкцій згідно додатку до договору за період рекламної кампанії. При наявності освітлення спеціальних конструкцій, виконавець надає фотозвіт у вигляді фотографії в електронному вигляді на кожну поверхню спеціальної конструкції, зроблену в нічний час доби. На письмову вимогу замовника фотозвіт також може надаватись в електронному вигляді на CD диску, електронною поштою, або в іншому вигляді, що сторони обумовлюють в додатках до договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що між учасниками договору переговори та узгодження всіх організаційно-правових питань відбувалось електронною поштою, зокрема надавались фотозвіти у вигляді фотографій в електронному вигляді на підтвердження виконання умов договору.

Пунктом 3.1.3. договору передбачено, що при виконанні умов договору виконавець (позивач) має право користуватися послугами інших осіб - суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) без узгодження з замовником.

Позивачем на підтвердження фактичного проведення рекламної компанії, замовленої відповідачем, та розміщення відповідних сюжетів зовнішньої реклами у період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р. на рекламних конструкціях, які належать ТОВ «Альхор Аутдор», до матеріалів справи надано фотозвіти, складені ТОВ «Дорс Консалтинг», що надає позивачу на підставі Договору № 75 від 01.12.2011р. послуги з дослідження носіїв зовнішньої реклами, що належать останньому в м. Києві.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт виконання умов Договору № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 05.03.2012р. та відповіднимх надання послуг за цим договором. Натомість, відповідачем належними доказами зазначені обставини спростовані не були.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п. 3.3. договору відповідачу як замовнику послуг було надано право вимагати від виконавця виконання договірних зобов'язань, застосовувати неустойку в погоджених договором розмірах; контролювати виконання виконавцем договірних зобов'язань за допомогою належного моніторингу (інспекції) або іншим способом. Вдсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача щодо виконання позивачем договірних зобов'язань також свідчить про належне виконання умов Договору № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 05.03.2012р.

Приписами ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 30000,00 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що у разі прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 банківських днів, замовник на вимогу виконавця сплачує останньому штраф у розмірі 50 відсотків від вартості розміщеної реклами, по якій оплата прострочена.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оскільки на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано належних доказів виконання умов договору в частині повної оплати наданих позивачем послуг за Договором № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 05.03.2012р., тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 15 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агенство «Формула» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. вул. П. Підвисоцького, 5; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, офіс 4; код ЄДРПОУ 36149042) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор» (юридична адреса: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 6; фактична адреса: 01054, м. Київ, пров. Чеховський, 3, кв. 7; код 37397860) 30 000,00 грн. - боргу, 15 000,00 грн. - штрафу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.08.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов