Постанова

від 21.08.2013 по справі 908/2034/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.08.2013 р. справа №908/2034/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Біотоп Запоріжжя», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 10.07.2013 року у справі№ 905/2034/13 (суддя Хуторной В.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медінвестбуд», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотоп Запоріжжя», м. Запоріжжя простягнення суми ВСТАНОВИВ:

11.06.13 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінвестбуд», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотоп Запоріжжя», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором постачання №81/12 від 12.10.2012 р. в сумі 251000 грн., пені в сумі 19351,07 грн., неустойки в сумі 65200 грн. та 3% річних в сумі 4146,66 грн., всього на суму 339697,73 грн. (а.с.4-6).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотоп Запоріжжя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвестбуд" основний борг у сумі 251000 грн., 3% річних в сумі 4144 грн. 01 коп., пеню в сумі 18657 грн. 03 коп. та судовий збір в розмірі 5435 грн. 15 коп. В решті позову відмовлено (а.с.58-59).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем умов договору постачання №81/12 від 12.10.2012р. щодо оплати отриманої продукції та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені, суд задовольнив позовні вимоги в цій частині не в повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачем не вірно розраховано 3 % річних та не вірно встановлено період нарахування пені. Щодо решти позовних вимог, а саме стягнення неустойки, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотоп Запоріжжя», м. Запоріжжя звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2013р. в частині стягнення з відповідача пені в сумі 18 657,03 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовити, в іншій частині судове рішення залишити без змін (а.с.64-67).

Зокрема, апелянт вважає, якщо порушення зобов»язання не завдало збитків учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

12.08.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 07.08.2013р. № б/н, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, справу розглянути без присутності представника позивача (а.с. 73-74).

Представники сторін у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін відповідно до ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2013р. не визнавалася обов»язковою, колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.10.2012 р. між ТОВ "Медінвестбуд" (за договором - постачальник, далі - позивач) та ТОВ "Біотоп Запоріжжя" (за договором - покупець, далі - відповідач) було укладено договір постачання №81/12 (надалі - договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує за медичне обладнання (далі - товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору). (а.с.11-13).

Пунктом 2.2 договору визначена сума договору, яка становить 326000 грн., без ПДВ, оскільки обладнання внесено до Державного реєстру виробів медичного призначення та звільнено від обкладання ПДВ відповідно до п. 197.1197 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару за договором здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту підписання даного договору.

Пунктом 3.2 договору обумовлено, що датою поставки є дата оформлення покупцем видаткової накладної. Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатковою - прибутковою накладною.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної, по якості-відповідно ст.5 договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем на протязі 20 днів з моменту отримання покупцем товару від постачальника.

При цьому, днем здійснення оплати згідно п.4.3 договору з боку покупця вважається день отримання виконавцем оплати на свій банківський рахунок.

Розділом восьмим договору визначена відповідальність сторін.

Так, пунктом 8.4 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 8.5 договору встановлено, що покупець за необґрунтовану відмову від оплати сплачує неустойку у розмірі 20% від загальної ціни товару.

Згідно із п.11.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного його виконання.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками обох підприємств.

Згідно Специфікації (Додаток №1 до договору), предметом договору є ультразвуковий діагностичний сканер SAX6 - EXP в комплекті за ціною 326000 грн. без ПДВ (а.с.14).

Комплектаційна відомість зазначеного товару визначена в Додатку №2 до договору (а.с. 15).

Додатковою угодою від 31.10.2012 р. до договору було внесено зміни щодо юридичної адреси та реквізитів сторін (а.с. 27).

Крім того, в матеріалах справи міститься договір №36 від 13.10.2012 року про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір про закупівлю товарів за державні кошти) між відповідачем та Комунальною установою «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області (а.с.43-47).

Зокрема, згідно п. 1.1. вказаного договору відповідач зобов'язується у 2012 році поставляти та передати у власність замовникові товари, зазначені у п. 1.2, а замовник -прийняти та своєчасно оплатити такі товари.

Згідно до Специфікації, яка є Додатком №1 до договору№36, найменуванням товару є ультразвуковий діагностичний сканер SAX6 - EXP за ціною 328 500 грн. без ПДВ (а.с.14).

За видатковою накладною №МБ- 0000033 від 22.10.2012 р. відповідач отримав від позивача ультразвуковий діагностичний сканер SAXG- EXP вартістю 326000 грн. разом з комплектністю, визначеною в цій видатковій накладні, що відповідає Комплектаційній відомості (а.с.16).

Вказана накладна містить підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скріплені печатками підприємств. При цьому відповідач не заперечує факт отримання спірного товару саме на суму 326000 грн.

Взяті відповідачем зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконано частково в сумі 75000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 08.11.12 р. та від 14.11.12 р. (а.с 17).

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача претензію №001 від 02.04.2013 р. про сплату заборгованості в сумі 251000 грн. та штрафних санкцій.

Відповідач на означену претензію не відреагував, борг не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення боргу у розмірі 251 000,00 грн., пені у розмірі 19 351,07 грн., неустойки у розмірі 35 200,00 грн. та 3% річних у розмірі 4146,66 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за поставлений товар.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Укладений між сторонами 12.10.2012 р. договір постачання №81/12 є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт отримання відповідачем товару за договором поставки в сумі 326000 грн. підтверджується видатковою накладною №МБ - 0000033 від 22.10.2012 р., підписаною представниками обох сторін, скріпленою печатками підприємств, та не заперечується відповідачем.

Згідно п. 4.1 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем на протязі 20 днів з моменту отримання покупцем товару від постачальника.

Дата поставки товару є дата оформлення покупцем видаткової накладної (п. 3.2 договору).

Враховуючи, що видаткова накладна №МБ - 0000033 датована 22 жовтня 2012 року, граничний строк оплати наступив для відповідача 12 листопада 2012 року (з урахуванням вихідних днів), а вже з 13 листопада 2012 року почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 75000 грн., що підтверджується копіями банківських виписок. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за вказаним договором підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 251000 грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 19351,07 грн., неустойку в розмірі 65200 грн. та 3% річних в розмірі 4146,66 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на арифметичну помилку позивача, господарський суд Запорізької області вимогу про стягнення з відповідача 3% річних задовольнив частково, у сумі 4144,01 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 14.11.2012р. по 03.06.2013р., судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в цій частині вірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог стосовно нарахування пені в сумі 19351,07 грн. та неустойки в сумі 65200 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема пункт 6 встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що початкова дата нарахування пені позивачем визначена невірно.

Період нарахування пені повинен становити з 14.11.2012 р. по 14.05.2013 р., а відтак задоволенню підлягає пеня в сумі 18657,03 грн.

При вирішенні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 20% від загальної ціни товару відповідно до п. 8.5 договору, судом першої інстанції правомірно встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, а не відмова від оплати товару.

Покупець за необґрунтовану відмову від оплати сплачує неустойку у розмірі 20% від загальної ціни товару (п.8.5 договору).

Позивачем не надано будь - яких доказів щодо відмови відповідача по сплаті за отриманий товар. Крім того, відповідач не заперечував борг та не відмовлявся від сплати його, а тільки обґрунтував затримку оплати відсутністю обігових коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку підстав для застосування до відповідача неустойки відповідно до п. 8.5 договору не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, у зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 року.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотоп Запоріжжя», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 року у справі №908/2034/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2013 року у справі №908/2034/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

В.М. Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.