Рішення

від 25.02.2009 по справі 28/174-08-4970

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/174-08-4970

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2009 р.Справа  № 28/174-08-4970

За позовом   Відкрите акціонерне товариство "КРЕДИТПРОМБАНК";  

до відповідача   Зовнішньоторгове підприємство "ІНТЕРМЕТАЛ" Товариство з обмеженою відповідальністю ; Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство кольорової металургії "Південна регіональна група";

 3-тя особа відповідача: Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ";  

про визнання недійсною додаткової угоди

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача:        Гусаров О.Л. –за дорученням;

Від відповідача:    Попов М.М., Головко О.П. –за дорученням;  

Від третьої особи: Денисова В.П. –за дорученням;

Суть спору: позивач, відкрите акціонерне товариство «КРЕДИТПРОМБАНК», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про  визнання недійною додаткову угоду №2 від 8 вересня 2008 року до договору оренди земельної ділянки №17/03/1/2004 від 17.03.2004 року, укладену між зовнішньоторговим підприємством «ІНТЕРМЕТАЛ»товариство з обмеженою відповідальністю та підприємством кольорової металургії  «Південна регіональна група»товариства з обмеженою відповідальністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, 04 жовтня 2006 року між ВАТ «КРЕДИТПРОМБАНК»та зовнішньоторговим підприємством «ІНТЕРМЕТАЛ»ТОВ  було   укладено кредитний договір №07\09\06-КЛТ, за умовами якого повернення кредиту  забезпечуються іпотекою нежитлових приміщень, земельною ділянкою та 04.10.2007 року сторони уклали іпотечний договір №0607\09\І01\06 –КЛТ, згідно якого в іпотеку передано  нерухоме майно, що складається із цеху механічної обробки і фарбування та земельну  ділянку, за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївського шосе, №49, 49 «А». Земельна ділянка належить зовнішньоторговому підприємству   «ІНТЕРМЕТАЛ»ТОВ,  який уклав договір оренди з підприємством кольорової металургії «Південна регіональна група»товариство з обмеженою відповідальністю, за умовами якого передбачалось, що у разі звернення стягнення на земельну ділянку, на підставі договору іпотеки, даний договір вважається розірваним, з дати такого звернення. Відповідно до п.п.3.1.2. розділу 3 іпотечного договору від 04.10.2006р., зовнішньоторгове підприємство   «ІНТЕРМЕТАЛ»ТОВ  зобов'язалося не заставляти майно та не передавати його в наступну іпотеку або оренду без письмової згоди ВАТ «КРЕДИТПРОМБАНК».

Як зазначає позивач, відповідачем  8 вересня 2008 року було порушено вказану норму та укладено додаткову угоду №2, до договору оренди земельної ділянки №17\03\1\2004 від 17.03.2004р., якою визнано недійсною додаткову угоду від 17.07.2006 року, якою передбачалась скасувальна умова і, фактично, розпорядився долею заставленого майна на майбутнє. Такі дії тягнуть за собою погіршення для позивача умов забезпечення виконання зобов'язання або, навіть, їх втрату, а також зміну умов договору кредитування в частині забезпечення зобов'язань щодо повернення кредиту та і, власно, самого договору іпотеки. Крім того позивач зазначає, що спірна додаткова угода від 08.09.08 р. була укладена у той період, коли у відповідності із Законом України „Про іпотеку" почалась процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме після прийняття до провадження господарським судом Миколаївської області позовної заяви, однією із вимог якої є стягнення з вартості предмета іпотеки.

Таким чином позивач вказує, що відповідно до ст.. 9 Закону України „Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Статтею 12 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Згідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/602 від 24.12.99 р., у разі коли предмет застави згідно із законом чи договором перебуває у володінні заставодавця або третьої особи і право застави виключає можливість продати чи передати будь-кому заставлене майно, проте заставодавець протягом дії застави це вчинить, заставодержатель вправі звернутися до господарського суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною. Додаткова угода №2 від 08.09.2008р. до договору оренди земельної ділянки №17\03\1\2004 від 17.03.2004р., укладена між відповідачами без згоди іпотекодержателя -  позивача та порушує його права як іпотекодержателя за договором №0607\09\І01\06 - КЛТ від 04.10.2006 р., а зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства України, тому додаткова угода у відповідності до ст.215 ЦК повинна бути визнана недійсною.

Зовнішньоторгове підприємство «ІНТЕРМЕТАЛ» ТОВ /відповідач 1/ 28 січня 2009 року надав відзив на позовну заяву та згідно якого вимоги позивача не визнає вказуючи на те, що додаткова угода № 2  про внесення змін до договору оренди землі № 17/03/1/2004, договір оренди земельної ділянки був укладений 17.03.2004 р„ а додатковою угодою № 2 до нього були внесені лише певні зміни, укладення додаткової угоди № 2 від 08.09.2008 р. не тягне за собою передачі земельної ділянки ні в наступну іпотеку, ні в оренду, на що необхідна згода позивача. Вказана земельна ділянка була передана в оренду ще 17.03.2004 р. за 2 роки до укладення кредитного та іпотечного договорів, на які посилається позивач. Тобто, додаткова угода № 2 не є правочином про передачу земельної ділянки в оренду та, відповідно, згода позивача на її укладення не була обов'язковою. Сторонами договору оренди земельної ділянки № 17/03/1/2004 від 17.03.2004 р. є Зовнішньоторгове підприємство «ІНТЕРМЕТАЛ»ТОВ та Підприємство кольорової металургії „Південна регіональна група" товариства з обмеженою відповідальністю, вказані суб'єкти господарювання і уклали додаткову угоду № 2 до договору, яка підписана та скріплена печатками представників сторін.

Крім того відповідач 1 звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви незрозуміло, в чому полягало розпорядження правом власності на земельну ділянку,  оскільки додаткова угода № 2 не є договором про передачу земельної ділянки в оренду, вона лише змінила деякі положення укладеного між відповідачами договору оренди, а факт  звернення  позивача до  господарського  суду  Миколаївської  області  з позовом до відповідача 1  не є перешкодою для внесення змін до договору оренди. Крім того укладення додаткової угоди № 2 не є зловживанням правом, а є проявом волі сторін та прикладом реалізації принципу свободи договору.

Також відповідач 1 зазначає, що Цивільний кодекс України передбачає вичерпний перелік підстав визнання договорів недійсними. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. З аналізу відповідних положень вбачається, що додаткова угода № 2 до договору оренди землі не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203, ст.ст. З, 204, 769, 770 Цивільного кодексу України). Більше того, додаткова угода підписана дієздатними представниками сторін (ч. 2 ст. 203 ЦК України) та спрямована на реальне настання правових наслідків (ч. 5 ст. 203 ЦК  України). Волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі сторін правочину (ч. З ст. 203 ЦК України).

Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не вказано, яким саме чином укладення додаткової угоди № 2 порушує його права та законні інтереси, крім того позивачем  чітко не визначено якою саме з підстав він обґрунтовую недійсність додаткової угоди № 2. Отже, як кредитний та іпотечний договори, не містять заборони відповідачу 1  укладати додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки № 17/03/1/2004 від 17.03.2004 р. так і чинне законодавство не містить обов'язку іпотекодавця отримувати згоду іпотекодержателя на внесення змін до договору оренди.

Підприємство кольорової металургії „Південна регіональна група" товариства з обмеженою відповідальністю /відповідач 2/ надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає вказуючи на ті ж обставини, що відповідач 1, просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Крім того у своєму відзиві відповідач 2, зазначає, що посилання позивача ст.ст. 9, 12 ЗУ „Про іпотеку" є помилковими, оскільки відповідач 1 мав право внести зміни до договору оренди без згоди позивача як іпотекодержателя, а ст..12 ЗУ „Про іпотеку" передбачає недійсність правочину щодо передачі майна в оренду, якщо він укладений без згоди іпотекодержателя, вказана норма не може бути застосована, на думку відповідача 2 договір про передачу майна (земельної ділянки) в оренду був укладений у 2004 р., тобто до укладення іпотечного договору. Більше того чинне законодавство не містить обов'язку іпотекодавця отримувати згоду іпотекодержателя на внесення змін до договору оренди.

Зважаючи на те, що додаткова угода не є окремим договором про передачу земельної ділянки в оренду та не тягне за собою розпорядження майном, відповідачі мали право її укласти без згоди позивача.

Відповідач 2 до канцелярії суду 29 січня 2009 року надав заяву про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Акціонерний банк «Південний», вказане клопотання було задоволено судом та ухвалою суду від 2 лютого 2009 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача –Акціонерний банк «Південний».

Ухвалою голови суду від 2 лютого 2009 року строк розгляду справи продовжено до 2 березня 2009 року.

Третя особа в судовому засіданні 16 лютого 2009 року надала письмові пояснення та проти вимог позивача заперечує та вважає, що вимоги безпідставні, на думанні, не доведенні належним чином.

По справі в порядку ст..77 ГПК України оголошувалася перерва.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством «КРЕДИТПРОМБАНК»та Зовнішньоторгове підприємство «ІНТЕРМЕТАЛ»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був укладений кредитний договір №07/09/06-КЛТ від 4 жовтня 2006 року. За умовами якого сторони зобов'язалися укласти іпотечний договір, який сторони уклали 4 жовтня 2006 року , згідно якого було внесено заборону на відчуження цеху механічної обробки та фарбування, який розташований за адресою: Одеська область Комінтернівський район Красносільської  сільської рада, Старокиївське шосе, 21 кілометр будинок №49 «Б»загальною площею 1287 кв.м та   земельна ділянка площею 2,5435 гектарів на 21 кілометрі Старокиївського шосе №49, №49 «А», про що приватним нотаріусом було внесено запис в реєстрі №4173,4174. Також сторони 9 жовтня 2006 року внесли зміни до іпотечного договору та уклали договір.

17 березня 2004 року між  Зовнішньоторговим підприємство «ІНТЕРМЕТАЛ»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством кольорової металургії «Південна регіональна група»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,4723 га., розташованої за адресою: 21 кілометр Старокиївського шосе, №49, №49 «А», зі строком оренди до 16 березня 2054 року.  На виконання вказаного договору сторони підписали акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, що передана в користування Підприємству кольорової металургії «Південна регіональна група»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від 16 березня 2004 року. 17 липня 2006 року сторони уклали додаткову угоду, за умовами якої було доповнено договір оренди п.9.12 та виключено п.9.5.

Сторони за договором оренди 8 вересня 2008 року уклали додаткову угоду №2, згідно якої попередню додаткову угоду від 17 липня 2006 року  до договору оренди визнано недійсною, п.9.12 з розділу 9 договору оренди від 17.03.2004 року виключено.

Між Акціонерним банком «південний»та Підприємством кольорової металургії «Південна регіональна група»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 19 грудня 2005 року був укладений кредитний договір №В 357/2. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 27 січня 2006 року уклали договір іпотеки, згідно якого Підприємством кольорової металургії «Південна регіональна група»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю передало в іпотеку виробничий комплекс  по переробці брухту та відходів алюмінієвих сплавів загальною площею 2 700,1 кв.м. та розташований за адресою: Одеська область Комінтернівський район, 21 кілометр Старокиївського шосе, 49 , який розташований на земельній ділянці 4723 кв.м.

Господарським судом Миколаївської області 4 вересня 2008 року порушено провадження у справі №6/498/08 за позовом ВАТ «КРЕДИТПРОМБАНК»до Зовнішньоторгового підприємства «ІНТЕРМЕТАЛ»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в сумі 2519951,42 дол. США, розгляд справи призначено на 2 жовтня 2008 року. Крім того господарський суд Миколаївської області вжив заходи забезпечення позову ухвалою від 4 вересня 2008 року та накладено арешт на майно Зовнішньоторгового підприємства «ІНТЕРМЕТАЛ»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, зокрема наявні докази, що мають значення для справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

Згідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/602 від 24.12.99 р., у разі коли предмет застави згідно із законом чи договором перебуває у володінні заставодавця або третьої особи і право застави виключає можливість продати чи передати будь-кому заставлене майно, проте заставодавець протягом дії застави це вчинить, заставодержатель вправі звернутися до господарського суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною. Спірна додаткова угода №2 від 8 вересня 2008 року не є окремим договором про передачу земельної ділянки в оренду та не тягне за собою розпорядження майном.

Статтею 9 Закону України «Про іпотеку»передбачено володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки та відповідно якої іпотекодавець має право володіти та  користуватись  предметом іпотеки  відповідно  до  його цільового призначення,  якщо інше не встановлено  цим  Законом.  При  користуванні  предметом   іпотеки іпотекодавець  повинен  не  припускати  погіршення  стану предмета іпотеки та зменшення його  вартості  понад  норми  його  звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має   право  одержувати  від  предмета  іпотеки продукцію,  плоди і доходи,  якщо інше  не  встановлено  іпотечним договором.  Іпотекодавець має    право   виключно   на   підставі   згоди іпотекодержателя:       зводити, знищувати  або  проводити капітальний ремонт будівлі (споруди),  розташованої на  земельній  ділянці,  що  є  предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;  передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет  іпотеки  в  спільну  діяльність,  лізинг, оренду, користування.

А ст..12 Закону України «Про іпотеку»передбачені правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця. У разі   порушення   іпотекодавцем  обов'язків,  встановлених іпотечним   договором,   іпотекодержатель   має   право   вимагати дострокового  виконання  основного  зобов'язання,  а  в  разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження  чи страхування  предмета  іпотеки  іпотекодержатель може скористатися правами,  визначеними згідно з частиною першою  цієї  статті,  або вжити  заходів  для  збереження  чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт.  Іпотекодавець  зобов'язаний негайно  на  вимогу  іпотекодержателя  відшкодувати останньому всі витрати,  понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження  та страхування предмета іпотеки. Правочин щодо  відчуження  іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну  іпотеку,  спільну  діяльність, лізинг,  оренду  чи  користування  без  згоди  іпотекодержателя  є недійсним.

Аналізуючи вказані норми суд вважає, що позивач невірно їх трактує, оскільки що ст..9 що 12 Закону України «Про іпотеку», регулює володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки та  правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця. Зі змісту позовної заяви не вбачається порушення іпотекодавця обов'язків за договором іпотеки. Правові відносини що склалися між відповідачем 1 та відповідачем 2 регулюються  загальними нормами за договором оренди, який укладений 17 березня 2004 року на підставі якого передано в оренду земельну ділянку площею 0,4723 га., яка знаходиться на 21 кілометр Старокиївського шосе, №49, №49 «А»на території Красносільської сільської ради /за межами населеного пункту/ Комінтернівського району Одеської області, зі строком дії орендних відносин до 16 березня 2054 року.

Додаткова угода № 2 до договору оренди земельної ділянки є згода сторін щодо внесення змін до договору оренди землі від 17.03.2004 року. Укладення додаткової угоди № 2 від 08.09.2008 р. не тягне за собою передачу земельної ділянки в наступну іпотеку, ні в оренду, на що необхідна згода позивача, крім того додаткова угода № 2 не є правочином про передачу земельної ділянки в оренду та, відповідно, згода позивача на її укладення була не обов'язковою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  ЦК  України. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту додаткової угоди № 2 до договору оренди землі не вбачається суперечності нормам цивільного законодавства, іншим актам, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі сторін правочину.

Крім того що позивачем не вказано, яким саме чином укладення додаткової угоди № 2 порушує його права та законні інтереси, згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Посилання позивача на ту обставину, що після винесення ухвали господарським судом Миколаївської області тобто 4 вересня 2008 року відповідачі уклали спірну додаткову угоду чим порушили право позивача, не заслуговує на увагу, оскільки ухвалою господарського суду Миколаївської області накладено арешт на майно, що належить  Зовнішньоторговому підприємству «ІНТЕРМЕТАЛ»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на праві власності на загальну суму позову. Тому на думку суду укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі не є перешкодою для іпотекодержателя, оскільки сторони лише .внесли зміни до умов договору оренди від 17.03.2004 року.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.     Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими  та не доведеними  у звязку з чим не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 43, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

           Рішення підписане 2 березня 2009 року.

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.