Постанова

від 06.08.2013 по справі 801/5673/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2013 р. (15:33) Справа №801/5673/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Горохової А.К., довіреність № б/н від 24.05.2013 р., представника відповідача - Петришак М.Я., довіреність № 49/10.1 від 16.04.2013 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004452208 від 21.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 712 306,25грн., у тому числі за основним платежем у сумі 569 629грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 142 407,25грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що позивачу необґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з відсутністю його реєстрації як платника ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим" отримано лист від 22.01.2013 року Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, у якому повідомлено, що згідно п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України товариство повинно бути зареєстровано платником ПДВ, оскільки згідно даних декларацій з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2012 року доходи підприємства, що враховуються при встановленні об'єкту оподаткування, складають 2 746,5 тис. грн. Листом-відповіддю на даний лист ДПІ в м. Сімферополі повідомив відповідача, що раніше заяву про реєстрацію платника ПДВ подавав, але йому було відмовлено в реєстрації з підстав відсутності підтверджуючих документів, що, на думку позивача, не є законною підставою для відмови в реєстрації.

Позивач також вказує, що відповідальність за не нарахування чи несплату ПДВ особою, що підлягає обов'язковій реєстрації, виникає тільки за умови неподання реєстраційної заяви до органів Державної податкової інспекції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що станом на дату складання акту перевірки позивач не є платником ПДВ, що є порушенням п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого не нараховано та не сплачено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 569629 грн.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим" є юридичною особою (ідентифікаційний код 37132218), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків.

13.07.2012 року позивачем було надіслано поштою реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку, та становить 942543,26 грн.

23.07.2012 року листом №15277/10/18-3 відповідач повідомив про відмову у реєстрації позивача платником ПДВ та запропонував надати нову реєстраційну заяву з заповненням всіх необхідних даних.

27.07.2013 року позивач повторно надіслав поштою нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, зазначивши ті ж самі підстави для реєстрації (п. 181.1 ст. 181 ПКУ).

Сторони у судовому засіданні не заперечували, що позивачу було відмовлено у реєстрації заяви платника податку на додану вартість, надіслану 27.07.2013 року, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.

У той же час позивач продовжив здійснення господарської діяльності без належної реєстрації його платником податку на додану вартість.

22.01.2013 року листом №1597/10/15-2 відповідач повідомив позивача, що згідно даних декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року, доходи підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становлять 2746,5 тис. грн., тому він зобов'язаний зареєструватись як платник ПДВ. Позивача попереджено, що якщо особа у десятиденний строк не надасть пояснення, згідно ст.78 ПК України буда проведена позапланова невиїзна перевірка.

Листом від 30.01.2013 року №01/01 (вх. від 05.02.2013 року) позивач повідомив відповідача, що заява про реєстрацію платника ПДВ вже було подано, проте було відмолено у реєстрації у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.

На підставі наказу №1586 від 16.04.2013 року, посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим" з питань нарахування, сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт від 29.04.2013 року №2453/22.8/37132218

Під час перевірки встановлено, що у періоді який перевірявся позивач не був зареєстрований як платник ПДВ, тому встановлено порушення пп.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого не нараховано та не сплачено ПДВ на загальну суму 569 629 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2012 року - 5078 грн., 2 квартал 2012 року - 126734 грн., 3 квартал 2012 року - 357486 грн., 4 квартал 2012 року - 80331 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004452208 від 21.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 569629 грн., за штрафними санкціями - 142407,25 грн.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України закріплені функції, які виконують органи державної податкової служби, у тому числі податкові органи реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків (п. 19-1.1.6).

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок реєстрації осіб платниками податку на додану вартість покладений на податкові органи, у тому числі на ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС.

Згідно п. 1,2 .п. 180.1 статті 180 ПКУ Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Статтею 181 ПКУ встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, судом встановлено, що платником податку на додану вартість визнається або особа, яка зареєстрована як платник податку, або особа, яка має бути зареєстрована таким платником у випадку, коли загальна сума від здійснення операцій протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

Порядок реєстрації платників податку визначений статтею 183 ПКУ, згідно якої будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Таким чином, особа може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість у випадку, якщо нею подану заяву в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно п.183.10. ст.. 183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що не несе відповідальність за ненарахування або несплату податку виключно та особа, яка подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву у випадках та в порядку, що передбачені Податковим кодексом України.

В усіх інших випадках, у тому числі, якщо особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, але нею не дотриманий порядок надання реєстраційної заяви, внаслідок чого така особа не зареєстрована платником податку на додану вартість, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що у позивача виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість 30.06.2012 року, оскільки саме у червні 2012року у нього виникло перевищення обсягу поставок у 300 000 гривень.

Позивач вперше звернувся до податкового органу з реєстраційною заявою лише 13.07.2012 року, вдруге 27.07.2012 року, при цьому їх було надіслано поштою, що суперечить п.183.7 ст.183 ПК України.

Отже, позивачем була подана заява з порушенням порядку та строків, встановлених ст.181,183 ПКУ, у зв'язку з чим відповідачем правомірно було відмовлено позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість.

Треба також зазначити, що відмови у проведенні реєстрації як платника ПДВ у 2012 році не було оскаржено позивачем до вищестоящого органу або суду, а отже позивач погодився з порушеннями, встановленими податковим органом при подачі реєстраційної заяви від 13.07.2012 року, 27.07.2012 року.

Більш того, судом встановлено, що у 2012 році позивач більше не звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його платником ПДВ, отже в 2012 році позивач здійснював господарські операції без реєстрації платником податку на додану вартість та без подачі у встановленому законодавством порядку відповідної реєстраційної заяви.

Судом встановлено, що лише в 2013 році (17.04.2013 року, 21.05.2013 року) позивач звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Але вказані заяви були подані за межами періоду перевірки, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а тому такі заяви не мають відношення до розгляду справи та суд не надає їм оцінку та не враховує при вирішенні питання законності та обґрунтованості повідомлення-рішення № 0004452208 від 21.05.2013 року.

Порядок визначення об'єкта оподаткування встановлений статтею 185 ПКУ, згідно якої об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.187.1.ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, обсяг поставок, який самостійно задекларований позивачем у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2012 рік складає 3 148 144грн.

Таким чином, сума ПДВ, яка повинна була бути нарахована позивачем за зазначений період складає 569 628,80грн. ((3 148 144 грн. - 300 000) х 20%).

Згідно з п.п.54.3.2 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0004552208 від 21.05.2013 року в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 569 629 грн. є законним та обґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки позивачем занижена сума податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 569 629 грн., застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1. ст.123 ПК України у розмірі 142 407,25грн.( 569 629 х 25%) є правомірним.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач мав підстави та повноваження на збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0004452208 від 21.05.2013 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 06.08.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 12.08.2013 року.

Керуючись ст.ст.122,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.