Постанова

від 23.08.2013 по справі 825/2898/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Справа № 825/2898/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Фірма «Універс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Фірма «Універс» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 02.07.2013 № 0003382200, № 0003392200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ПП «Фірма «Універс» співпрацював із ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «АМКР-СК» за усною домовленістю.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними, накладними, рахунками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, витягами з єдиного державного реєстру податкових накладних.

На підставі виписаних податкових накладних, в перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність інформації отриманої від ДПІ інших обласних центрів України про неможливість проведення зустрічних звірок.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Хозстройсервіс» та ТОВ «АМКР-СК», а тому вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 176-184), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 04.10.12 № 2788 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Фірма «Універс» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Хозстройсервіс» за квітень 2012 року та ТОВ «АМКР - СК» за липень, серпень 2012 року та податку на прибуток за відповідні періоди.

В ході перевірки встановлено, що за квітень 2012 року в бухгалтерському та податковому обліку ПП «Фірма «Універс» було відображено господарські операції з ТОВ «Хозстройсервіс» (код за ЄДРПОУ 31154791) щодо придбання товарів на загальну суму 23100,00 грн, в т.ч. ПДВ 3850,00 грн, та за липень-серпень 2012 року в бухгалтерському та податковому обліку ПП «Фірма «Універс» було відображено господарські операції з ТОВ «АМКР-СК» (код 35985571) щодо придбання товарів на загальну суму 58124,40 грн, в т.ч. ПДВ 9687,4 грн.

Під час проведення перевірки підприємством ПП «Фірма «Універс» не надавались документи, що підтверджують факт поставки, перевезення товару (товарно-транспортні накладні).

Висновки акту перевірки позивача були зроблені на підставі отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС листом від 12.11.2012 акту від 12.11.2012 № 1286/224/31154791 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» (код за ЄДРПОУ 31154791) із ТОВ «Медіа-Ресурс» (код за ЄДРПОУ 35436970) за квітень 2012 року з питань правильності нарахування податкових зобов'язання та податкового кредиту», згідно висновку якого: «встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Хозстройсервіс» - по ланцюгу постачання з постачальниками за квітень 2012 року», та від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ДПС листом від 25.12.2012 № 21016/7/22-222 акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АМКР-СК» (код ЄДРПОУ 35985571), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з червня 2012 року по серпень 2012 року», згідно висновку якого: «по ТОВ «АМКР-СК» (код ЄДРПОУ 35985571), відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року».

Враховуючи вищезазначену інформацію про ТОВ «Хозстройсервіс» (код за ЄДРПОУ 31154791) та ТОВ «АМКР-СК» (код 35985571) перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Фірма «Універс».

Як наслідок, в порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, підприємством було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 14081,00 грн, в т.ч.: за квітень 2012 року на суму 4394,00 грн, за липень 2012 року на суму 4950,00 грн та за серпень 2012 року на суму 4737,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міністерства доходів у Чернігівській області вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000382200 та № 0003392200 від 02.07.13 прийняті на підставі та у повній відповідності до норм податкового законодавства та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Указу Президента України № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Приватне підприємство «Фірма «Універс» (ідентифікаційний код 142451925260) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.04.1994, взято на податковий облік ДПІ у м. Чернігові від 12.05.1994 за № 8106, а також є платником податку на додану вартість від 08.07.1997, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 19), копією довідки про взяття на облік платника податків від 30.10.2012 № 1058/10/18-317 (а. с. 27), копією свідоцтва № 200080097 НБ № 334475 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 27). Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1709 від 03.06.2013, відповідно до наказу № 1660 від 03.06.2013 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Фірма «Універс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Хозстройсервіс» (код 31154791) за квітень 2012 року, з ТОВ «АМЕР-СК» (код 35985571) за липень, серпень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 14.06.2013 за № 1389/22/14245194, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 14081,00 грн, в т.ч.: за квітень 2012 року на суму 4394,00 грн, за липень 2012 року на суму 4950,00 грн та за серпень 2012 року на суму 4737,00 грн.

ПП «Фірма «Універс» подало до ДПІ у м. Чернігові ДПС у Чернігівській області заперечення на акт перевірки (а. с. 56-61), за результатом розгляду якого ДПІ у м. Чернігові ДПС у Чернігівській області надало відповідь, за якою заперечення на акт від 14.06.2013 № 1389/22/14245194 є не достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані про винесенні податкового повідомлення-рішення (а. с. 62-67).

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 № 0003382200, № 0003392200 (а. с. 95-96), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 21122,00 грн, з яких за основним платежем - 14081,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7041,00 грн та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9246,00 грн, з яких за основним платежем - 7396,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1850,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Фірма «Універс» є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля іншими проміжними продуктами, що підтверджується довідкою АА/680973 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 25).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПП «Фірма «Універс» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «АМКР-СК».

Так, між ПП «Фірма «Універс» та ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «АМКР-СК» було укладено усні угоди щодо придбання товарів.

Реальність виконання вказаних угод підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні: № 69 від 25.04.2012 на загальну суму 23100,00 грн, в т.ч. ПДВ 3850,00 грн, № 28 від 12.07.2012 на загальну суму 3600,00 грн, в т.ч. ПДВ 600,00 грн, № 86 від 31.07.2012 на загальну суму 26100,00 грн, в т.ч. ПДВ 4350,00 грн, № 25 від 11.08.2012 на загальну суму 6224,40 грн, в т.ч. ПДВ 1037,40 грн, № 48 від 23.08.2012 на загальну суму 22200,00 грн, в т.ч. ПДВ 3700,00 грн (а. с. 68, 71, 74, 77, 80);

- рахунки: № 69 від 25.04.2012 на загальну суму 23100,00 грн, в т.ч. ПДВ 3850,00 грн, № 28 від 12.07.2012 на загальну суму 3600,00 грн, в т.ч. ПДВ 600,00 грн, № 76 від 31.07.2012 на загальну суму 26100,00 грн, в т.ч. ПДВ 4350,00 грн, № 25 від 11.08.2012 на загальну суму 6224,40 грн, в т.ч. ПДВ 1037,40 грн, № 48 від 23.08.2012 на загальну суму 22200,00 грн, в т.ч. ПДВ 3700,00 грн (а. с. 69, 72, 75, 78, 81);

- накладні: № 69 від 25.04.2012 на загальну суму 23100,00 грн, в т.ч. ПДВ 3850,00 грн, № 28 від 12.07.2012 на загальну суму 3600,00 грн, в т.ч. ПДВ 600,00 грн, № 76 від 31.07.2012 на загальну суму 26100,00 грн, в т.ч. ПДВ 4350,00 грн, № 25 від 11.08.2012 на загальну суму 6224,40 грн, в т.ч. ПДВ 1037,40 грн, № 48 від 23.08.2012 на загальну суму 22200,00 грн, в т.ч. ПДВ 3700,00 грн (а. с. 70, 73, 76, 79, 82);

- товарно-транспортні накладні: № ЧГ 2009879 від 11.06.2012, № ЧГ 2009946 від 14.08.2012, № ЧГ 2010472 від 27.08.2012, № ЧГ 2011212 від 11.09.2012, № ЧГ 2009439 від 02.08.2012, № ЧГ 2010781 від 31.08.2012, № ЧГ 2010987 від 06.09.2012, № ЧГ 2010426 від 23.08.2012 (а. с. 83-87).

- декларація про прийняття вантажу № ЧРГ-009772 від 20.08.2012 (а. с. 84).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями № 278 від 26.10.2011 на загальну суму 5636,86 грн, в т.ч. ПДВ 939,48 грн, № 290 від 02.11.2011 на загальну суму 1575,00 грн, в т.ч. ПДВ 262,50 грн (а. с. 52-53).

- витягами з єдиного реєстру податкових накладних (а. с. 102-105).

Розрахунок за даними угодами здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями: № 77 від 25.04.2012 на загальну суму 14940,00 грн, в т.ч. ПДВ 2490,00 грн, № 81 від 14.05.2012 на загальну суму 8160,00 грн, в т.ч. ПДВ 1360,00 грн, № 88 від 16.07.2012 на загальну суму 3600,00 грн, в т.ч. ПДВ 600,00 грн, № 90 від 08.08.2012 на загальну суму 26100,00 грн, в т.ч. ПДВ 4350,00 грн, № 92 від 16.08.2012 на загальну суму 6224,40 грн, в т.ч. ПДВ 1037,40 грн, № 94 від 03.09.2012 на загальну суму 18000,00 грн, в т.ч. ПДВ 3000,00 грн, № 96 від 05.09.2012 на загальну суму 4200,00 грн, в т.ч. ПДВ 700,00 грн (а. с. 107-113).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 18, 20, 22-24, 26), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП «Фірма «Універс», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ПП «Фірма «Універс» відповідач посилається на акт від 12.11.2012 № 1286/224/31154791 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Хозстройсервіс» (код за ЄДРПОУ 31154791) із ТОВ «Медіа-Ресурс» (код за ЄДРПОУ 35436970) за квітень 2012 року з питань правильності нарахування податкових зобов'язання та податкового кредиту», згідно висновку якого: «встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Хозстройсервіс» - по ланцюгу постачання з постачальниками за квітень 2012 року» та акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АМКР-СК» (код ЄДРПОУ 35985571), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з червня 2012 року по серпень 2012 року, згідно висновку якого: по ТОВ «АМКР-СК», код ЄДРПОУ 35985571, відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «АМКР-СК» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення, а його доводи про те, що під час проведення позапланової виїзної перевірки не надані договори закупівлі товару, хоча в податковій накладній вказано дату договору, є безпідставними, оскільки вищезазначені договори були укладені в усній формі. В свою чергу, в даному випадку відсутність номерів договору є правом позивача з огляду на положення ст. 205 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а також з огляду на положення частини 1 статті 206 ЦК України, в якій зазначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, постачання товарів чи послуг за дотримання вищезазначених вимог цілком можливе без укладання договору в письмовій формі, а зазначеня в податковій накладній дати договору відповідає вимогам наказу Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

До того ж, суд звертає увагу на те, що п. 201.1 ст. 201 ПК України встановлено перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Серед обов'язкових реквізитів є лише «вид цивільно-правового договору», а дата і номер договору не належать до обов'язкових реквізитів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Фірма «Універс», - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 02.07.2013 № 0003382200, № 0003392200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Фірма «Універс» судові витрати в сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан