Ухвала

від 28.11.2013 по справі 825/2898/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2898/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Універс" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство "Фірма "Універс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2013 року № 0003382200 та № 0003392200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Фірма «Універс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Хозстройсервіс» за квітень 2012 року, з ТОВ «АМЕР-СК» за липень, серпень 2012 року.

Результати перевірки зафіксовані в Акті від 14 червня 2013 року за № 1389/22/14245194.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 14081,00 грн., в т.ч.: за квітень 2012 року на суму 4394,00 грн., за липень 2012 року на суму 4950,00 грн. та за серпень 2012 року на суму 4737,00 грн.

За результатами встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року № 0003382200, № 0003392200, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 21122,00 грн., з яких за основним платежем - 14081,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7041,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9246,00 грн., з яких за основним платежем - 7396,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1850,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст.188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ПП «Фірма «Універс» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «АМКР-СК».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «АМКР-СК» було укладено усні угоди щодо придбання товарів.

Так, реальність виконання вказаних угод підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні: № 69 від 25 квітня 2012 року на загальну суму 23100,00 грн, в т.ч. ПДВ 3850,00 грн., № 28 від 12 липня 2012 року на загальну суму 3600,00 грн, в т.ч. ПДВ 600,00 грн., № 86 від 31 липня 2012 року на загальну суму 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 4350,00 грн., № 25 від 11 липня 2012 року на загальну суму 6224,40 грн., в т.ч. ПДВ 1037,40 грн., № 48 від 23 серпня 2012 року на загальну суму 22200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3700,00 грн.

- рахунки: № 69 від 25 квітня 2012 року на загальну суму 23100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3850,00 грн., № 28 від 12 липня 2012 року на загальну суму 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., № 76 від 31 липня 2012 року на загальну суму 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 4350,00 грн., № 25 від 11 серпня 2012 року на загальну суму 6224,40 грн., в т.ч. ПДВ 1037,40 грн., № 48 від 23 серпня 2012 року на загальну суму 22200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3700,00 грн.

- накладні: № 69 від 25 квітня 2012 року на загальну суму 23100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3850,00 грн., № 28 від 12 липня 2012 року на загальну суму 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., № 76 від 31 липня 2012 року на загальну суму 26100,00 грн., в т.ч. ПДВ 4350,00 грн., № 25 від 11 серпня 2012 року на загальну суму 6224,40 грн., в т.ч. ПДВ 1037,40 грн., № 48 від 23 серпня 2012 року на загальну суму 22200,00 грн., в т.ч. ПДВ 3700,00 грн.

- товарно-транспортні накладні: № ЧГ 2009879 від 11 червня 2012 року, № ЧГ 2009946 від 14 серпня 2012 року, № ЧГ 2010472 від 27 серпня 2012 року, № ЧГ 2011212 від 11 вересня 2012 року, № ЧГ 2009439 від 02 серпня 2012 року, № ЧГ 2010781 від 31 серпня 2012 року, № ЧГ 2010987 від 06 вересня 2012 року, № ЧГ 2010426 від 23 серпня 2012 року.

- декларація про прийняття вантажу № ЧРГ-009772 від 20 серпня 2012 року.

Матеріали справи свідчать, що розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями № 278 від 26 жовтня 2011 року на загальну суму 5636,86 грн., в т.ч. ПДВ 939,48 грн., № 290 від 02 листопада 2011 року на загальну суму 1575,00 грн., в т.ч. ПДВ 262,50 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги висновки Актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено ознаки їх фіктивного підприємництва, оскільки будь-які докази щодо обізнаності позивача про вказані факти в матеріалах справи відсутні, разом з тим, відповідачем не надано доказів здійснення саме позивачем незаконної фінансово - господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії своїх контрагентів.

В свою чергу, судом встановлено, що договори між позивачем та контрагентами були виконані в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Також, колегія суддів звертає увагу не те, що на момент вчинення правочинів контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податків, що підтверджується матеріалами справи

Таким чином, колегія суддів вказує, що суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 04.12.2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.