Рішення

від 17.03.2009 по справі 27/142-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/142-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2009 р.                                                            Справа № 27/142-08

вх. № 6726/1-27

Суддя господарського суду Шарко Л.В. 

при секретарі судового засідання Шадура А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився,  відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" , м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада, ЛТД", м. Валки  

про стягнення 4767,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4767,19 грн. заборгованості, з яких: 3623,18 грн. - основний борг; 65,65 грн. - пеня; 362,32 грн. - штраф; 8,21 грн. - три відсотки річних; 32,83 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами; 675,00 грн. збитків, що виникла з договору поставки товару № 0333/07 від 19.03.2007 року. Позов обгрунтовано статтями 548, 549, 614, 623, 625, 692, 1048 Цивільного кодексу України та статтею 224 Господарського кодексу України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на грошові кошти відповідача, заборонити здійснення чих чи іних платежів або перерахування авансом сум у розмірі позовних вимог, та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов"язані зі зміною організаційно-правової форми, реорганізацією товариства або відчудження належного йому майна.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає клопотання позивача про застосування заходів щодо забезпечення позову необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів суду, що невжиття таких заходів може утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

17.03.2009 року до господарського суду, через канцелярію, від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2004,01 грн. заборгованості, з яких: 640,00 грн. - основний борг; 65,65 грн. - пеня; 362,32 грн. - штраф; 8,21 грн. - три відсотки річних; 32,83 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами; 675,00 грн. збитків, що виникла з договору поставки товару № 0333/07 від 19.03.2007 року. Позов обгрунтовано статтями 548, 549, 614, 623, 625, 692, 1048 Цивільного кодексу України та статтею 224 Господарського кодексу України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір  позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, приймає надане клопотання до провадження та продовжує розгляд справи з його урахуван-ням.

17.03.2009 року до господарського суду від позивача на виконання вимог ухвали господарського суду від 03.03.009 року, були надані оригінали документів, а саме: акт виконаних робіт по наданню юридичнгих послуг; оригінал платіжного доручення про сплту 675,00 грн.; оригінал договору № 0333/07 від 19.03.2007 року; оригінали накладних.

Суд, дослідивши надані оригінали документів, вважає за необхідне повернути їх позивачеві після розгляду справи по суті.

Крім того, позивач просить суд розглядати справу без участі його представника в судовому засіданні 17.03.2009 року.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання, вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов"язком.

Відповідач в судове засідання 03.03.2009 року та 17.03.2009 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

19 березня 2007 року між сторонами був укладений договір поставки товару № 0333/07 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач по справі) зобов"язується поставити та передати у власність /повне господарське володіння/, лікарські засоби та вироби медичного призначення, надалі товар, а покупець (відповідач по справі) зобов"язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (аркуш справи №10).

Позивач виконав свої зобов"язання по договору та на протязі 02.06.2008 року - 03.07.2008 року здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3766,22 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору платежі за поставлений товар проводяться відповідачем в терміни зазначені у видатковій накладній.

Проте, відповідач взяті на себе зобов"язання по договору не виконав, своєчасної та повної оплати за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого, станом на 17.03.2009 року виникла заборгованість у розмірі 640,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не  допускається,  якщо  інше  не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконува-тися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання  за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у випадку прострочки платежу відповідач зобов"язаний сплатити одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару.

Відповідно до пункту 7.3. договору, відповідач за порушення термінів оплати товару сплачує позивачу пеню у розмірі 0,7% від заборгованої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач просить суд у позові, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь 65,65 грн. пені та 362,32 грн. штрафу, та ці суми підлягають стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8,21 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищезазначене та, враховуючи те, що інший розмір відсотків не встановлений ані договором, ані законом, 8,21 грн. - 3% річних - підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд у позовній заяві, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь 32,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Позивач обгрунтовує свої вимоги ч.3 ст.692 , ч.1 ст.8, ч.1 ст.1048 ЦК України та ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Суд, ретельно дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

У разі незакріплення розміру процентів, як майнової санкції у договорі, боржник на вимогу кредитора, повинен сплатити йому три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не передбачений іншим актом цивільного законодавства.

Проте, законом та іншим актом цивільного законодавства не встановлений розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що сторони в договорі не встановили такої відповідальності та не визначили розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 32,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позивач, крім вищевказаного, просить суд у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь 675,00 грн. збитків, понесених позивачем у зв"язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

Слід зазначити, що договором (пункт 7.1.) дійсно встановлено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані даними діями, а рівно бездіяльністю збитки, в тому числі відшкодовує неотриманий прибуток, у від-повідності до чинного законодавства та усі витрати, пов"язані з юридичним забез-печенням повернення заборгованості чи відновленням будь-якого порушеного права.

Тобто, договором передбачено, як стянення збитків, так і витрат. Але позивач, замість відшкодування витрат, пов"язаних з юридичним забезпеченням, просить суд стягнути з відповідача збитки, понесені позивачем у зв"язку з захистом та відновленням свого порушеного права, що є неправомірним.

Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задово-лення позову в цій частині, оскільки витрати, понесені стороною в зв"язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, та вони відшкодовуються згідно статті 49 Господар-ського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.01.2009 року №01-08/34 "Про внесення змін до пункту 29 інфор-маційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу Укра-їни, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році").

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 640,00 грн. основного боргу; 65,65 грн.  пені; 362,32 грн. штрафу; 8,21 грн. трьох відсотків річних є обгрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню. Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача 32,83 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 675,00 грн. збитків, понесених позивачем у зв"язку із захистом та відновленням свого порушеного права, - не відповідають нормам діючого законодавства, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі часткового задоволення позовних вимог, покладаються на обдиві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України; ст. 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 66-67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -   

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, яке зазначено в пункті 4 прохальної частини позовної заяви, та заяви про забезпечення позовних вимог №1304/1 від 04.09.2008 року (аркуш справи № 9) відмовити повністю.

2. Клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

3. Клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в судовому засіданні 17.03.2009 року задовольнити.

4.  Позовні вимоги задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада, ЛТД" (63002, Харківська область, м. Валки, вул. Кооперативна, 20, код 21239337, р/р 2600730144 в ПХФ АКБ "Базис", МФО 351599) на користь Товариства з обьмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, код 30263519, р/р 260040234800 в АБ "Брокбізнесбанк" м. Києва, МФО 300249) - 640,00грн. основного боргу; 65,65 грн.  пені; 362,32 грн. штрафу; 8,21 грн. трьох відсотків річних; 54,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 63,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. В задоволенні позову в частині стягнення 675,00 грн. збитків, понесених позивачем у зв"язку з захистом та відновленням свого порушеного права - відмовити.

8. В задоволенні позову в частині стягнення 32,83 грн. відсотків за користу-вання чужими грошовими коштами відмовити.

9.  Повернути оригінали документів позивачеві.

Суддя                                                                                            Шарко Л.В.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 березня 2009 року.