Постанова

від 29.10.2013 по справі 910/9996/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. справа№ 910/9996/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Крепель М.І.

відповідача - Труш Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Формула»

на рішення господарського суду Києва від 13.08.2013 р.

у справі № 910/9996/13 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Формула»

про стягнення 45000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Формула» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №11-03-12 від 05.03.2012 р. у сумі 30 000,00 грн. та штрафу за прострочення оплати наданих послуг з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. у сумі 15 000,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2013 р. у справі № 910/9996/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Формула» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор» 30 000,00 грн. боргу та 15 000,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Формула» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги тієї обставини, що відповідач з незалежних від нього причин не отримав від позивача претензії, рахунки-фактури, акти прийому-передачі робіт та послуг за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р., які є підставою для здійснення платежів. Тому відповідач не мав можливості сплатити чи заперечити проти виставлених позивачем рахунків та актів щодо неотриманих рекламних послуг. Крім того, позивач, на виконання п. 3.2.5 договору не надав відповідачу доказу підтвердження фактичного виконання рекламних послуг, а саме фотозвіт про розміщення реклами.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р., визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/9996/13, а розгляд справи призначено на 10.10.2013 р.

10.10.2013 р. в судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про призначення технічної судової експертизи для з'ясування питання чи є рекламний матеріал зображений на роздрукованому фотозвіті ТОВ «DOORS consulting» саме тією рекламою, що замовляв відповідач згідно договору № 11-03-12 від 05.03.2012. В подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву до 29.10.2013 р.

Колегія суддів вважає вказане клопотання необгрунтовним, оскільки призначення вказаної судової експертизи є недоцільним, висновок цієї експертизи не вплине на результат вирішення даного спору по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альхор Аутдор" (далі - виконавць) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Формула" (далі - замовник) було укладено договір № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) (далі - договір).

Згідно з п. 2.1 договору виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язується прийняти і вчасно та у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 4.1.1 договору вартість рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами. При цьому вартість рекламної кампанії підлягає зміні на дату виставлення виконавцем рахунку-фактури у випадках, передбачених п. 4.3. договору.

Як встановлено в п. 4.2 договору, оплата здійснюється замовником щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця, у якому проводиться рекламна кампанія (якщо інший строк оплати не буде узгоджено сторонами у Додатках до Договору), безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися замовникові по факсимільному зв'язку.

Згідно з п. 4.5 договору відповідно до умов п.п. 3.5.5 договору після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим додатком до даного договору, виконавець направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Не підписання замовником акта протягом 10 (десяти) днів з моменту його отримання від виконавця без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань та відсутності претензій.

05.03.2012 р. сторонами був підписаний Акт резервування у формі додатку № 1 до договору № 11-03-12 від 05.03.2012 р.

Відповідно до умов вказаного Акту замовник доручає виконавцю розмістити рекламу на спеціальних конструкціях розміром 6x3м, всього 9 місць, у період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р., відповідно до угодженої адресної програми. При цьому, вартість послуг виконавця складала 30 000,00 грн. за один місяць.

Позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу послуг на загальну суму 60 000,00 грн. Відповідач надані послуги оплатив частково в сумі 30 000,00 грн., тобто за один місяць.

26.12.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача Лист вих. № ФС-01 від 25.12.2012 р. з проханням у десятиденний термін провести оплату наданих у період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. послуг на підставі договору № 11-03-12 від 05.03.2012 р. та додатку № 1 до цього договору у сумі 30 000,00 грн. Також позивачем були надіслані два екземпляри акту прийому-передачі робіт та послуг за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідач вищевказаного акту прийому-передачі робіт та послуг не підписав, письмових заперечень щодо наданих позивачем послуг не направив.

18.01.2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію вих. № ФС-02 від 17.01.2013 р. з вимогою про сплату боргу у сумі 30 000,00 грн.

Відповідач в свою чергу відповіді на претензію не надав, суму боргу позивачу не сплатив та заперечував факт отримання послуг у період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. на суму 30 000,00 грн., посилаючись на те, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу фотозвітів, згідно з умовами п. 3.2.5 договору.

Так, обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що не отримував лист позивача за вих. № ФС-01 від 25.12.2012 р. разом з примірником акту прийому-передачі робіт та послуг за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. на суму 30 000,00 грн. та претензію за вих. № ФС-02 від 17.01.2013 р., оскільки юридичною адресою ТОВ "Рекламне агенство "Формула" є м. Київ, вул. Підвисоцького, 5.

На підтвердження даних обставин відповідачем було надано лист Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 09.07.2013 р. за № 335-Ф-845, відповідно до якого листи з оголошеною цінністю № 0210002809553 від 18.01.2013 р. та № 0210003587473 від 26.12.2012 р., які надійшли з поштового відділення Київ-100 на відділення Київ-71, були повернуті адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Однак, відповідачем не було надано жодних доказів поважності причин, з яких останній не зміг забрати вказані листи з поштового відділення.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно зі ст. 13 ЦК України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апелянта про неотримання від позивача претензії, рахунків-фактури, актів прийому-передачі робіт та послуг за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р. з незалежних від нього причин та неможливості в свою чергу оплатити надані послуги, є необґрунтованими, а дії відповідача є наслідком недобросовісної поведінки та зловживання своїми правами.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивач на виконання п. 3.2.5 договору не надав відповідачу доказу підтвердження фактичного виконання рекламних послуг, а саме фотозвіт про розміщення реклами, тому підстави для оплати вказаних послуг відсутні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.11 договору, фотозвіт - це кольорові фотографії в електронному вигляді в кількості 2 (двох) фотографій на кожну поверхню Спеціальної конструкції (ближній та дальній ракурси), на яких відтворено рекламний матеріал замовника, що розміщений виконавцем на поверхнях спеціальних конструкцій згідно додатку до договору за період рекламної кампанії. При наявності освітлення спеціальних конструкцій, виконавець надає фотозвіт у вигляді фотографії в електронному вигляді на кожну поверхню спеціальної конструкції, зроблену в нічний час доби. На письмову вимогу замовника фотозвіт також може надаватись в електронному вигляді на CD диску, електронною поштою, або в іншому вигляді, що сторони обумовлюють в додатках до договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що між учасниками договору переговори та узгодження всіх організаційно-правових питань відбувались електронною поштою, зокрема надавались фотозвіти у вигляді фотографій в електронному вигляді на підтвердження виконання умов договору.

Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що при виконанні умов договору виконавець (позивач) має право користуватися послугами інших осіб - суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) без узгодження з замовником.

ТОВ «DOORS consulting» є однією з організацій, яка проводить моніторинг розміщення зовнішньої реклами на території України. Позивач на підтвердження фактичного проведення рекламної компанії, замовленої відповідачем, та розміщення відповідних сюжетів зовнішньої реклами у період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р. на рекламних конструкціях, які належать ТОВ "Альхор Аутдор", надав фотозвіти, складені ТОВ «DOORS consulting», що надає позивачу на підставі Договору № 75 від 01.12.2011 р. послуги з дослідження носіїв зовнішньої реклами.

Судова колегія зазначає, що фотозвіт відповідно до умов договору не є єдиним доказом фактичного підтвердження надання послуг, таким документом відповідно до п. 4.5 договору є виключно акт прийому-передачі робіт та послуг.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт виконання умов договору № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 05.03.2012 р. та відповідно надання послуг за цим договором, відповідачем зазначені обставини спростовані не були.

Крім того, відповідач не був позбавлений права відповідно до п. 3.3 договору вимагати від позивача виконання договірних зобов'язань, застосовувати неустойку в погоджених договором розмірах; контролювати виконання договірних зобов'язань за допомогою належного моніторингу (інспекції) або іншим способом. Відсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача щодо виконання позивачем договірних зобов'язань також свідчить про належне виконання умов Договору № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 05.03.2012 р.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України)

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 30 000,00 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 7.2.3 договору в разі, якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 банківських днів, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 відсотків від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів виконання умов договору та не оплачено надані позивачем послуги за Договором № 11-03-12 на проведення рекламної(их) компанії(й) від 05.03.2012 р. понад 20 банківських днів, колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 15 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 р. у справі № 910/9996/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Внаслідок відмови в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Формула» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 13.08.2013 р. у справі № 910/9996/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/9996/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.