Ухвала

від 21.10.2013 по справі 820/5590/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 р.Справа № 820/5590/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/5590/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступником якого на момент розгляду справи є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) та просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.01.2013 р. №0000291702. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірного рішення, невідповідність висновків, викладених в акті перевірки, за яким прийнято рішення, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.01.2013 року №0000291702. Стягнуто з Державного бюджету України (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст..7 Податкового Кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 року та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р.та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова у грудні 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за квітень - жовтень 2010 року, січень, вересень, грудень 2011 року та лютий, травень - липень 2012 року.

В результаті проведеної перевірки було складено акт від 19.12.2012 року №3056/17-20712453900819 ( т.1 а.с. 7-15).

Відповідно до висновків акту перевірки від 19.12.2012 року №3056/17-20712453900819 встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з зазначеними у акті перевірки постачальниками; порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями та п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ 5388, 00 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 року №0000291702 (т.1 а.с. 16), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6735,00 грн., у тому числі за основним платежем - 5388,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1347,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін рішенням ДПС у Харківській області та Рішенням Міністерства доходів і зборів України, а скарги позивача без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Остек Сістем Груп" та ТОВ "Компанія "Істсервіс", які, на думку відповідача, мають ознаки фіктивної діяльності.

При цьому, відповідач виходив з того, що згідно наданих податковому органу письмових пояснень встановлено, що директор ТОВ "Остек Сістем Груп" не має навиків ведення фінансово-господарської діяльності. Крім того на підприємстві не має транспорту, складських приміщень та кваліфікованого персоналу. Також податковими органами встановлено, що за місцем реєстрації ТОВ "Компанія "Істсервіс" та його посадові особи відсутні, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичним/фактичним місцезнаходженням. Підписи від імені Асюкова К.Т. в рядку "платник податків" в договорі №4386 від 13.05.2010 року про признання електронних документів та у 2-х посилених сертифікатах відкритого ключа від 13.05.2010 року підписи виконані не директором (засновником) ТОВ "Компанія "Істсервіс" Асюковим К.Т., а іншою особою.

Фахівці ДПІ у Київському районі м. Харкова дійшли висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Остек Сістем Груп" і ТОВ "Компанія Істсервіс", є нікчемними. Отже, на думку відповідача, позивач був позбавлений права формування податкового кредиту на підставі зазначених правочинів.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що матеріалами справи встановлено укладення між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Компанія Істсервіс" усних договорів купівлі-продажу, виконання робіт з технічного обслуговування офісної техніки.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано копії банківських виписок за придбаний товар (наданих послуг), актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, виписаних в зв'язку з укладеними договорами.

Крім того, при вирішенні справи, відповідно до приписів ч.1 ст. 72 КАС України, суд враховує Постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-15015/11/2079 від 21.12.2011 року, згідно якої скасовано рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 583 від 20 червня 2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Істсервіс" (т.1 а.с. 24-25). Постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2012 р. (. 1 а. с. 32-34).

Також, відповідно до Постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-10204/11/2070 від 16.12.2011 року визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Істсервіс" (код ЄДРПОУ 36988381) в результаті якої складено акт перевірки № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011 року (т.1 а.с.26-29). Залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 р. (т. 1 а.с. 30,31).

Отже, відповідно до матеріалів справи, доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод, відсутність реального підтвердження їх виконання спростовуються .

Також, надані матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції (наданих послуг), які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Аналогічні норми містилися в Законі України "Про податок на додану вартість", що мав чинність у частині періоду, який перевірявся відповідачем.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи.

При розгляді даної справи встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України.

Також колегія суддів зазначає, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, та його скарга була частково задоволена Державною податковою адміністрацією в Харківській област (т. 1 а.с.18,19)і, а саме в частині взаємовідносин з ТОВ "Остек Сістем Груп". Але як зазначив позивач в суді апеляційної інстанції, нового податкового повідомлення-рішення він не отримував. Наведене не спростовується матеріалами справи. Податковий орган не надає будь яких обґрунтувань та пояснень щодо врахування рішення Державної податкової адміністрації в харківській області. Навпаки в апеляційній скарзі наполягає на правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині нарахувань по взаємовідносинам з ТОВ "Остек Сістем Груп".

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 820/5590/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2013 р.