Ухвала

від 13.08.2013 по справі 2а/1570/7707/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 р.Справа № 2а/1570/7707/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гленкор-Юг" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Гленкор-Юг" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09.06.2011р. № 0006632310.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.04.2011р. до 24.05.2011р. на підставі направлень від 26.04.2011 №001096/904, від 26.04.2011 №000808/906, від 26.04.2011 №000484/905 виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 , п.77.1,п.77.4 ст. 77 та абз.2 ст. 82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка TOB «Гленкор-Юг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складений акт від 27.05.2011р. №3319/23-4/33387597 «Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор-Юг», код ЄДРПОУ 33387597, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010року».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема п.п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 , п.6.1 ст. 6 , п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 11343грн., у тому числі: - півріччя 2008 року - завищення у сумі 142 грн., - 3 квартали 2008 року - завищення у сумі 2 грн., - 2008 рік - заниження у сумі 11343грн.

На підставі акту перевірки від 27.05.2011р. №3319/23-4/33387597 ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011р. №0006632310 про донарахування зобов'язань по податку на прибуток на суму 11343грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2836грн., всього на суму 14179грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 , п.6.1 ст. 6 , п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5»показників за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. у загальній сумі 53670грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив, у тому числі, доходи від списання кредиторської заборгованості (вересень 2005р.) ОСОБА_4 за договором ДГ- 0000012 на загальну суму 25744,47грн., та TOB "Октавія-Люкс" (вересень 2005 року) за договором ДГ- 0000004 на загальну суму 27900грн.

За період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. TOB «Гленкор - Юг» задекларовано валові витрати у сумі 438грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. встановлено їх завищення всього у сумі 45418грн. та заниження всього у сумі 4692грн., у тому числі у розрізі звітних періодів: - півріччя 2008року - заниження на 4392 грн., - 3 квартали 2008 року - заниження на 4392 грн., - рік 2008 - завищення на 45418грн.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Гленкор-Юг» у 2005 році відповідно до договору ДГ-0000012 отримало від ОСОБА_4 товар (сантехнічні вироби) на загальну суму 25744,47грн., а також відповідно до договору ДГ-0000004 отримало товар від TOB «Октавія-Люкс» на загальну суму 27900грн.

Згідно з п.5.1 та п.5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У 2005 р. TOB «Гленкор-Юг» віднесло вартість придбаних у ФОП ОСОБА_4 та у TOB «Октавія-Люкс» товарів до валових витрат за датою оприбуткування товарів.

Отже позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість отриманих від вказаних контрагентів товарів.

Оплату із ФОП ОСОБА_4 та у TOB «Октавія-Люкс» за поставлений товар TOB «Гленкор-Юг» проведено не було. При цьому, у разі оприбуткування товару платником податку, їх вартість повинна бути віднесена до валових витрат, незалежно від того, чи розрахувався платник податку за них.

За даними бухгалтерського обліку TOB «Гленкор - Юг»по рах. 631 «Розрахунки і вітчизняними постачальниками»станом на 01.01.2008р. рахується кредиторська заборгованість перед ФОП ФОП ОСОБА_4 за договором ДГ-0000012 на суму 25744,47грн. (включаючи ПДВ) та ТОВ "Октавія - Люкс" за договором ДГ-0000004 на суму на суму 27900грн. (включаючи ПДВ), яка виникла в вересні 2005р. та залишилась не стягнутою після закінчення строку позовної давності.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валовий доход включає, у тому числі, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 вказаного Закону , безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З огляду на те, що з TOB «Гленкор-Юг» заборгованість за поставлений товар у розмірі 53644,47 грн. стягнута не була, позивачем відповідно до приписів пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування підприємств»у 4-му кварталі 2008 року було віднесено суму 53644,47 грн. до валових доходів, що відображено в декларації за 2008 рік у рядку 01.6 Декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5».

В акті перевірки відповідачем зазначено, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за поставку товарів за договорами TOB «Гленкор-Юг» з ФОП ОСОБА_4 та TOB «Октавія-Люкс» почав свій перебіг з 01.01.2004р., у зв'язку з чим зроблено висновок, що TOB «Гленкор-Юг» неправомірно віднесло суму нестягнутої з Товариства заборгованості до валових витрат після спливу позовної давності щодо її стягнення -у 4 кварталі 2008р.

Цей висновок акту є безпідставним, оскільки в декларації з податку на прибуток за 2008р. ТОВ віднесено до складу валового доходу 53670 грн. вартості одержаних товарів (без компенсації їх вартості), а до валових витрат на придбання товарів - 36482 грн., при цьому твердження про включення до складу валових витрат 33038 грн. по угодам з ОСОБА_4 та ТОВ «Октавія-Люкс» є цілком бездоказовим.

Якщо спиратись на рішення ДПС України по скарзі TOB «Гленкор-Юг», ймовірно, що мався на увазі обов'язок платника при включенні до валового доходу такої суми одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, на існуванні якого наполягає відповідач.

Порядок формування валових витрат врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування підприємств» . Вказаною нормою не передбачено обов'язку суб'єкту господарювання у випадку включення безповоротної фінансової допомоги до валового доходу, одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого раніше товару.

Такі твердження відповідача не підтверджені жодними доказами. В матеріалах справи відсутні, а також не досліджувались під час проведення перевірки, договори позивача з ФОП ОСОБА_4 та TOB «Октавія-Люкс» та підставі яких виникла нестягнута заборгованість; дати їх підписання не відомі та у ТОВ ці договори не збереглися.

Будь-які докази моменту виникнення вказаної заборгованості відсутні, умови оплати отриманого товару не встановлені, отже сплив позовної давності за вказаними договорами встановлений не може бути, що виключає правомірність висновку акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат з цих підстав.

Крім того, відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Отже закріплене в акті перевірки твердження щодо відсутності такої можливості суперечить законодавству.

Поряд з цим незрозумілим є твердження, що перебіг позовної давності розпочався з 01.01.2004р., оскільки згідно з ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статей 256 , 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, з урахуванням вказаних приписів Закону, висновок відповідача про сплив позовної давності по вимогам щодо несплаченої заборгованості є передчасним та не доведеним жодними доказами.

Також, в акті перевірки зазначено, що встановлено завищення задекларованих ТОВ «Гленкор - Юг» показників у рядку 04.9 Декларацій „Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»на загальну суму 6155грн., у тому числі за 2008 рік - 6155 грн.

Однак будь-яких доказів та обґрунтувань наявності вказаного порушення відповідачем ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано. Зокрема, ДПІ не деталізовано в акті, в чому саме полягають порушення ТОВ «Гленкор-Юг» вимог п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при включенні до складу валових витрат задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло за результатами 2007р. (4-й квартал) в загальній сумі 26292грн.

Також незрозумілим є зазначення відповідачем в акті перевірки та в оскарженому податковому повідомленні-рішенні про порушення позивачем п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , з огляду на те, що в редакції Закону, що діяв у періоді, що перевірявся, вказана норма була виключена та не містила жодних приписів, що могли бути порушені позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Гленкор-Юг" про скасування податкового повідомлення-рішення належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року по справі № 2а/1570/7707/2011, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль