Постанова

від 30.04.2013 по справі 2а-10343/12/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2013 р. (12 год. 02 хв.) Справа №2а-10343/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Капустіної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.09.2012р. № 0003892204. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентом ПП "Фрутлайн", оскільки відповідачем вже проводилась перевірка по взаємовідносинам позивача з ПП "Фрутлайн" за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої був складений акт № 9093/23-4/32624767 від 20.07.2011р., яким встановлено завищення ПДВ у квітні 2011р. на суму 45080,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Делішис» з ПП "Фрутлайн". На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі винесено податкове повідомлення - рішення № 0008222301 від 03.08.2011 року про збільшення ТОВ «Делішес» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 450801,00 грн., у тому числі 450800,00 грн. з ПДВ та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. Наведене рішення було оскаржено у судовому порядку (справа № 2а-9929/11/0170/26). В рамках зазначеної справи була призначена судово-економічна експертиза, згідно з висновками якої первинними документами позивача не підтвердились висновки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо завищення ПДВ у квітні 2011р. на суму 45080,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Делішис» з ПП "Фрутлайн". У зв'язку з цим позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012р. № 0003892204 прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив. Обґрунтованість своєї правової позиції виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову ( т. 1 а.с. 115).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та має статус юридичної особи: код за ЄДРПОУ 32624767, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 146799, довідкою АА № 525278 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (т. 1 а.с.8-16, 17, 18).

Позивач взятий на податковий облік до ДПІ у м. Сімферополі з 10.09.2003р. за № 10044-К та являється платником податку на додану вартість, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00884401 від 11.03.2005р., № 100287994 від 17.06.2010р.

Видами діяльності позивач за КВЕД є: 45.21.1 - будівництво будівель, 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 52.11.0 (основна) - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що з 17.08.2012р. по 24.08.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Делішес" (код за ЄДРПОУ 32624767) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам ПП "Фрутлайн" (ЄДРПОУ 32727314) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2012р. № 5213/22-1/32624767 (т. 1 а.с. 24-36).

Перевіркою встановлене порушення п.п. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 2254000 грн., у тому числі за 2 квартал 2011р. у сумі 2254000 грн.

05.09.2012р. позивач за вих. № 66 подав заперечення на акт перевірки від 31.08.2012р. № 5213/22-1/32624767, які не були взяти до уваги, про що свідчить відповідь відповідача на заперечення від 11.09.2013р. № 194/10/22-1, згідно з якою висновки по акту перевірки від 31.08.2012р. № 5213/22-1/32624767 відповідають діючому законодавству та не підлягають відміні чи зміні (т. 1 а.с. 22, 37).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС винесена податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012р. № 0003892204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2254000 грн. (т. 1 а.с. 62).

Не погодившись із наведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про його оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС спірного податкового повідомлення - рішення судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що наведені вище висновки про порушення позивачем п.п. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з ПП «Фрутлайн». Встановлено, що постачальником ПП «Делішис» у період, що перевірявся, був ПП «Фрутлайн».

В Акті перевірки податковим органом зазначено, що до ДПІ в м. Сімферополі надано акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 04.07.2011 року № 218/23-214/32727314 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Фрутлайн» (код ЄДРПОУ 32727314) з питання дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень 2011 року». Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту TOB «Фрутлайн» (код 32727314) за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, проведеною 04.07.2011 року (акт перевірки № 218/23-214/32727314) встановлено їх завищення у сумі 450800 грн., в частині взаємовідносин з контрагентом TOB «Делішес» внаслідок встановленої актом нікчемності правочинів по ланцюгу до «вигодонабувача», укладених між вказаними підприємствами.

Проведеною працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеса перевіркою ПП "Фрутлайн" була встановлена нікчемність правочинів, укладених ПП "Фрутлайн" з його контрагентами-покупцями, та неможливість фактичного здійснення ПП "Фрутлайн" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі -продажу. Перевіркою зроблено висновок, що усі операції купівлі - продажу ПП "Фрутлайн" з його постачальниками та покупцями за квітень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". У результаті порушення підприємства ПП «Фрутлайн» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

За результатом акту перевірки ПП «Фрутлайн» від 04.07.2011 року № 218/23- 214/32727314 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси згідно п. 1, п. 5, ст. 203. п. 1 п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлені нікчемність правочинів, укладених ПП «Фрутлайн» з контрагентами - покупцями, а саме TOB «Делішес» (ЄДРПОУ 32624767).

Виходячи з вищенаведеного, податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Фрутлайн» (код ЄДРПОУ 32727314) проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі - продажу ПП «Фрутлайн» з його постачальниками та покупцями за період: квітень 2011 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Підприємством ТОВ «Делішес» не доведено факт транспортування цитрусових, а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні від замовників автотранспорту постачальників цитрусової продукції з відмітками про місце навантаження та розвантаження цитрусових, передачу та отримання у контрагентів - постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування цитрусової продукції.

В Акті перевірки податковим органом зазначено, що для перевірки посадовими особами не надано, а перевіркою не встановлено документів, оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства, що не надає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, оскільки на підприємстві відсутні будь-які акти приймання-передачі товару, товаро транспортні накладні з відмітками про передачу товару від ПП «Фрутлайн».

Отже, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 2254000 грн., у тому числі за 2 квартал 2011р. у сумі 2254000 грн., за спірним податковим повідомленням-рішенням прийняте відповідачем на підставі встановлених порушень по взаємовідносинам позивача з контрагентом-постачальником ПП «Фрутлайн».

З матеріалів справи вбачається між ПП «Фрутлайн» (Продавець) та TOB «Делішес» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 28 від 11.12.2010 року, предметом якого є передача Продавцем у власність Покупця товарів, кількість, асортимент, ціна та умови поставки яких погоджуються в кожному окремому випадку (т.1 а.с. 63).

На виконання цього договору Продавцем (ПП «Фрутлайн») в квітні 2011 року були поставлені Покупцю (TOB «Делішес») товари (цитрусові) на загальну суму 2704800 грн., у т.ч. ПДВ 450800 грн., про що свідчать накладні:

- від 13.04.2013р. № 75, згідно з якою ПП «Фрутлайн» відпущено, а ТОВ «Дедішис» одержано: апельсин у кількості 20000,00 кг, банан - 5000,00 ящ., лимон - 4000 кг., мандарин - 30000 кг., грейпфрут - 2000 кг., всього на суму з ПДВ 1992000,00 грн., у т. ч. ДПВ 332000,00 грн. (т.1 а.с. 66);

- від 28.04.2011р. № 204, з якою ПП «Фрутлайн» відпущено, а ТОВ «Дедішис» одержано: банан - 5000,00 ящ., лимон - 4000 кг., мандарин - 2000 кг., грейпфрут - 10000 кг., всього на суму з ПДВ 712800,00 грн., у т. ч. ДПВ 118800,00 грн. (т.1 а.с. 67).

ПП «Фрутлайн» виписало позивачу податкові накладні: № 74 від 1304.2013р. всього на суму з ПДВ 1992000,00 грн., у т. ч. ДПВ 332000,00 грн., № 205 від 28.04.2013р. всього на суму з ПДВ 1992000,00 грн., у т. ч. ДПВ 332000,00 грн. (т. 1 а.с. 64, 65).

Транспортування придбаних фруктів здійснювалося на підставі договору на перевезення вантажу від 29.03.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та TOB «Делішес» (Замовник), з Одеси (місцезнаходження постачальника ПП «Фрутлайн») до Запоріжжя або Маріуполя - згідно із заявками на перевезення вантажу від 12.04.2011р. №1-№10, підписаними обома сторонами договору (т.1 а.с.68-69,81-90).

Транспортування товарів підтверджується дослідженими товарно-транспорт ними накладними перевізника (т.1 а.с. 71-80).

Часткова оплата придбаних фруктів була здійснена безготівковим пере рахуванням грошових коштів в загальній сумі 2218000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 369666,67 грн.), що підтверджується копіями платіжних доручень TOB «Делішес» (том 1, а.с. 91-96)

Придбані у ПП «Фрутлайн» фрукти були використані в господарській діяльності TOB «Делішес» шляхом їх подальшого продажу оптовим покупцям. Відтак, згідно із укладеними договорами постачання між позивачем та наступники контрагентами-покупцями: ф/о-підприємцем ОСОБА_3 (т.1 а.с. 2210-211), ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (т.1 а.с. 216-220), ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (т.1 а.с. 221-235), ф/о-підприємець ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 236-237), ТОВ «Фоззі-Фуд» (т.1 а.с. 241-246,254-257), ТОВ «АТБ-маркет» (т.1 а.с. 258-266), СХГ «Прромінь» (т.2 а.с. 1-4), ВСП «Цех господарського харчування» (т.2 а.с. 5-6).

Про отримання від позивача цитрусових наведеними вище контрагентами-покупцями свідчать наявні у матеріалах справи накладні, які були дослідженні під час розгляду справи (т.2 а.с. 13-284)

Таким чином, суд приходить до висновку, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку TOB «Делішес» підтверджується придбання у ПП «Фрутлайн» в квітні 2011 року товарів на загальну суму 2704800 грн. (в т.ч. ПДВ 450800 грн.), їх часткова оплата в сумі 2218000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 369666,67 грн.) та використання у господарській діяльності позивача.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні первинні документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджено віднесення ТОВ «Делішес» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. по взаємовідносинам з ПП «Фрутлайн» суми 2254000 грн., в зв'язку з чим, висновок податкового органу про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2254000 грн. по взаємовідносинам з вказаними контрагентами в періоді, що перевірявся є необґрунтованим.

Відтак, збільшення податковим органом від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 2254000 грн. є протиправним.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2012р. у адміністративній справі № 2а-9929/11/0170/26 за позов Товариства з Обмеженою відповідальністю «Делішес» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 03.08.2011року № 0008222301,яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2330.01.2013р., адміністративний позов задоволено, визнано протиправним податкове повідомлення - рішення від 03.08.2011 року № 0008222301 Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку TOB «Делішес» підтверджується придбання у ПП «Фрутлайн» в квітні 2011 року товарів на загальну суму 2704800 грн. (в т.ч. ПДВ 450800 грн.), щодо яких податковим органом визнано недійсним податковий кредит у сумі 450800 грн.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АІС "Реєстр платників податків", АРМ "Бест звіт", АРМ "Аудит", АІС "Облік податків і платежів", пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 04.07.2011 року № 218/23-214/32727314 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Фрутлайн» (код ЄДРПОУ 32727314) з питання дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень 2011 року, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про порушення позивачем під час здійснення правочинів з ПП «Фрутлайн» вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Поряд з цим, акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентом з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнане таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 14.09.2012р. № 0003892204 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією № 2219.410.2 від 09.09.2012р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 30.04.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 30.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 14.09.2012р. № 0003892204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Г.Сталінграду, б. 3-А, код за ЄДРПОУ 32624767) 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.