Постанова

від 21.08.2013 по справі 820/5590/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 серпня 2013 р. № 820/5590/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступником якого на момент розгляду справи є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) та просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.01.2013 р. №0000291702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірного рішення, невідповідність висновків, викладених в акті перевірки, за яким прийнято рішення, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд справи за відсутності свого представника не надав. Так само відповідач не представив суду свою правову позицію у справі з посиланням на докази, якими вона обґрунтовується.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, виходячи з наступного

Так, судом встановлено, що фахівцями відповідача у грудні 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за квітень - жовтень 2010 року, січень, вересень, грудень 2011 року та лютий, травень - липень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 19.12.2012 року №3056/17-20712453900819 (а.с. 7-15).

Відповідно до висновків акту перевірки від 19.12.2012 року №3056/17-20712453900819 встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з зазначеними у акті перевірки постачальниками; порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями та п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ 5388, 00 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 року №0000291702 (а.с. 16), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6735,00 грн., у тому числі за основним платежем - 5388,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1347,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін рішенням ДПС у Харківській області та Рішенням Міністерства доходів і зборів України, а скарги позивача без задоволення.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Остек Сістем Груп» та ТОВ «Компанія «Істсервіс», які, на думку відповідача, мають ознаки фіктивної діяльності.

При цьому, доходячи такого висновку, відповідач виходив з того, що згідно наданих податковому органу письмових пояснень встановлено, що директор ТОВ «Остек Сістем Груп» не має навиків ведення фінансово-господарської діяльності. Крім того на підприємстві не має транспорту, складських приміщень та кваліфікованого персоналу. Також податковими органами встановлено, що за місцем реєстрації ТОВ «Компанія «Істсервіс» та його посадові особи відсутні, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичним/фактичним місцезнаходженням. Підписи від імені ОСОБА_3 в рядку «платник податків» в договорі №4386 від 13.05.2010 року про признання електронних документів та у 2-х посилених сертифікатах відкритого ключа від 13.05.2010 року підписи виконані не директором (засновником) ТОВ «Компанія «Істсервіс» ОСОБА_3, а іншою особою.

Підсумовуючи зібрану інформацію відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Остек Сістем Груп» і ТОВ «Компанія Істсервіс», є нікчемними. Отже, на думку відповідача, позивач був позбавлений права формування податкового кредиту на підставі зазначених правочинів.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що судом встановлено укладення між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Остек Сістем Груп», ТОВ «Компанія Істсервіс» усних договорів купівлі-продажу, виконання робіт з технічного обслуговування офісної техніки.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано до суду копії банківських виписок за придбаний товар (наданих послуг), актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, виписаних в зв'язку з укладеними договорами.

Сумнівів щодо достовірності та належного документального оформлення зазначених документів, у суду не виникає.

Крім того, при вирішенні справи, відповідно до приписів ч.1 ст. 72 КАС України, суд враховує Постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-15015/11/2079 від 21.12.2011 року, згідно якої скасовано рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 583 від 20 червня 2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Істсервіс".

Також, згідно Постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-10204/11/2070 від 16.12.2011 року визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Істсервіс" (код ЄДРПОУ 36988381) в результаті якої складено акт перевірки № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011 року.

Таким чином, доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод, відсутність реального підтвердження їх виконання спростовуються зібраним у справі доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції (наданих послуг), які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Аналогічні норми містилися в Законі України «Про податок на додану вартість», що мав чинність у частині періоду, який перевірявся відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державна податкова інспекція У Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.01.2013 року №0000291702 у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23 серпня 2013 року.

Суддя С.В. Архіпова