Постанова

від 12.12.2013 по справі 801/5673/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/5673/13-а

12.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Москаленко С.А. ) від 06.08.2013 по справі №801/5673/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим" (вул. Самохвалова, 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 серпня 2013 року у справі № 801/5673/13-а у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогід-Крим» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 серпня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надавалося до податкового органу реєстраційну заяву про реєстрацію його у якості платника ПДВ.

Представники сторін у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 569629 грн. за основним платежем та 142407,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2013 року № 0004452208.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту від 29.04.2013 року № 2453/23.8/37132218 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автогід Крим» (код за ЄДРПОУ 37132218) з питань нарахування, сплати податку на додану вартість згідно п. 181.1 ст. 181 Податкового Кодексу України за період з 01.01.2012 по 31.12.2012», яким було встановлено порушення позивачем вимог п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що виразилося у не нарахуванні та не сплаті ПДВ на загальну суму 569629 грн., у т.ч. : за 1 квартал 2012 року у сумі 5078 грн., за 2 кв. 2012 року у сумі 126734 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 357486 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 80331 грн.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач не зареєстрований у якості платника ПДВ.

Відповідно до пункту 180.1. статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку передбачені статтею 181 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 181.1. статті 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З акту перевірки вбачається, що за результатами декларування позивачем податку на прибуток за 2012 рік встановлено декларування доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг), що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 3148144 грн., у т.ч.; у 1 кварталі 2012 року - у сумі 325390 грн., у 2 кварталі 2012 року - у сумі 959059 грн., у 3 кварталі 2012 року - у сумі 2746488 грн., за 2012 рік - у сумі 3148144 грн.

Згідно пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до пункту187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 183.1. статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 182 Податкового кодексу України).

У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних (пункт 183.3 статті 183 Податкового кодексу України).

Визначаючи податкові зобов'язання позивачу з ПДВ за 1-4 квартали 2012 року у загальній сумі 569629 грн., податкова інспекція виходила з того, що позивачем перевищено обсяг операцій, що підлягають оподаткуанню у сумі 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), встановлений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, а тому позивач був зобов'язаний зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу. Тобто виходячи з розміру задекларованих позивачем обсягів доходів від операційної діяльності, податкова інспекція дійшла висновку про обов'язкову реєстрацію позивача у якості платника ПДВ.

Судова колегія з такими висновками податкової інспекції повністю погоджується.

Доводи позивача зводяться до того, що він неодноразово звертався до податкової інспекції із заявою про реєстрацію його у якості платника ПДВ, але податкова інспекція відмовила йому у такій реєстрації безпідставно.

Судова колегія вважає, що з'ясуванню у даній справі підлягає питання: чи звертався позивач у встановленому Податковим кодексом України порядку до ДПІ із заявою про реєстрацію його у якості платника ПДВ у 2012 році після перевищення ним обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню у розмірі 300000,00 грн., оскільки податкові зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням визначені податковою інспекцією саме за 2012 рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із Реєстраційною заявою платника податку на додану вартість від 13.07.2012 року (а.с. 69-71). Згідно відомостей вказаної заяви (п. 14) до заяви було додано відомості про засновників на одному аркуші, копія виписки з ЄДРПОУ відносно ТОВ «Автогід - Крим», копія договору оренди № 45/01 від 04.01.2011 року, копія паспорту та ідентифікаційного коду керівника.

Вказана Реєстраційна заява була направлена на адресу податкової інспекції 13.07.2012 року поштою, про що свідчать Опис поштового вкладення (а.с. 66) та Повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 67) та отримана податковим органом 16.07.2012 року.

Листом від 23.07.2012 року за № 152772/10/18-3 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС повідомила позивача про те, що йому було відмовлено у реєстрації платником ПДВ у зв'язку з тим, що Реєстраційна заява за формою № 1-ПДВ містить не усі необхідні відомості, а саме: у п. 2 не визначено тип номеру платника, неповні дані, а у п. 10 - не вказана кількість працюючих осіб. Позивачу було запропоновано надати нову реєстраційну заяву (а.с. 34).

Вказана відмова у реєстрації платником ПДВ позивачем не оскаржена в установленому законом порядку.

27.07.2012 року позивач направив на адресу відповідача поштою нову Реєстраційну заяву платника податку на додану вартість від 26 липня 2012 року (а.с.59-63).

Реєстрація позивача у якості платника ПДВ проведена не була. Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача надав пояснення, що реєстрація позивача на підставі Реєстраційної заяви від 26.07.2012 року не була здійснена у зв'язку із тим, що вказана Реєстраційна заява була направлена поштою, в той час як згідно положень Податкового кодексу України заява надається до податкового органу безпосередньо керівником юридичної особи

Дані обставини позивачем не спростовуються.

Відмова податкової інспекції у реєстрації позивача у якості платника ПДВ позивачем не оскаржена та матеріали справи не містять докази того, що після отримання відмови у реєстрації платником ПДВ позивач у 2012 році повторно звернувся до відповідача із Реєстраційною заявою про реєстрацію його платником ПДВ. При цьому позивач продовжував здійснювати протягом 2012 року операції, що підлягають оподаткуванню.

Дані обставини позивачем не спростовуються.

У наступному, а саме протягом 2013 року, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про реєстрацію його платником ПДВ у чому йому було відмовлено з різних підстав.

Отже судовою колегією встановлено наступні обставини: позивач у 2012 році досяг обсягу операцій, що підлягають оподаткуванню у розмірі 300000,00 грн.; позивач підлягав обов'язковій реєстрації у 2012 році платником ПДВ як особа, що перевищила обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню у розмірі 300000,00 грн.; реєстрація позивача у якості платника ПДВ на підставі поданих ним реєстраційних заяв від 13.07.2012 року та від 26.07.2012 року не відбулася.

Суд оцінює правомірність відмови відповідача у реєстрації позивача платником ПДВ за Реєстраційною заявою від 26.07.2012 року.

Відповідно до пункту 183.7. статті 183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до пункту 183.8. статті 183 Податкового кодексу України орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними положенням Кодексу чітко визначено, що заява про реєстрацію юридичної особи як платника податку подається безпосередньо керівником або представником юридичної особи і у разі, якщо особа не відповідає вказаним вимогам (п. 183.7 ст. 183 ПКУ), то орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у реєстрації його у якості платника ПДВ з тих підстав, що Реєстраційна заява від 26.07.2012 року була направлена на адресу податкової інспекцією поштою, а не надана безпосередньо керівником підприємства або його представником.

Відповідно до пункту 183.10. статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, порушення позивачем порядку подання органу ДПС реєстраційної заяви є підставою для нарахування йому податкових зобов'язань з ПДВ за 2012 рік.

Але судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до пункту 183.2. статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

З акту перевірки вбачається, що податкова інспекція під час перевірки не встановила у якому конкретно місяці 1 кварталу 2012 року позивач перевищив обсяг операцій 300000,00 грн. При цьому податковим органом нараховано ПДВ на різницю між сумою доходу за 1 квартал 2012 року у розмірі 325390 грн. та граничного розміру обсягу операцій 300000,00 грн. (325390 грн. - 300000грн.)х20% = 5078 грн. ПДВ.

Судова колегія вважає, що таке нарахування не відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки по-перше: податковий період з ПДВ -1 місяць, а з податку на прибуток - квартал, а по-друге: Податковий кодекс України не містить положення, якими б було передбачено оподаткування суми перевищення граничного розміру обсягу операцій 300000 грн. Податковий кодекс України лише зобов'язує платника податків зареєструватися платником ПДВ у місяці, що є наступним за місяцем у якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначених статтею 181 Кодексу (300000 грн.). Оскільки податкова інспекція не встановила конкретний місяць 1 кварталу 2012 року, у якому вказане перевищення відбулося, то розрахунок ПДВ за 1 квартал 2012 року у розмірі 5078 грн. не може бути визнаний судом правильним. Крім того, у 1 кварталі 2012 року позивач ще не набув статусу платника ПДВ за Кодексом, оскільки такий статус набувається у місяці, наступному за місяцем у якому вперше досягнуто обсяг операцій 300000 грн.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогід-Крим" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2013 по справі №801/5673/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21.05.2013 року № 0004452208 в частині збільшення грошових зобов'язань з ПДВ Товариству з обмеженою відповідальністю «Автогід-Крим» за основним платежем у сумі 5078 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1269,50 грн.

В іншій частині у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська