Рішення

від 24.02.2009 по справі 11/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовомСпільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг"

до  Відкритого акціонерного товариства "Укркомункомплект"

провизнання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки дійсним, зобов'язання надати вільний та безперешкодний доступ до залізничної колії, та знести незаконно збудовані споруди

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Лисевич М.В. –представник

від відповідача Костова Ю.А. –представник

Рішення прийняте 24.02.2009, оскільки 03.02.2009 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Укркомункомплект" (далі - відповідач) погодити зовнішні межі земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:82:084:0043К та 8000000000:82:084:0034П) в натурі згідно Акта встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий № 8000000000:82:084:0046.

14.01.2009 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" про зміну предмету позову, в якій останнє просить суд визнати Акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий № 8000000000:82:084:0046 таким, що є дійсний без підпису уповноваженої особи Відкритого акціонерного товариства "Укркомункомплект"; зобов'язати відповідача надати вільний та безперешкодний доступ позивачу до залізничної колії 532 м; зобов'язати відповідача знести збудовані із порушенням ГОСТу 9238-83 (СП) споруди, що розташовані на земельній ділянці (кадастровий № 8000000000:82:084:0043К та 8000000000:82:084:0034П).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно та необґрунтовано відмовляється від погодження встановлених меж земельної ділянки під залізничною колією, що належить на праві власності позивачу, незаконно та з порушенням ГОСТу 9238-83 (СП) звів споруди на зазначеній земельній ділянці, а також перешкоджає у вільному доступі  позивача до залізничної колії. Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що матеріалами технічної інвентаризації від 20.04.2005, проведеної Київським БТІ, в тому числі оціночним актом, планами на будівлі по поверхам, експлікацією внутрішніх площ до плану будов підтверджується розміщення за адресою: м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 57 об'єктів нерухомості: за літерою "Є" –навіс - рамповий склад, за літерою "Е" –приміщення охорони, залізнична рампа, які належать відповідачу на праві власності. Відповідач правомірно володіє спорудами, які позивач просить знести як збудоване з порушенням ГОСТу, оскільки вказані споруди за період їх існування не визнані у встановленому законом порядку самочинним будівництвом та не підлягають знесенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В :

21.02.2007 Київським комунальним виробничим підприємством "Міськпаливо" та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" відповідно до рішення Київської міської ради від 31.03.2005 № 205/2780 було укладено Договір купівлі-продажу комунального майна.

05.04.2007 між Київським комунальним виробничим підприємством "Міськпаливо" та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" було укладено Угоду про внесення змін до Договору купівлі-продажу комунального майна.

Згідно з умовами Договору купівлі-продажу комунального майна та Угоди внесення змін до Договору позивач придбав комунальне майно, а саме: під'їзну колію 532 м, в наступних частинах: під'їзна колія довжиною 167,5 м, розташована на земельній ділянці кадастровий номер якої 8000000000:82:084:0043К; під'їзна колія довжиною 84 м, розташована на земельній ділянці кадастровий номер якої 8000000000:82:084:034П; під'їзна колія довжиною 280,5 м, розташована на земельній ділянці кадастровий номер якої 8000000000:82:084:0010; залізобетонний майданчик 9 920 кв.м., залізобетонна огорожа 72,5кв.м., електромережа 1 148 п.м. розташоване на земельній ділянці кадастровий номер якої 8000000000:82:084:0010.

20.03.2007 Київським комунальним виробничим підприємством "Міськпаливо" передано, а позивачем прийнято основні засобі –під'їзну  колію 532 м за Актом приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів.

06.04.2007 позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням (заявою) щодо передачі земельної ділянки кадастровий № 82:084:046 орієнтованим розміром 1,1 га в оренду строком на 15 років.

Позивач також звернувся до Головного управління земельних ресурсів з листом № 955 від 26.09.2007, в якому просив провести технічну інвентаризацію земельної ділянки, яка розташована під під'їзною колією532 м для підготовки оформлення документації щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки.

30.10.2007 між Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" було укладено Договір № 1693 на виконання проектно-вишукувальних робіт, за яким позивач доручив, а Комунальне підприємство "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" прийняло на себе обов'язки по виконанню робіт по темі: виконання топографо-геодезичних робіт по інвентаризації земельної ділянки, для встановлення зовнішніх меж по Саперно-Слобідському проїзду у Голосіївському районі м. Києва, та виготовлення технічного звіту.

18.01.2008 позивач звернувся до відповідача з листом № 31 від 16.01.2008, в якому просив останнього розглянути, підписати та повернути Акт про встановлення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий № 82:084:0046 або направити на адресу позивача мотивовану відмову від його підписання.

Відповідач листом № 26/01-5 від 29.01.2008 повідомив позивачу, що не може узгодити межі земельної ділянки, з наступних підстав: по-перше, для розгляду узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки наданий черговий кадастровий план не на дату підписання Акту, а лише на 28.03.2007, по-друге, в черговому кадастровому плані від 28.03.2007 крім земельної ділянки, яка знаходиться під придбаною позивачем залізничною колією, представник геодезичного відділу № 2 відносить землі, які знаходяться під будівлями і спорудами Відкритого акціонерного товариства "Укркомункомплект", що належать товариству на праві власності.

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" листом № 99 від 01.02.2008 повідомило відповідачу, що представники геодезичного відділу № 2 та позивача готові прибути для зустрічі з повноважним представником Відкритого акціонерного товариства "Укркомункомплект" для проведення спільного координування встановлення меж земельних ділянок на місцевості.

Відкрите акціонерне товариство "Укркомункомплект" листом № 26/01-14 від 28.02.2008 направило позивачу без погодження Акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, копію чергового кадастрового плану від 28.03.2007, план земельної ділянки ВАТ "Укркомункомплект" та план встановлення меж земельної ділянки СП ТОВ "Метал Холдінг".

Позивач  звернувся до начальника управління контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області з листом № 210 від 03.03.2008, у якому просив втрутитись, вжити заходів та надати правову письмову оцінку ситуації, яка склалася, а також просив перевірити факт використання за призначенням земельної ділянки, яку займає Відкрите акціонерне товариство "Укркомункомплект".

Листом від 02.04.2008 № 082778/0110 Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області повідомило, що Відкрите акціонерне товариство "Укркомункомплект" є власником об'єкту нерухомого майна за вищевказаною адресою (майновий комплекс) згідно реєстраційного посвідчення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 13.07.2005, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 24з-110 за реєстровим № 1137з. Документи, що посвідчують право власності або право користування в т.ч. на умовах оренди, на земельну ділянку, на якій розміщено майновий комплекс, у відповідача відсутні.

Згідно реєстраційного посвідчення № 000694 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна майновий комплекс розташований в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 57 зареєстрований за Відкритим акціонерним товариством "Укркомункомплект" на праві власності.

21.12.2005 між Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" та Відкритим акціонерним товариством "Укркомункомплект" було укладено Договір № 1673 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за умовами якого Комунальне підприємство "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" зобов'язалось виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничих споруд на вул. Саперно-Слобідській, 57 у Голосіївському районі м. Києва.

Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" на замовлення відповідача складено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству "Укркомункомплект" для експлуатації та обслуговування виробничих споруд на вул. Саперно-Слобідській, 57 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом

У відповідності з положеннями ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з положеннями ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, якими передбачено, що у випадку якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Суд звертає увагу, що дія зазначених норм поширюється на земельні ділянки, що перебувають на праві власності чи користування у осіб, які відчужують житлові будинки, будівлі або споруди, що розміщені на таких земельних ділянках.

Перехід прав на земельну ділянку при переході прав на будівлю чи споруду визначається згідно з договором за письмовою згодою власника або орендодавця.

Доказів на підтвердження того, що земельна ділянка під залізничною колією належала продавцю -  Київському комунальному виробничому підприємству "Міськпаливо" на праві власності або перебувала в його користування у матеріалах справи не міститься та позивачем не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документів, що посвідчують право власності або право користування земельними ділянками, на яких розміщено під'їзну колію, що належить на праві власності позивачу, та майновий комплекс відповідача, якими відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України є державний акт або зареєстрований у встановленому порядку договір оренди, позивач та відповідач не надали.

Відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 57, який належить відповідачу на праві власності, зведений відповідачем з порушенням ГОСТу 9238-83 (СП) та, що відповідач чинить перешкоди Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" у здійсненні прав володіння, користування та розпорядження під'їзною залізничною колією 532 м. Факт спорудження майнового комплексу за спірній земельній ділянці з порушенням будівельно-архітектурних норм позивачем не доведено.  Крім того, вказані об'єкти нерухомості належали відповідачу на праві власності і знаходились на спірній земельній ділянці до придбання позивачем залізничної колії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається  на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення його права  відповідачем як підставу своїх вимог.

Оскільки згідно положень ст. 152 Земельного кодексу України саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження права власності або права користування земельною ділянкою, відповідно, і доказів на підтвердження порушення або оспорювання відповідачем прав позивача, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати вільний та безперешкодний доступ позивачу до залізничної колії 532 м та знести збудовані із порушенням ГОСТу 9238-83 (СП) споруди, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Заявлені вимоги про визнання Акту встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий № 8000000000:82:084:0046 таким, що є дійсний без підпису уповноваженої особи Відкритого акціонерного товариства "Укркомункомплект", також задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи  у  спорах,  що  виникають  при укладанні,  зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а  також  у  спорах  про  визнання  недійсними  актів  з  підстав, зазначених у законодавстві;  справи про банкрутство;  справи  за  заявами  органів  Антимонопольного  комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Отже, позивачем було вибрано засіб захисту права, який не відповідає законодавству.

          Згідно п. 9 Порядку розроблення проектів землекористування про відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004, проект відведення земельної ділянки виконавець узгоджує з землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування та архітектури та охорони культурного наслідування.

          Згідно зі ст. 124 Конституції України, ст. 6 Цивільного кодексу України, юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а також захист цивільних прав здійснюється судом.

          Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

          Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

          Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

          У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

          Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

          За приписом ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю чи споруду право власності на земельну ділянку або її частку може переходити на підставі цивільно-правових узгоджень, а право користування - на підставі договору оренди.

          Порядок передачі в оренду земельних ділянок громадянам та юридичним особам передбачений ст. 123 Земельного кодексу України.

          Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

          Таким чином, встановлення меж земельних ділянок, на чому фактично наполягає позивач, віднесено до компетенції землевпорядних організацій, а не суду. Суди розглядають спори з приводу суміжного землекористування, в тому числі позови про усунення порушень меж земельних ділянок, встановлених на місцевості зазначеними організаціями. Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності даних про розміри ділянок, переданих в користування або власність, із фактичними розмірами, то остаточний розмір такої ділянки визначається місцевою радою.

          Враховуючи викладене, а також те, що позивач не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, а отже і сумісним з відповідачем землекористувачем, вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ч. 5 ст.  49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку і строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                      Ю.М.Смирнова  

Дата підписання: 03.03.2009