Ухвала

від 31.07.2013 по справі 820/3498/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 р.Справа № 820/3498/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Чалого І.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. по справі № 820/3498/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спутнік"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Спутнік", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив визнати протиправними дії відповідача по проведенню перевірки та складанню акту перевірки від 10.04.2013р. № 1440/2220/32030979, зобов'язати поновити у системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України дані податкової звітності за грудень 2011 року шляхом виключення даних, внесених на підставі акту перевірки від 10.04.2013р. № 1440/2220/32030979.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.05.2013 року позовні вимоги задовольнив частково.

Зобов'язав Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області поновити у системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спутнік" (код ЄДРПОУ 32030979) за грудень 2011 року шляхом виключення даних, внесених на підставі акту перевірки від 10.04.2013р. № 1440/2220/32030979.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС відповідно до направлення на перевірку від 28.03.2013 року № 523 та наказу від 28.03.2013 року № 482 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань за грудень 2011 року, результати якої викладено в акті перевірки від 10.04.2013р. № 1440/2220/32030979 (а.с. 30-38 том 1).

Згідно з висновками акту перевірки ТОВ "Спутнік" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із покупцями за грудень 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ "Спутнік" операцій у грудні 2011 року у загальній сумі ПДВ 5 361 13,44 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки посадових осіб, які проводили перевірку, викладені в акті перевірки, щодо недодержання позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при продажу товарів за грудень 2011 року, не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів та не підтверджені допустимими і достатніми доказами, а тому не можуть вважатися об'єктивними та доведеними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки та складанню акту перевірки , суд першої інстанції зазначив, що вказані дії відповідач вчинив відповідно до вимог Податкового кодекcу України в межах наданих повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

В межах спірних правовідносин податковий орган діяв як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи владні управлінські функції. Перевірка є способом реалізації таких повноважень.

Підставою проведення перевірки стали положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу ДАС щодо правомірності формування податкових зобов'язань за грудень 2011року.

Пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України надає органам державної податкової служби право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у вищезазначеному підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо проведення перевірки на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.

Судовим розглядом встановлено, що первинні документи щодо предмету перевірки посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова під час перевірки не досліджувалися. Твердження відповідача про відмову у наданні документів судом не прийняті до уваги, оскільки акт про відмову у наданні документів співробітниками податкової служби не складався.

Крім того, копії первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача за грудень 2011 року додані позивачем до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки висновки податкового органу не узгоджуються з відомостями, наведеними первинними документами, якими підтверджуються здійснені господарські операції, а ґрунтуються на тому, що дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість в частині реалізації продукції є недійсними та що відсутні об'єкти оподаткування по ланцюгу постачання в розумінні ст. 185 Податкового Кодексу України.

Таким чином, висновки податкового органу побудовані на підставі припущень, а не на перевірці факту здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та їх подальшого продажу, тобто використання у власній господарській діяльності.

За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Без дослідження ( або врахування досліджень) первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості зазначати в акті перевірки висновки щодо нереальності здійснення платником податків господарських відносин з контрагентами та неправомірного формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про те, що угоди, укладені та виконувались ТОВ "Спутнік" з покупцями товарів є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

Судова колегія зазначає, що стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобов'язання повинна доводитись в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими зобов'язаннями порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування.

З огляду на вказане, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угод, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з контрагентами.

Колегія суддів приймає посилання позивача на те, що висновки акту перевірки створюють певні правові наслідки. Із запровадженням Податковим кодексом України чітких підстав та порядку проведення перевірки, акти перевірки встановлюють не тільки певні факти, але й створюють певні правові наслідки як для конкретної особи, так і в межах податкових правовідносин, оскільки є підставою для внесення змін в систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України як для особи , що перевіряється, так і для задіяних у процесі перевірки осіб. Саме цією обставиною пов'язаний обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 грудня 2009 року № 742( що діяв на час оспорюваних правовідносин), який вніс зміни до наказу № 266 від 18 квітня 2008 року " Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів та Медичні рекомендації.

Здійснюючи оцінку діям податкового органу, колегія суддів зазначає, що використання вказаного Порядку призвело до зміни стану податкового обліку платника податків.

Згідно пункту 1.3 Розділу першого Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" Вказана "Система" формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Відповідно до пункту 4.13 вищевказаного Наказу якщо за результатами камеральної перевірки виявлені порушення (помилки), працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб запрошує платника ПДВ для складання акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, встановленою Наказом № 166, та направляє повідомлення-рішення відповідно до Наказу.

Згідно пункту 2.21 зазначеного Наказу підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням,- прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Таким чином, відображенню в електронній базі даних підлягають самостійно задекларовані платником податків суми податкових зобов'язань та податкового кредиту ( за основною декларацією чи уточнюючим розрахунком), результати автоматизованого співставлення уточнюються по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок.

Будь-яких податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки податковим органом стосовно позивача не приймалось.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу про те, що за змістом пп. 14.1.156, 14.1.157, 54.3.2 Податкового кодексу України, які визначають поняття податкових зобов'язань платника податків, податкового повідомлення-рішення, а також обов'язку контролюючого органу самостійно визначати суму грошових зобов'язань, внесення до облікових карток платника податків змін, які не пов'язані зі зміною податкового навантаження з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість, або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Таким чином податковий орган не вправі вносити в інформаційно-електронну базу зміни на підставі акта перевірки, оскільки внесення змін до облікових даних платника податків, не пов'язані із зміною податкового навантаження, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення рішення після закінчення термінів його узгодження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновком податкового органу податковий орган зобов'язаний відобразити в АС " Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" самостійно задекларовані позивачем за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2011 року суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, так як обов'язок відображати самостійно задекларовані платником податку суми податкових зобов'язань та податкового кредиту прямо передбачені чинним законодавством.

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача з проведення перевірки та складанню акта перевірки. Судом взято до уваги, що дії з проведення перевірки та складання акта за формальною ознакою складають видання наказу на її проведення, видання направлення на перевірку, її проведення та документування. З урахуванням того, що позивачем наказ на проведення перевірки не оскаржувався, а посадові особи податкового органу були фактично допущені позивачем до проведення перевірки, відсутні підстави вважати незаконними дії відповідача з проведення перевірки та складання акту, як документування факту перевірки, оскільки відповідач діяв у межах наданих повноважень, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. по справі № 820/3498/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Чалий І.С. Старостін В.В.