Постанова

від 19.07.2013 по справі 819/1678/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/1678/13-a

"19" липня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н. І,

представника позивача - Палащука І.С.,

представників відповідача - Рацина Р.Р., Машлюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пульсар" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Тернопільській області форми "Р" №0000021710 від 06.02.2013 року, -

ВСТАНОВИВ :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Пульсар" (надалі - позивач, ПП «Пульсар») з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Тернопільській області (надалі - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення "Р" №0000021710 від 06.02.2013 року.

У процесі розгляду справи судом здійснено заміну Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Тернопільській області її правонаступником - Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю, іншого законодавства, виконання зобов'язань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ПП «Пульсар», за результатом якої складено акт №303/17-10/30454094. На підставі вказаного акту перевірки вподальшому було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000021710 від 06.02.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29596,86 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 5870,22 грн. Позивач вважає, що дане рішення прийнято без достатніх правових підстав та підлягає скасуванню, оскільки, при здійсненні перевірки відповідачем не було прийнято до уваги офіційні бухгалтерські документи ПП «Пульсар», натомість сам висновок у акті перевірки - зроблено лише на підставі неправдивих відомостей - пояснень осіб, які нібито працювали у ПП «Пульсар» та які, отримували від директора ПП «Пульсар» заробітну плату «в конвертах». При цьому, позивач зазначає, що ніякі особи, окрім тих, які були прийняті згідно відповідних наказів та яким заробітна плата виплачувалась згідно відомості з утриманням відповідних сум податкових зобов'язань, - до підприємства на роботу не приймались, а тому і заробітна плата їм не виплачувалась, з огляду на відсутність для цього підстав. Натомість, відомості, які відображені у наданих податковому органу поясненнях відповідних осіб - є неправдивими, наданими з метою дискредитації ПП «Пульсар», шантажу та помсти, і жодними належними первинними документами чи іншими об'єктивними даними, окрім обмови вказаних осіб, - не підтверджені. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просить скасувати оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення №0000021710 від 06.02.2013 року.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві, надавав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Від відповідача суду надано письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Пульсар», результати якої оформлено у відповідному акті. При цьому, в результаті співставлення пояснень осіб, які вказували про наявність у них трудових відносин з ПП «Пульсар», та даних обліку підприємства встановлено виплату впродовж 2010-2012 років доходів певним працівникам у виді заробітної плати без оформлення трудових відносин з найманими працівниками, ненарахування та невиплати їм заробітної плати в повному обсязі, без утримання і перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб. Вищезазначене, на думку податкового органу, призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого ПП «Пульсар» згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було донараховано відповідні суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у вищезазначених письмових запереченнях, зазначали, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте належним чином, та просили відмовити суд в задоволенні даного позову.

Заслухавши учасників адміністративного процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, ПП «Пульсар» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 30454094), будучи зареєстрованим як юридична особа, з 06.07.2007 року взяти й на облік в Тернопільській ОДПІ.

27.12.2012 року до Тернопільської ОДПІ надійшли заяви, адресовані безпосередньо начальнику Тернопільської ОДПІ, від громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вжиття заходів у зв'язку з невиплатою їм заробітної плати щодо ПП «Пульсар».

Судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками обох сторін, що основною підставою проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Пульсар» дійсно були заяви громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 27.12.2012 року, а також отримані пояснення від ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших громадян, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 08.01.2013 року (адресовані безпосередньо заступнику начальника Тернопільської ОДПІ).

Так, 08.01.2013 року Тернопільською ОДПІ до ПП «Пульсар» було надіслано запит за вих. №107/7/17-112 про надання інформації, який отриманий позивачем 10.01.013 року.

На вказаний запит ПП «Пульсар» згідно листа за вих.№500 від 15.01.2013 року надіслало на адресу податкового органу копії усіх запитуваних документів.

Вподальшому, на підставі наказу начальника Тернопільської ОДПІ від 17.01.2013 року, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог Податкового кодексу України, кодексу законів про працю, іншого законодавства, виконання зобов'язань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ПП «Пульсар» за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати вищезазначеної перевірки оформлені актом №303/17-10/30454094 від 24.01.2013 року, в якому відображено порушення ПП «Пульсар» вимог:

- ст. 23, 43 Конституції України та ст. 2, 21, 24, 94 Кодексу законів про працю та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» - в частині не оформлення трудових відносин з найманими працівниками та виплати найманим працівникам доходів «в конвертах» без відображення в бухгалтерському і податковому обліку;

- пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, - в частині виплати необлікованого доходу в загальній сумі 180233,66 грн. у вигляді заробітної плати найманим працівникам та відповідно нарахування і несплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано податку в сумі 29596,86 грн.

06.02.2013 року на підставі вищевказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000021710 від 06.02.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29596,86 грн. та штрафних санкцій в сумі 5870,22 грн.

Вподальшому, вважаючи вказані висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню,не погоджуючись з підставами прийняття Тернопільською ОДПІ вищезазначеного податкового повідомлення-рішення №0000021710 від 06.02.2013 року - позивач оскаржував його в адміністративному порядку - звернувшись із відповідними скаргами до Державної податкової служби в Тернопільській області та до Державної податкової служби України, а після завершення процедури адміністративного оскарження та залишення даного податкового повідомлення-рішення №0000021710 від 06.02.2013 року без змін - скористався правом оскарження його в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та запереченнях проти нього, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність Тернопільської ОДПІ, яка входить до складу одного із органів державної виконавчої влади - має відповідати вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідну компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.8 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як вже було зазначено вище, Тернопільською ОДПІ на підставі акту перевірки №303/17-10/30454094 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000021710 від 06.02.2013 року.

Судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками обох сторін, - що предметом спору у даній справі - є саме податкове повідомлення-рішення №0000021710 від 06.02.2013 року, однак, підставою його прийняття - є саме акт перевірки №303/17-10/30454094 від 24.01.2013 року, в якому відображений висновок, який, на думку позивача, - не може бути достатньою правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з вимогами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття податкового повідомлення-рішення про стягнення суми зобов'язання на підставі акта перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд наголошує на наступному.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, - затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок №984).

Відповідно до пункту 6 розділу І вищезазначеного Порядку №984, - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 5.1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

При цьому відповідно до вимог підпункту 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що у встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Окрім того, пунктом 6 Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті перевірки чітко об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на яких ґрунтується і податкова звітність) -є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищезазначені положення Порядку №984 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до висновку, що підставою для податкового обліку господарських операцій є належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, при складенні відповідного висновку та відображенні його вподальшому в акті перевірки - не допускається відображення суб'єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

При цьому, з огляду на вищезазначені положення Порядку №984 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - суд приходить до висновку, що норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права податкового органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.

В акті перевірки №303/17-10/30454094 від 24.01.2013 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000021710 від 06.02.2013 року, - дійсно відображено дані, що містяться у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам, які перебували у трудових відносинах з позивачем (ОСОБА_4 - згідно наказу про прийняття на роботу №207 від 30.06.2011 року та ОСОБА_5 - згідно наказу про прийняття на роботу №232 від 02.04.2012 року ), дані про суми заробітку, які належали до виплати вказаним громадянам, а також- суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, які працювали у перевірений період на ПП «Пульсар».

Натомість, зі змісту вказаного акту перевірки слідує, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевірений період ґрунтуються виключно на інших відомостях, які також відображені в даному акті, - поясненнях громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 29.12.2012 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 08.01.2013 року, та поясненнях громадянина ОСОБА_9 від 22.01.2013 року.

При цьому, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив, що висновок відповідача про порушення ПП «Пульсар» податкового законодавства шляхом неоподаткування доходу працівників та заниження податку з доходів фізичних осіб, а вподальшому - донарахування позивачу податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій, який зроблений лише за результатом співставлень та встановлених розбіжностей між поясненнями вищезазначених громадян та відомостями, отриманими від ПП «Пульсар», - є необґрунтованим, оскільки жодним первинним документом достовірність заниження ПП «Пульсар» податку з доходів фізичних осіб за спірний період, а саме: із заробітної плати громадян, пояснення від яких отримані податковим органом, - не підтверджується.

Водночас, вищезазначені письмові пояснення громадян, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, - не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства, - ані у розумінні Порядку №984, ані у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 83 Податкового кодексу України затверджений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, це - документи, визначені цим Кодексом, а саме: податкова інформація, експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Слід зазначити, що Податковим кодексом чітко встановлено перелік документів, необхідний для їх ведення в цілях оподаткування.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Таким чином, пояснення зазначених вище громадян, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, - не є первинними документами та не можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства.

Відтак, зазначені паперові носії інформації (пояснення громадян) - не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення, оскільки твердження вказаних осіб про перебування в трудових відносинах з ПП «Пульсар», а також про нарахування та (чи) виплату їм необлікованого заробітку у ПП «Пульсар» - не підкріплені та не підтверджуються жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Суд звертає увагу на те, що дії стосовно перевірки встановлення фактів виплат заробітної плати в «конвертах», виявлення працівників, трудові відносини з якими не оформлені належним чином, утримання податку з доходів фізичних осіб - не були здійснені податковим органом при перевірці позивача у відповідності з приписами пунктів 3-6 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в "конвертах", оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій ДПА України від 01.04.2010 № 6584/7/23-4017/199.

Так, зокрема, пунктом 4 Розділу ІІ «Рекомендації щодо дій при встановленні фактів виплат заробітної плати в "конвертах", оформлення з найманими працівниками офіційно трудових відносин» Методичних рекомендацій ДПА України від 01.04.2010 № 6584/7/23-4017/199 встановлено, що з метою визначення повноти нарахування заробітної плати, а також повноти декларування податку з доходів фізичних осіб в обов'язковому порядку необхідно провести порівняльний аналіз даних бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються фонду оплати труда, розміру заробітної плати, чисельності працівників та здійснити такі дії, зокрема: провести аналіз показників: розмір окладу (ставки), зазначеного у штатному розписі, трудових договорах (контрактах, угодах) з законодавчо встановленим розміром мінімальної заробітної плати, а також з фактично нарахованим та виплаченим розміром заробітної плати, зазначеним у розрахункових та платіжних відомостях. У разі встановлення фактів невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати разом із залученими працівниками податкової міліції провести опитування найманих працівників щодо причин невідповідності або щодо фактичного розміру отриманої ними заробітної плати.

Суд зазначає, що пояснення від громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 29.12.2012 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 08.01.2013 року - були отримані податковим органом ще до винесення відповідного наказу про проведення перевірки відносно ПП «Пульсар» , тобто, до моменту початку проведення такої перевірки, а пояснення від гр. ОСОБА_9 - 22.01.2013 року.

Однак, жодне з цих пояснень - не було отримане податковим органом як таке, що відбиралось вже за фактом невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати та із відповідним залученням працівників податкової міліції.

Суд звертає увагу на те, що жодних інших пояснень, зокрема, від громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ані в процесі проведення перевірки та відображенні відповідного висновку в акті, складеному за результатами її проведення, ані вподальшому, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, - посадовими особами Тернопільської ОДПІ здобуто не було.

Так само ні в ході проведення перевірки, ні станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - Тернопільською ОДПІ не було отримано і будь-яких інших додаткових документальних доказів, які б підтверджували пояснення вказаних осіб, та які б дійсно свідчили про виплату ПП «Пульсар» заробітної плати в «конвертах», а також нарахування заробітної плати в іншому розмірі, аніж вказано у документах його бухгалтерського обліку, та які б, відповідно доказували наявність документально підтверджених фактів порушення відповідачем вимог трудового та податкового законодавства, а відтак, - підтверджували б і висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб.

Не надано таких документів в підтвердження висновків відповідача - у суду у ході розгляду даної справи судом.

Варто також зазначити, що згідно з підпунктом 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Пунктом 14.1.180. статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб - це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з системного тлумачення зазначених норм, відповідач був зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) найманим працівникам.

Як видно з матеріалів справи, у правовідносинах позивача та його працівників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач виступав як податковий агент та у виконання вимог Податкового кодексу України нараховував, отримував та сплачував податок з доходів фізичних осіб, зокрема вказаних працівників.

Таким чином, розглядаючи дану справу, суд приходить до висновку, що не взявши до уваги офіційних первинних бухгалтерських документів ПП «Пульсар», податкової звітності, відомостей про нарахування зарплати, які мали обов'язково бути прийняті до уваги та належним чином відображені в акті перевірки, а вподальшому слугувати належними доказами при складанні висновку, - податковий орган необґрунтовано посилався як на підставу для висновку в акті перевірки про виплату відповідачем необлікованих доходів у вигляді заробітної плати - лише на пояснення осіб, які, за їх твердженнями, працювали у ПП «Пульсар» та отримували на вказаному підприємстві заробітну плату, які, як вже було зазначено вище, не можуть бути визнані судом належними доказами для подальшого прийняття рішення позивачем (суб'єктом владних повноважень), оскільки жодними належними та допустимими доказами здійснення фактичної виплати заробітної плати «в конвертах» у ПП «Пульсар», на яку посилається податковий орган, - не підтверджують.

Натомість, як вже було зазначено, податковий орган обмежився лише співставленням пояснень осіб, які лише стверджували, що вони працювали на ПП «Пульсар», з даними первинного обліку платника податків, що не є достатнім для визначення грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене, - правові підстави для оподаткування відповідачем таких коштів - відсутні, так само як відсутній і обов'язок щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі, визначеному податковим органом.

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін, суд враховує, що дії Тернопільської ОДПІ були спрямовані на запобігання можливим порушенням податкового законодавства, однак, докази, надані відповідачем у якості підтвердження підставності складення висновку акта перевірки, а саме письмові пояснення вищезазначених громадян, - не можна вважати належними доказами у даній справі, оскільки, обставини, викладені у вказаних документах, - не підтверджені належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами, які б давали можливість зробити висновки про наявність належних чином підтверджених реальних фактів, які можуть свідчити про приховування (заниження) позивачем об'єктів оподаткування, несплату податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів, які підтверджують обґрунтованість та об'єктивність висновку податкового органу за наслідками здійснення перевірки ПП «Пульсар», а також доказів, які підтверджують наявність фактів, що свідчать порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, дійсності нарахування чи виплати необлікованих доходів у вигляді заробітної плати працівникам, та заниження податку з доходів фізичних осіб.

Що ж стосується решти посилань сторін, то суд зазначає, ,що вказані посилання - не впливають та вищезазначений висновок суду по суті спору - не спростовують.

Так, зокрема, згідно з частинами 1,4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на зазначене, судом у ході розгляду справи було визнано необґрунтованим клопотання відповідача про необхідність допиту у якості свідків громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, - оскільки, окрім їх власноручних письмових пояснень, які, як вже було зазначено вище були отримані що до початку проведення перевірки, та акту перевірки ДПІ, який ґрунтувався саме на цих поясненнях, а не на належним чином відібраних із необхідним залученням працівників податкової міліції поясненнях по встановленому саме у ході перевірки факту невідповідності нарахованої та виплаченої заробітної плати, - відповідач не надав суду жодних інших доказів на підтвердження існування трудових правовідносин між вказаними особами та позивачем, виплати заробітної плати «в конвертах», а також доказів неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходу вказаних осіб, які в даному випадку повинні бути підтверджені певними засобами доказування (про них вже зазначалось вище - первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів), і які не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами. Тобто, пояснення вказаних осіб, у разі їх допиту, - були б недопустимими у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жоден з перелічених працівників не звертався до правоохоронних органів щодо праці на підприємстві без належного оформлення трудових відносин.

Що ж до посилань позивача як на підставу обґрунтувань підставності заявлених позовних вимог, зокрема, на наявність постанови про закриття кримінальної справи від 27.03.2013 року, винесеної слідчим СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, - то суд вважає надання оцінки вказаній постанові - недоцільним, оскільки відповідне досудове розслідування здійснювалось згідно повідомлення начальника територіальної державної інспекції з питань праці і дана постанова була прийнята вже після винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.02.2013 року, а, відтак, - не могла бути врахована при його прийнятті.

Враховуючи все вищевикладене, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, а також надані відповідачем заперечення проти позову, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд встановив, що надані позивачем докази - підтверджують заявлені у позові вимоги, а подані відповідачем заперечення - не спростовують того, що у Тернопільської ОДПІ були відсутні законодавчі підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі висновку, викладеному в акті перевірки №303/17-10/30454094, в якому містились необґрунтовані висновки про допущені ПП «Пульсар» порушення вимог трудового та податкового законодавства.

А тому, оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000021710 від 06.02.2013 року, яке винесене за відсутності належних доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, - підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Пульсар" - задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Тернопільській області форми "Р" №0000021710 від 06.02.2013 року.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова в повному обсязі складена 19.07.2013 року/.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.