Ухвала

від 29.04.2014 по справі 819/1678/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. Справа № 876/11196/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Гловак В. І.

представника відповідача Чайнюк О. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 819/1678/13-а за позовом приватного підприємства "Пульсар" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2013 року приватне підприємство "Пульсар" звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, яким просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000021710 від 6 лютого 2013 року.

Позов мотивує тим, що дане рішення прийнято без достатніх правових підстав та підлягає скасуванню, оскільки, при здійсненні перевірки відповідачем не було прийнято до уваги офіційні бухгалтерські документи ПП "Пульсар", натомість сам висновок у акті перевірки зроблено лише на підставі неправдивих відомостей - пояснень осіб, які нібито працювали у ПП "Пульсар" та які, отримували від директора ПП "Пульсар" заробітну плату "в конвертах". При цьому, позивач зазначає, що ніякі особи, окрім тих, які були прийняті згідно відповідних наказів та яким заробітна плата виплачувалась згідно відомості з утриманням відповідних сум податкових зобов'язань, до підприємства на роботу не приймались, а тому і заробітна плата їм не виплачувалась, з огляду на відсутність для цього підстав. Натомість, відомості, які відображені у наданих податковому органу поясненнях відповідних осіб є неправдивими, наданими з метою дискредитації ПП "Пульсар", шантажу та помсти, і жодними належними первинними документами чи іншими об'єктивними даними, окрім обмови вказаних осіб, не підтверджені.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Тернопільській області форми "Р" №0000021710 від 6 лютого 2013 року.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не викликано свідків та не взято до уваги наданих цими особами пояснень.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на підставі наказу начальника Тернопільської ОДПІ від 17 січня 2013 року було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог Податкового кодексу України, кодексу законів про працю, іншого законодавства, виконання зобов'язань при оплаті праці та правильності обчислення, повноти і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ПП "Пульсар" за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результати перевірки складено акт №303/17-10/30454094 від 24 січня 2013 року, відповідно до якого в ході перевірки виявлено порушення статтей 23, 43 Конституції України та статтей 2, 21, 24, 94 Кодексу законів про працю та статті 1 Закону України "Про оплату праці" в частині не оформлення трудових відносин з найманими працівниками та виплати найманим працівникам доходів "в конвертах" без відображення в бухгалтерському і податковому обліку. Крім того виявлено порушення підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України в частині виплати необлікованого доходу в загальній сумі 180233,66 грн у вигляді заробітної плати найманим працівникам та відповідно нарахування і несплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано податку в сумі 29596,86 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000021710 від 6 лютого 2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29596,86 грн та штрафних санкцій в сумі 5870,22 грн.

В акті перевірки №303/17-10/30454094 від 24 січня 2013 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відображено дані, що містяться у відомостях про нарахування заробітної плати працівникам, які перебували у трудових відносинах з позивачем (ОСОБА_3 - наказ про прийняття на роботу №207 від 30 червня 2011 року та ОСОБА_4 - наказ про прийняття на роботу №232 від 2 квітня 2012 року), дані про суми заробітку, які виплачувались вказаним громадянам, та суми утриманого податку з доходів фізичних осіб, які працювали у перевірений період на ПП "Пульсар".

Водночас судом першої інстанції вірно зазначено, що факти порушення законодавства, згідно з актом перевірки підтверджуються лише поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 29 грудня 2012 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 8 січня 2013 року, та ОСОБА_8 від 22 січня 2013 року.

В акті перевірки не зазначено та не надано до суду жодних первинних документів, які б підтверджували наявність правопорушень.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1. статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на яких ґрунтується і податкова звітність) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податковий орган не може відображати в актах перевірок необґрунтовані та непідтверджені даних, зокрема такі, що базуються лише на словах фізичних осіб, як в усному, так і в письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків.

Статтею 83 ПК України затверджений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, це податкова інформація, експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Згідно з положеннями статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо твердження апелянта, що суд не взяв до уваги письмові пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 то необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно визнано такі пояснення неналежними доказами.

Відповідно до частин 1,4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки усі порушення законодавства, за які позивачу було винесено оскаржене повідомлення-рішення не підтверджуються жодними первинним документами, а акт перевірки повністю базувався на поясненнях третіх осіб, а не на аналізі документації позивача, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000021710 від 6 лютого 2013 року необхідно скасувати.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 819/1678/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 30 квітня 2014 року