Постанова

від 09.12.2008 по справі 13/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "09" грудня 2008 р.                                                                   Справа № 13/235

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О. за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області.

До товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина».

Про стягнення заборгованості в розмірі 17107,59 грн.

Суддя С.О. Миронюк.

Представники:

Від позивача – Михайлюк О.Д. – головний спеціаліст юрисконсульт. Доручення № 2442/06 від 27.05.2008 р.

Від відповідача –  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області звернулося з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина» с. Черепківці, Глибоцького району Чернівецької області, про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 17107,59 грн.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово був відкладений в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та для витребування додаткових доказів по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, призначених відповідно до норм ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, однак має заборгованість перед позивачем по зазначених платежах.

В судовому засіданні 09.12.2008 р. позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, пояснень на позов відповідач не надав. Враховуючи, що відповідача належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання, зазначені обставини не перешкоджають вирішенню спору.

Заслухавши  пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до протоколів призначення пенсій представлених позивачем громадянам Колотило М.Г., Калійчук Л.В., Кошкодан Г.С., Колотило Д.М., Мітітюк М.С. які працювали на підприємстві відповідача, призначено пільгову пенсію згідно пунктів “б”-“з" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (надалі Закон №1788-ХІ).

Судовим слуханням встановлено, що Пенсійний фонд України за період з листопада по грудень 2007 року та за період з квітня по вересень 2008 року виплатив вказаним громадянам пільгову пенсію у сумі 17107,59 грн., що підтверджується довідками банків та Укрпошти. Дані кошти відповідачем не компенсовані.

Статтею 13 Закону № 1788-ХІ зі змінами та доповненнями визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 року вказана стаття також регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. „а”-„з” статті 13 Закону № 1788 (відповідно до Закону України від 16.05.1996 року № 198/96-ВР).

Законом України  „Про внесення змін до деяких законів України” від 17.02.2000 року № 1461-ІІІ порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, виключено норму, що регулювала дане питання у статті 13 Закону № 1788-ХІ та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року за змінами та доповненнями (надалі Закон № 400/97) передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені статтею 1 цього Закону, повинні сплачувати  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений статтею 2 цього закону.

Відповідно до Закону № 400/97, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8  п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 року зі змінами та доповненнями.

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (надалі Закон № 1058-ІУ), який з 01.01.2006 р. стосується і осіб, пенсії, яким призначені відповідно до п.п. „б”- „з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, а тому не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (п.п.1, 2) Закону № 400/97 від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Згідно статті 3 Закону № 400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

П.2 Розділу ХУ „Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІУ передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто, у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 71, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина» с. Черепківці, Глибоцького району Чернівецької області код 30690602 на користь Управління пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області, вул. Першотравнева, 10 смт. Глибока, Чернівецька області (р/р 256097190 в  ВАТ “Державний ощадний банк України” МФО 3563356, код ЄДРПОУ 21430615) заборгованість з відшкодування пільгових пенсій в сумі 17107,59 грн.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             С.О. Миронюк