Постанова

від 21.08.2013 по справі 905/3867/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2013 р. справа №905/3867/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:Тіщенко Д.А. - довіреність від відповідача:Гринащук А.В. - довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 18.07.2013р по справі№ 905/3867/13 (суддя: Осадча А.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецьк простягнення 573' 485,57 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Треналофф-траст», м. Донецьк (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецьк (далі - «Відповідач») 573' 485,57грн., яка складається з: 477' 983,50грн. - основного боргу, 38' 565,12грн. - пені, 47' 798,35грн. - штрафу, 1' 425,58грн. - індексу інфляції, 7' 713,02грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2013 року у справі №905/3867/13 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки.

Скаржник наполягає на тому, що стягнення пені та штрафу одночасно, які відносяться до одного виду відповідальності, є порушенням ст. 61 Конституції України, приводить до подвійного стягнення за одне й те саме правопорушення.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав відзив, у якому звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України було здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм матеріального права та процесуального права; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 31.12.2011року між ТОВ ЦЗФ "Чумаківська" (Замовник) та ТОВ "Треналофф-траст" (Виконавець) укладено договір № 20-01/12.

Предмет якого передбачає, що Виконавець зобов'язується надати Замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельною технікою та механізмами.

Згідно з п.2.6 договору надані послуги приймаються згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, який Замовник зобов'язується підписати протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його надання або направити Виконавцю у зазначений строк мотивовану відмову від приймання послуг.

Відповідно до п.2.1 договору, вартість послуг здійснюється згідно протоколу договірної вартості послуг будівельної техніки та механізмів, який є невід'ємною частиною договору - додаток № 1.

Оплата по даному договору здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок Виконавця впродовж 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення зобов'язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов'язання.

Відповідно до п.5.7 договору за невиконання сторонами своїх зобов'язань більш ніж 90 днів, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань.

Відповідно до п.3.1 договору строк дії договору встановлюється з дати його підписання до 31 грудня 2012року. Умови даного договору зберігають чинність протягом всього строку його дії.

Додатковою угодою від 19.12.2012р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013року.

Сторонами з вересня 2012р. по січень 2013р. підписані акти прийому-передачі послуг на загальну суму 507005,00грн., підставою укладання яких зазначений догорів № 20-01/12 від 31.12.2011р., а саме:

- акт № 526 від 24.09.2012р. на суму 149' 448,00 грн.,

- акт № 550 від 28.09.2012р. на суму 23' 100,00 грн.,

- акт № 568 від 30.09.2012р. на суму 134' 758,00 грн.,

- акт № 571 від 11.10.2012р. на суму 144' 508,00 грн.,

- акт № 584 від 22.10.2012р. на суму 44' 850,00 грн.,

- акт № 590 від 25.10.2012р. на суму 9' 180,00 грн.,

- акт № 32/01 від 30.01.2013р. на суму 1' 161,00 грн.

Відповідачем була здійснена часткова оплата наданих позивачем послуг за договором на суму 29' 021,50грн., що підтверджується виписками банку: випискою банку від 05.10.2012р. на суму 50000,00грн., з яких 22058,50грн. зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості, яка виникла за актом № 501 від 12.09.2012р. на підставі п.2.3 Договору; 27' 941,50грн. - в рахунок погашення існуючої заборгованості та випискою банку від 21.01.2013р. на суму 1' 080,00грн.

Станом на 01.04.2013р. сторони склали акт звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., з якого вбачається про заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 477' 983,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 477' 983,50 грн. та застосування правових наслідків порушення зобов'язання у вигляді нарахування пені та 10% штрафу та 3% річних.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Відповідачем належними та допустимими доказами ні у сіді першої інстанції, ані під час перегляду рішення апеляційним господарським судом не доведений факт оплати зазначеного боргу Позивачу..

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості на момент пред'явлення позову, то є підстави для настання правових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 ЦК України, частиною шостою ст. 231 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Перевіривши нарахування пені, штрафу та 3% річних у встановлені позивачем періоди, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягають, у контексті заявлених вимог, пеня у розмірі 38' 565,12 грн., штраф у розмірі 47' 798,35 грн., 3% річних у розмірі 37' 713,02 грн., інфляційні витрати у розмірі 1' 425,58 грн.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог як стосовно суми основного боргу, так і сум неустойки, інфляційних та річних.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська», м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2013 року у справі №905/3867/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу;

1 - у справу; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС