Ухвала

від 20.08.2013 по справі 619/1618/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/5444/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 645/1618/13-ц Якименко Л.О.

Категорія : сімейні Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Даниленка В.М., Малінської С.М.

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл частини спільного майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого посилався на те, що з 06.06.1992 року по 17.06.2010 року він знаходився у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

На підставі рішень суду було розподілено спільне сумісне майно подружжя, але питання щодо земельних ділянок по АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 не розглядалося, т.я. позивач про наявність вказаних земельних ділянок у власності відповідача дізнався лише після ухвалення рішень.

На підставі ст. 69,70 СК України просив в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на 1\2 частину земельної ділянки по вул. Вишнева, 15 в м. Дергачі Харківської області та 1\2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, що зареєстровані за ОСОБА_3 на підставі державних актів на право приватної власності на землю 1У-ХР № 108956 та ЯА № 453743.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя. В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись частково з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та задовольнити позовні вимоги в цій частині, в іншій частині просив рішення суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що з 06.06.1992 року по17.06.2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. В період їх шлюбу були придбані земельні ділянки: площею 0,100 га по АДРЕСА_2, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 2-660 від 28.03.2000 року та площею 0,100 га по АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 683 від 01.06.2005 року.

Відповідно до ст. 60,61 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу ( ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати ( виключені з цивільного обороту), не залежно від того, на ім.»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

25 березня 2008 року за реєстровим № 1204 приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_3, за згодою чоловіка ОСОБА_2 продала належну їй земельну ділянку ОСОБА_6

Посилання позивача в апеляційній скарзі на той факт, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК і тому спірна земельна ділянка підлягає поділу як спільне майно подружжя, судова колегія вважає безпідставним, оскільки відповідно до п. 8 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.03.2008 року, право власності на земельну ділянку у покупця виникло з моменту підписання договору купівлі-продажу та отримання державного акту про право власності на земельну ділянку.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачається, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у справі, виникає спір.

Приймаючи до уваги особливість та характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, судова колегія находить, що суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213,214 ЦПК України.

Доводи, що викладено в апеляційній скарзі ОСОБА_2 висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом 20 днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -