Ухвала

від 20.02.2014 по справі 815/5664/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 815/5664/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року.

Суд першої інстанції своєю постановою від 16 серпня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнив.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ліон-95" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Сімплекс Буд", за жовтень 2011 року та визначення їх впливу на податковий облік, за результатами якої складений акт від 18.04.2013 року № 2485/22-1/22461581.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0001442210 від 13.05.2013 року, яким ТОВ "Ліон-95" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 33865,00 грн. та №0001452210 від 13.05.2013 року, яким товариству зменшено суму від'ємного значення по ПДВ в розмірі 24540,00 грн.

Не погоджуючись із висновками перевірки, позивачем на вказаний Акт були надані заперечення від 22.04.2013 р., на які одержана відповідь від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 30.04.2013 р. № 18375/10/22-121, згідно з якою висновки Акта залишені без змін.

ТОВ «Ліон-95» було подано первинну скаргу №25 від 22.05.2013 року до Державної податкової служби, однак рішенням №126/10/15-32-10-02-07 від 21.06.2013 року про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Ліон-95» оскаржило їх у судовому порядку.

Так, Висновки акту ґрунтуються на тому, що ДПІ посилаючись на пункт 198.1, пункт 198.6 статті 198 , пункт 201.1 статті 201 ПК України , враховуючи висновок експерта НДКЦ при УМВС України на ПЗЗ № 13 від 12.01.2012 року наданого ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою № 312/7/262/3 від 16.01.2012 року, приходить до висновку, що податкові накладні № 03102 від 03.10.2011 року, 10102 від 10.10.2011 року, № 17101 від 17.10.2011 року підписані неуповноваженою особою, а отже у позивача відсутнє право на віднесення в жовтні 2011 року до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у розмірі 24540,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2011 року ТОВ «Ліон-95» були придбані елементи живлення у TOB «Сімплекс Буд» на загальну суму 147241,46 грн. Факт придбання, номенклатура та кількість поставлених матеріальних-цінностей підтверджується видатковими накладними № 03102 від 03.10.11 року, № 10102 від 10.10.11 року, на № 17101 від 17.10.11 року, копії яких направлялись до податкової інспекції у відповідь на запити № 33327/10/22-5 від 29.08.2012 року, № 1941/10-13/22-5 від року, а оригінали яких надавались до перевірки.

Зазначені товари були оплачені позивачем 31 жовтня 2011 року, що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку, копія якої відправлялась до податкової інспекції у відповідь на запити № 33327/10/22-5 від 29.08.2012 у, № 1941/10-13/22-5 від 21.01.2013 року, оригінал надавався до перевірки.

Таким чином, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 ст. 198 ПК України«Ліон-95» має право віднести до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 24469,11 грн., сплачену у складі вартості елементів живлення, придбанних у TOB «Сімплекс Буд».

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд встановив, що у ТОВ «Ліон-95» в наявності та належним чином оформлені всі документи, які підтверджують факт здійснення правочинів між ТОВ «Сімплекс Буд» і їх спрямованість на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки, виписка з журналу ордеру, а також первинні документи про продаж товарів. Товар, придбаний у вказаного постачальника та був використаний у межах господарської діяльності позивача та реалізований по видатковим накладним в жовтні 2011 року.

Крім того, доводи відповідача про відсутність реальності вчинення ТОВ «Ліон-95» господарських операцій з ТОВ «Сімплекс Буд» обґрунтовані виключно з посиланням на акт від 19.01.2012 року №19/2306/34574472 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання» щодо підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011 року, складений податковим органом за місцем його знаходження. При цьому, посилання на будь-які первинні або інші документи, що підтверджують факт відсутності реальності господарських операцій, в Акті перевірки не наводиться.

Всупереч цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ліон-95» та ТОВ «Сімплекс Буд» був укладений відповідний договір постачання від 01.10.2011 року №01/10.

Договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам статті 207 ЦК України .

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України , письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення ТОВ «Ліон-95» господарських операцій з ТОВ «Сімплекс Буд» вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований як платник податку на додану вартість в податкових органах, їм присвоєно індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість.

Також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Ліон-95» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області , - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442210 та №0001452210 від 13.05.2013 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан