Постанова

від 21.08.2013 по справі 815/5664/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5664/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Яловенко К.С.

представник відповідача - не з явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року.

В судовому засіданні 16.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позові та додатках до нього.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про день, час та місце судового засідання, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні (а.с. 123 т. ІІ)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно пп 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.1, пп. 78.1.14 п.78.1 ст.78, ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 05.04.2013 року № 972, співробітниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ліон-95" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Сімплекс Буд", за жовтень 2011 року та визначення їх впливу на податковий облік, за результатами якої складений акт від 18.04.2013 року № 2485/22-1/22461581 (а.с. 56-68 т. І).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ " Ліон-95":

п.198.1, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне

значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 24540грн., в тому числі в розрізі податкових періодів за жовтень 2011 року в розмірі 24540 грн.;

пп. 135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету, за 2-4 квартал 2011 на 33865 грн., у т. ч. 4 квартал 2011 у розмірі 33865 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0001442210 від 13.05.2013 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 33865,00 грн. та №0001452210 від 13.05.2013 року, яким товариству зменшено суму від'ємного значення по ПДВ в розмірі 24540,00 грн.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивачем на вказаний Акт були надані заперечення від 22.04.2013 р. (а.с. 69-73 т. І), на які одержана відповідь від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 30.04.2013 р. № 18375/10/22-121 (а.с. 74- 75 т. І), згідно з якою висновки Акта залишені без змін.

ТОВ «Ліон-95» було подано первинну скаргу №25 від 22.05.2013 року (а.с. 76-87) до Державної податкової служби, однак рішенням №126/10/15-32-10-02-07 від 21.06.2013 року (а.с. 88-93) про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Ліон-95» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ліон-95» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідачем за результатами перевірки складений Акт № 2485/22-1/22461581 від 18.04.2013 року, але з висновками вказаного акту, на підставі яких прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, позивач був не згодний та подав скаргу до податкових органів. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

Висновки акту ґрунтуються на тому, що ДПІ посилаючись на пункт 198.1, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК України, враховуючи висновок експерта НДКЦ при УМВС України на ПЗЗ № 13 від 12.01.2012 року наданого ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою № 312/7/262/3 від 16.01.2012 року, приходить до висновку, що податкові накладні № 03102 від 03.10.2011 року, 10102 від 10.10.2011 року, № 17101 від 17.10.2011 року підписані неуповноваженою особою, а отже у позивача відсутнє право на віднесення в жовтні 2011 року до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у розмірі 24540,00 грн.

Судом встановлено, що жовтні 2011 року ТОВ «Ліон-95» були придбані елементи живлення у TOB «Сімплекс Буд» (код ЄДРПОУ 34574472) на загальну суму 147241,46 грн. Факт придбання, номенклатура та кількість поставлених матеріальних-цінностей підтверджується видатковими накладними № 03102 від 03.10.11 року, № 10102 від 10.10.11 року, на № 17101 від 17.10.11 року(а.с. 97-99 т. І), копії яких направлялись до податкової інспекції у відповідь на запити № 33327/10/22-5 від 29.08.2012 року, № 1941/10-13/22-5 від року, а оригінали яких надавались до перевірки.

Зазначені товари були оплачені позивачем 31 жовтня 2011 року, що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку (а.с.107 т.І), копія якої відправлялась до податкової інспекції у відповідь на запити № 33327/10/22-5 від 29.08.2012 у, № 1941/10-13/22-5 від 21.01.2013 року, оригінал надавався до перевірки.

Таким чином, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 ст. 198 ПК України TOB «Ліон-95» має право віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 24469,11 грн., сплачену у складі вартості елементів живлення, придбанних у TOB «Сімплекс Буд».

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що у ТОВ «Ліон-95» в наявності та належним чином оформлені всі документи, які підтверджують факт здійснення правочинів між ТОВ «Сімплекс Буд» і їх спрямованість на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки, виписка з журналу ордеру, а також первинні документи про продаж товарів. Товар, придбаний у вказаного постачальника та був використаний у межах господарської діяльності позивача та реалізований по видатковим накладним в жовтні 2011 року.

Також судом встановлено, що доводи відповідача про відсутність реальності вчинення ТОВ «Ліон-95» господарських операцій з ТОВ «Сімплекс Буд» обґрунтовані виключно з посиланням на акт від 19.01.2012 року №19/2306/34574472 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання» щодо підтвердження реального здійснення товарно, фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011 року, складений податковим органом за місцем його знаходження. При цьому, посилання на будь-які первинні або інші документи, що підтверджують факт відсутності реальності господарських операцій, в Акті перевірки не наводиться.

Всупереч цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ліон-95» та ТОВ «Сімплекс Буд» був укладений відповідний договір постачання від 01.10.2011 року №01/10.

Договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення ТОВ «Ліон-95» господарських операцій з ТОВ «Сімплекс Буд» вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований як платник податку на додану вартість в податкових органах, їм присвоєно індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. (а.с. 97-117 т.І).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Таким чином, фактичне виконання умов Договору сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що висновки податкового органу щодо отримання товарів на суму 147 240 грн. від невстановленої особи без права отримання плати за такі товарно-матеріальні цінності є безпідставними, оскільки факт отримання товарів від TOB «Сімплекс Буд» підтверджується належними документами, які відповідають як вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», так і вимогам ст. 44 ПК України. А одже, відсутні підстави для збільшення валових доходів підприємства у 4 кварталі 2011 року на вартість товарів у розмірі 147240 грн., оскільки зазначені товари фактично придбані, а їх вартість підлягає оплаті згідно умов договору поставки від 01.10.2011 № 01/10, а відповідно з боку підприємства відсутнє порушення пункту 135.5 статті 135 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість зробленого висновку, викладеного в акті перевірки № 2485/22-1/22461581від 18.04.2013 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Ліон-95» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21 серпня 2013 року.

Суддя Бутенко А.В.

.

.