Ухвала

від 19.08.2013 по справі 5017/3807/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"19" серпня 2013 р. Справа № 5017/3807/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Жекова В.І., Сидоренка М.В.

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

Представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р.

у справі № 5017/3807/2012

за заявою товариства з додатковою відповідальністю „Одесаелектромаш"

до товариства з обмеженою відповідальністю „Сіавей"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Товариство з додатковою відповідальністю „Одесаелектромаш" (далі - ТДВ „Одесаелектромаш") звернулось до господарського суду Одеської області з заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Сіавей" (далі - ТОВ „Сіавей") про визнання банкрутом за правилами ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент подання заяви).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сіавей".

Постановою господарського суду Одеської області від 17.01.2013 року визнано банкрутом ТОВ "Сіавей", відкрито щодо боржника ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора, якого зобов'язано письмово повідомити про визнання боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, здійснити інші заходи, передбачені статтею 52 Закону, та надати суду звіт, скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном боржника заборонено, призначено судове засідання на 26.02.2013 року, ліквідатора зобов'язано представити суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Сіавей", припинено юридичну особу - ТОВ „Сіавей", припинено повноваження ліквідатора банкрута ТОВ „Одесаелектромаш", провадження у справі припинено, тощо.

Ухвала суду мотивована тим, що розглянувши наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута, суд дійшов до висновку, що підприємство підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними, оскільки майна банкрута не виявлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Приморському районі міста Одеси звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2013 року, провадження у справі припинити, мотивуючи тим, що затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення платника податків як юридичної особи за результатами проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, порушеній за спрощеного процедурою відповідно до статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перешкоджає податковому органу в проведенні позапланової перевірки боржника в порядку, передбаченому статтею 78 Податкового кодексу України. Також заявник апеляційної скарги зазначав про недоведення ініціюючим кредитором належними доказами неплатоспроможності боржника, як необхідної передумови для порушення справи про банкрутство за статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі міста Одеси на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.02.2013 року повернено без розгляду, справу №5017/3807/2012 повернено до господарського суду Одеської області з підстав звернення з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження без клопотання про його поновлення.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ДПІ у Приморському районі міста Одеси звернулась із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2013 р. ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року у справі №5017/3807/2012 скасовано, апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі міста Одеси №9285/9/10-117 від 01.03.2013 року на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.02.2013 року з матеріалами справи №5017/3807/2012 передано для здійснення апеляційного провадження до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі міста Одеси прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Філінюка І.Г. (склад колегії було змінено на підставі розпорядження заступника Голови суду №537 від 22.07.2013 р., у зв'язку із відпусткою судді Сидоренко М.В., до складу колегії включено суддю Філінюка І.Г.) та зобов'язано скаржника (Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси) надати усі додатки до апеляційної скарги та оригінал заяви (вх. ГСОО №15180/2013 від 16.05.2013 р.).

Розпорядженням заступника Голови суду від 05.08.2013 р. №579 було замінено суддю Філінюка І.Г., суддею Сидоренко М.В. у зв'язку із виходом його після відпустки.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. було відкладено розгляд справи на підставі п.1 ст.77 ГПК України, зобов'язано скаржника (Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси) надати усі додатки до апеляційної скарги та оригінал заяви (вх. ГСОО №15180/2013 від 16.05.2013 р.) та зобов'язано Виконавчий комітет Одеської міської ради терміново надати до Одеського апеляційного господарського суду реєстраційну справу товариства з обмеженою відповідальністю „Сіавей".

У судове засідання скаржник своїх представників не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та вимоги ухвал Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. та 05.08.2013 р. не виконав.

Окрім того, Виконавчий комітет Одеської міської ради також не виконав вимоги ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. та реєстраційну справу товариства з обмеженою відповідальністю „Сіавей" не надав, хоча ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. було ним отримано 09.08.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.08.2013 р.

Інші представники сторін в судове засідання також не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає припиненню з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, як одну з основних засад судочинства, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8).

Проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках та яка саме особа має право оскаржувати прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Одночасно з цим, у відповідності до п. 1, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 р., провадження у справах про банкрутство регулюється Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. При цьому, Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4- 1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах І, V, VI, VІІ, ХІІ, ХІІІ), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Цією статтею також унормовано, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Наведений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство стаття 1 вищеназваного закону відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону про банкрутство, орган державної податкової служби (а в даному випадку - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) в процедурах банкрутства не може мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто сторони у справі про банкрутство. Інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Згідно зі ст. 52 Закону про банкрутство кредитори боржника в місячний строк з дня одержання письмового повідомлення ліквідатора про визнання боржника банкрутом можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси була належним чином повідомлена судом (п.8 ухвали від 27.12.2012 р.) про необхідність проведення позапланової перевірки боржника, однак вимоги судової ухвали не виконала, хоча мала для цього достатньо часу з 27.12.2012 р. по 17.01.2013 р.

Натомість, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, незважаючи на обізнаність про порушення справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення господарського суду Одеської області від 09.01.2013 р., яке було отримано представником ДПІ у Приморському районі м. Одеси 14.01.2013 р., клопотання ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 10.01.2013 р. за №159/9/10-117, яке було отримано та зареєстровано господарським судом Одеської області 17.01.2013 р. за №1546/2013. Окрім того, представники ДПІ у Приморському районі м. Одеси Дворянченко І.В. та Єліна Л.В. були присутніми у судовому засіданні господарського суду Одеської області від 17.01.2013 р., що підтверджується протоколом судового засідання, з кредиторськими вимогами до боржника у судовому процесі не зверталась.

У відповідності до п. 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 3 „Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що боржника було визнано банкрутом без фактичного проведення перевірки господарської діяльності підприємства, проте, жодним процесуальним документом у справі, в тому числі і винесеною оскаржуваною господарським судом Одеської області ухвалою від 26.02.2013 р., повноваження податкового органу на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом господарювання, який перебуває у стані банкрутства не обмежувались.

Окрім того, не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що в порушення вимог ст. 33 ГПК України заявником неплатоспроможність боржника доведена не була, оскільки в матеріалах справи наявні запити до Одеського МБТІ та РОН, УДАІ ГУМВС України в Одеській області, банку, що обслуговує боржника. Згідно отриманих відповідей нерухомого майна та транспортних засобів за боржником не зареєстровано, залишок коштів на банківському рахунку складає 397,00 грн., що підтверджується довідками УДАІ ГУМВС України в Одеській області №42/1-171 від 11.01.2013р., КП „Одеське МБТІ та РОН" №123-06/31 від 11.02.2013р., ПАТ КБ „Приватбанк" №30.1.0.0/2-20130108/2067 від 09.01.2013р.

Також слід зазначити, що в оскаржуваній ухвалі питання про права і обов'язки органу податкової служби, в розумінні ст.91 ГПК України, не вирішувалися - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не будучи учасником провадження у справі, не набула права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р.

Крім іншого, в апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси жодним чином не посилається на наявність у ТОВ „Сіавей" заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до нього, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15 юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

За таких обставин, судова колегія вважає, що помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі №5017/3807/2012 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси припинити.

Справу №5017/3807/2012 повернути господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Сидоренко М.В.