Постанова

від 15.08.2013 по справі 5004/1010/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. Справа № 5004/1010/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Головченко Д.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції на рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2013 року у справі № 5004/1010/12 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД (м. Нововолинськ)

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції

про розірвання кредитного договору від 19.09.2008р., стягнення 138259грн. 84 коп. збитків та зарахування сплачених відсотків в сумі 106703 грн. 30 коп. в рахунок погашення тіла кредиту

за участю представників :

позивача - не з'явився

відповідача - Гураль С.П. (довіреність №235/12 від 18.06.2012 року)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.06.2013р. у справі № 5004/1010/12 (суддя Слупко В.Л.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД (м. Нововолинськ) до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції про розірвання кредитного договору від 19.09.2008р., стягнення 138259грн. 84 коп. збитків та зарахування сплачених відсотків в сумі 106703 грн. 30 коп. в рахунок погашення тіла кредиту задоволено частково. Вирішено розірвати кредитний договір №010/08-11/2132 від 19.09.2008р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД . В решті позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД - 1073 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 20.06.2013р. у справі № 5004/1010/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ "Будсервіс" ЛТД відмовити.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому, на думку апелянта, підлягає скасуванню.

Позивач правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники провадження повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, в серпні 2012р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД (м. Нововолинськ) звернувся до господарського суду Волинської області із позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк "Аваль"), в якій просив суд розірвати кредитний договір №010/08-11/2132 від 19.09.2009р., стягнути з Банку "Аваль" збитки, завдані його неправомірними діями в розмірі 138259грн.84коп., а також зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту 106703грн.30коп. сплачених відсотків.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Банк "Аваль" в порушення умов кредитного договору не надав Товариству черговий транш коштів, в зв'язку з чим позивач не зміг закінчити будівництво об'єктів нерухомості та отримати очікуваний прибуток, за рахунок якого планувалось погашати заборгованість по кредиту. На думку позивача, дії відповідача свідчать про односторонню зміну ним умов договору, в результаті чого Товариству протягом IV кв. 2008р. та І кв. 2009р. завдано збитків на суму 138259грн.84коп. Вимогу про зарахування в рахунок погашення тіла кредиту сплачених відсотків в сумі 106703грн. позивач мотивує тим, що в силу ст.ст.220, 221 ГПК України, ст.613 ЦК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки таке прострочення виникло з вини Банку "Аваль", а тому проценти за грошовим зобов'язанням не повинні нараховуватись та сплачуватись.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.09.2013р. у справі № 5004/1010/12 в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.01.2013р. рішення господарського суду Волинської області від 13.09.2013р. у справі № 5004/1010/12 в частині відмови у позові про розірвання кредитного договору №010/08-11/2132 від 19.09.2008р. скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення. Позов задоволено частково. Розірвано кредитний договір №010/08-11/2132 від 19.09.2008р. укладений між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД . В решті рішення господарського суду Волинської області від 13.09.2012 р. у справі № 5004/1010/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2013р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.01.2013 року та рішення господарського суду Волинської області від 13.09.2012 року у справі № 5004/1010/12 скасовано. Справу № 5004/1010/12 передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Скасовуючи вказані рішення судів попередніх інстанції Вищий господарський суд у своїй постанові від 21.09.2012р. зазначив, що

- Розглядаючи спір у даній справі господарські суди першої та апеляційної інстанцій мали встановити узгоджений сторонами у Кредитному договорі порядок надання грошових коштів (траншів), зокрема, щодо порядку звернення ТзОВ "Будсервіс" ЛТД із відповідною заявкою та порядку надання (або відмови у наданні) кредиту ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

- Встановивши зазначені обставини, господарські суди попередніх інстанцій повинні були дослідити чи було дотримано сторонами Кредитного договору порядок виконання, встановлений спірним Кредитним договором.

Зокрема, оскільки ТзОВ "Будсервіс" ЛТД в обґрунтування заявленого позову посилається на ненадання відповідачем йому чергового траншу, слід було встановити, чи звертався позивач з відповідною заявкою (у встановленому Кредитним договором порядку) до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та чи надавалась відповідь відповідачем на таку заявку.

- Крім того, необхідно встановити які дії вчинялись сторонами спору на виконання Кредитного договору та/з метою отримання/надання спірного траншу, враховуючи встановлення господарськими судами обох попередніх інстанцій факту надання 08.01.2009 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ТзОВ "Будсервіс" ЛТД грошових коштів у розмірі 70 000 грн. 00 коп. (після отримання позивачем першого та другого траншів в повному обсязі).

На переконання колегії суддів касаційної інстанції, достеменне встановлення цих обставин є підґрунтям для подальших висновків про наявність (або відсутність) підстав для задоволення вимог про розірвання Кредитного договору.

Вищий господарський суд також зазначив, що крім наведеного, під час повторного розгляду справи, для правильного вирішення спору у цій справі, у разі встановлення відмови ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у видачі чергового траншу, необхідно з'ясувати чи передбачена можливість відмови у видачі траншу умовами укладеного сторонами спору Кредитного договору та підстави такої відмови щодо ТзОВ "Будсервіс" ЛТД (зокрема, чи така відмова відбулась з підстав передбачених/не передбачених умовами Кредитного договору), при цьому, врахувати положення ст. 1056 ЦК України та ст. 348 ГК України .

Відповідно до ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З урахуванням зауважень Вищого господарського суду України, зазначених у постанові від 21.09.2012р. суд першої інстанції під час нового розгляду справи № 5004/1010/12 встановив наступне.

19 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції, м. Луцьк та товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД, м. Нововолинськ було укладено кредитний договір №010/08-11/2132 з додатком №1 Графік погашення кредиту (а.с. 8-15, 53-68).

За умовами вказаного договору кредитна установа-відповідач зобов'язалась надати ТзОВ "Будсервіс" ЛТД з метою проведення будівництва нерухомого майна та фінансування супутніх витрат (виплата заробітної плати, сплата відрахувань на соціальні заходи, інших податків і зборів) кредитні кошти в розмірі 2 000 000 грн. з терміном остаточного повернення кредиту 18.09.2018р. та сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі відсоткової ставки за кредитом, визначеної між договірними сторонами (21,5% річних).

Згідно п.2 договору кредит надається чотирма траншами по 500000грн. кожний щомісячно протягом вересня-грудня 2008р.

Графік погашення кредитних коштів та відсотків за його користування сторони визначили в додатку №1 до договору (а.с.14 т.1), згідно якого повернення кредитних коштів починається з 30.10.2009р.

Наданими Банком "Аваль" копіями розпоряджень (а.с.47-52 т.1) підтверджується факт виконання Банком своїх зобов'язань з порушенням умов кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що за період дії кредитного договору відповідачу було надано кредитних коштів на загальну суму 1 070 000 грн., що підтверджується розпорядженнями Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 26.09.2008р. на суму 500 000 грн., від 22.10.2008р. на суму 500 000 грн., від 08.01.2009 р. на суму 70 000 грн., платіжним дорученням №2 від 08.01.2009р. на суму 70 000 грн. (а.с. 49-52).

Отже, всього по кредитному договору №010/08-11/2132 позивач отримав 1070000грн., замість 2000000грн., узгоджених кредитним договором.

Останній транш грошових коштів в розмірі 70 000 грн. було надано відповідачем позивачу 08 січня 2009 року. Після зазначеної дати грошові кошти згідно кредитної угоди від 19 вересня 2008 року №010/08-11/2132 на рахунок ТзОВ "Будсервіс" ЛТД не надходили, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про розірвання укладеного між сторонами кредитного договору, а також стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ТзОВ "Будсервіс" ЛТД завданих його неправомірними діями збитків в розмірі 138 259,84 грн.

Судом першої інстанції задоволено позов в частині розірвання кредитного договору №010/08-11/2132 від 19.09.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" ЛТД.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується та зазначає наступне.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) Глави 71 (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено параграфом 2 (Кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 173 ГК України та статтею 509 ЦК України визначено, що зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку за рішенням суду є можливим за умови істотного порушення договору другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством. У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору (ст. 348 ГК України)

Матеріали справи свідчать, що дії Банку "Аваль" щодо відмови в односторонньому порядку від виконання зобов'язань за договором в частині ненадання останніх траншів грошових коштів є істотним порушенням умов договору, оскільки позивачу не було надано значну суму кредитних коштів ( майже половину від передбаченої в договорі суми кредиту), що унеможливило закінчення запланованого позивачем будівництва шести котеджів.

Такі дії було вчинено відповідачем без наявності належних підстав визначених Договором.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували звернення Банку до позивача з поясненням причин ненадання чергових траншів, визначених кредитним договором, чи про зміну умов договору, що не узгоджується із ст. 1056 ЦК України та ст. 348 ГК України.

Відповідач як одну з підстав відмови у наданні позивачу двох траншів кредитних коштів по 500 000 грн. кожний, які згідно умов Договору мали бути надані у листопаді та грудні 2008 року, покликався на несплату позивачем відсотків по кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач по січень 2009р. сплачував Банку відсотки згідно узгодженого графіка, що підтверджується зокрема, наданим Банком "Аваль" розрахунком (а.с.48 т.1).

Несвоєчасну оплату відсотків, починаючи з лютого 2009р. позивач обгрунтовує тим, що відсотки за користування кредитом були розраховані Банком від суми 2000000грн., однак вказана сума коштів надана не була. Тобто, відсотки були розраховані банком із суми більшої ніж фактично виданої позичальнику.

Отже, посилання відповідача на те, що причиною та підставою для відмови у наданні позивачу двох траншів кредитних коштів по 500 000 грн. є несплата позивачем відсотків по кредиту, є безпідставними, оскільки у 2008 році та на початку 2009 року відсотки сплачувалися вчасно, посилання Банку на те, що кредитування в листопаді-грудні 2008р. позичальнику було припинено із-за несвоєчасної сплати ним відсотків спростовується матеріалами справи.

Посилання відповідача, як на підставу відмови у наданні останніх двох траншів кредиту на не укладення позичальником із кредитною установою договору страхування фінансового ризику предмета іпотеки, у зв'язку з чим позивачем було порушено положення п. 1.3.2.2 кредитного договору, згідно якого право позичальника на отримання кредиту виникає з моменту виконання такої умови, як укладення договору страхування фінансового ризику предмета іпотеки спростовується наданим позивачем договором добровільного страхування майна від 29.09.2008р. ( а.с. 126-130 т.2).

Доводи відповідача про те, що підставою відмови у наданні останніх двох траншів кредиту є те, що Товариством "Будсервіс" ЛТД було порушено положення п. 2.3.16 кредитного договору № 010/08-11/2132 в частині підтримання впродовж дії договору позитивних показників капіталу, поточної ліквідності та чистого прибутку, також судом першої інстанції обгрунтовано не прийняті до уваги, оскільки згідно наданих відповідачем копій фінансових звітів ТзОВ "Будсервіс" ЛТД вказані обставини виникли лише у 2009 році і відповідно не могли бути такою підставою на момент, коли кредитні кошти мали бути надані позивачу .

Посилання Банку "Аваль" на те, що позивач станом на 01.03.2010р. не подав фінансову звітність, чим порушив умови кредитного договору, на думку колегії суддів, також не є обгрунтованими, оскільки неподання позивачем звітності в 2010 році жодним чином не могло вплинути на невиконання Банком кредитних зобов'язань у листопаді-грудні 2008 року.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачем було порушено умови кредитного договору, що слугує підставою в порядку п. 1.7.4 Договору для відмови у наданні позичальнику чергового траншу, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено порушення Банком істотних умови кредитного договору щодо надання позивачу чергових кредитних коштів, а тому вимога про розірвання кредитного договору за рішенням суду ґрунтується як на матеріалах справи, так і на положеннях ч.2 ст.651 ЦК України та задоволена судом першої інстанції правомірно.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 138 259,84 грн. завданих збитків на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав і обов'язків згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною ( ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підтвердження суми збитків скаржник посилається на аудиторський звіт АФ ПП "АФК-Аудит" від 07.05.2011р. в якому проведено аудит достовірності і повноти відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ТзОВ "Будсервіс" ЛТД за 2008-2009роки ( а.с.21-24 т.1).

В даному аудиторському звіті відображено результати фінансово-економічної діяльності підприємства в загальному. При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження того, що неотримання останніх двох траншів кредиту завдало збитків позивачу суду не надано.

Виходячи з аналізу нормативно-правових положень, слід враховувати те, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Натомість, встановлені обставини справи свідчать про те, що складові елементи цивільного правопорушення, за наявності яких відповідач повинен був би відшкодувати збитки позивачу є недоведеними зі сторони останнього.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вказаного, судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову в цій частині є цілком обґрунтованим та таким, що не суперечить закону.

Вимогу позивача про зобов'язання кредитної установи зарахувати сплачені позивачем відсотки за користування кредитом в сумі 106 703,30 грн. в рахунок погашення тіла кредиту за кредитним договором колегія суддів вважає також необгрунтованою, оскільки позивачу було надано частину кредиту, за користування яким він згідно договору зобов'язаний був сплачувати відсотки.

При цьому згідно умов частин 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції на рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2013 року у справі № 5004/1010/12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 20 червня 2013 року у справі № 5004/1010/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.