Рішення

від 21.08.2013 по справі 5020-275/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року справа № 5020-275/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євої К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Гагарінського району міста Севастополя,

(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради,

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради,

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

до закритого акціонерного товариства "Агробудпром",

(99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 1)

про стягнення 10 411,30 грн,

за участі представників:

Прокурор (Прокурор Гагарінського району м. Севастополя) - Негеля Марина Олександрівна - старший прокурор відділу, посвідчення №005829 від 25.09.2012, дійсна до 25.09.2017;

прокурор (Прокурор Гагарінського району м. Севастополя) - Зімовнов Юрій Вікторович - прокурор, посвідчення №019186 від 31.07.2013, дійсна до 31.07.2018.

позивач (Севастопольська міська рада) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений в установленому законом порядку та своєчасно, про причини неявки не повідомив;

позивач (КП "Севтеплоенерго" СМР) - Іванов Павло Павлович - юрисконсульт, довіреність №18 від 03.01.2013;

відповідач (ЗАТ "Агробудпром") - Рубан Юрій Олександрович - представник, довіреність б/н від 12.08.2013, дійсна до 19.08.2014;

за участю судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Севастопольського відділення - Іванчеглової Люсі Віталіївни, паспорт серії АР452179, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 15.03.2011.

в с т а н о в и в:

У березні 2012 року Прокурор Гагарінського району міста Севастополя, виступаючі в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до закритого акціонерного товариства "Агробудпром", просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати послуг за теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії №2018/У від 19.01.2011 року у розмірі 10 253,96 грн., пеню розмірі 126,50 грн., збитки від інфляції у розмірі 6,35 грн., 3% річних - 24,48 грн., всього - 10 411,30 грн. у зв'язку з невиконанням останнім умов договору щодо належного розрахування.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.09.2012 року по справі призначено будівельну - технічну експертизу, на розгляд експертів поставлені питання:

- в яких приміщеннях, що належать ЗАТ "Агробудпром" та знаходяться за адресою м.Севастополь, вул.М.Геловані,11 (нежитлові приміщення цокольного поверху та житлові приміщення -квартири №41, №50), встановлені прилади централізованого опалення?

- яка площа опалення у приміщеннях, що належать ЗАТ "Агробудпром"та розташовані за адресою м.Севастополь, вул.М.Геловані,11, окремо у нежитлових приміщеннях цокольного поверху та житлових приміщеннях -квартирах №41, №50?

- в якому відсотковому співвідношенні за показниками обліку теплової енергії згідно даних вузла обліку теплової енергії необхідно сплачувати за отриману теплову енергію мешканцям будинку №11 по вул.М.Геловані та ЗАТ "Агробудпром", відповідно до площі приміщень, в яких встановлені прилади централізованого опалення?

У зв'язку з наданням висновку судової будівельну - технічної експертизи №1531 судом ухвалою суду від 16.05.2013 року поновлено провадження у справі (а.с. 23, том 2).

Розпорядженням В.о. керівника апарату від 10.06.2013 року №198 здійснено повторний автоматичний розподіл справи №5020-275/2012 (а.с. 37, том 2).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.06.2013 року справа прийнята до провадження судді Грицай О.С. та призначена до розгляду на 01.07.2013 року.

Ухвалою суду від 24.07.2013 року строк розгляду справи був продовжений на 15 днів.

Справа розглядалась у судових засіданнях 01.07.2013 року, 09.07.2013 року, 24.07.2013 року, 21.08.2013 року, у яке представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином причин неявки не повідомив.

Зазначене свідчить про те, що, незважаючи на обізнаність про дату розгляду спору, позивач ухиляється від явки в засідання суду.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника позивача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

У судовому засіданні була присутня судовий експерт Іванчеглова Люся Віталіївна, яка проводила судову будівельну - технічну експертизу №1531 від 11.03.2013 року. На запитання сторін судовий експерт надала відповідь, що станом на березень 2013 року оглянуте нею приміщення, за адресою: м. Севастополь, вул. Геловані, 11 було відключено від опалення, однак, надати відповідь коли саме було здійснено таке відключення, та чи було опалення у грудні 2011 року судовий експерт відповіді надати не змогла.

Також, у судове засідання викликався начальник структурного підрозділу КП «Севтеплоенерго» СМР, який у судове засідання не з'явився, сторони у судовому засіданні вважали, що відсутня необхідність щодо повторного виклику вищенаведеної особи.

Крім викладеного судом встановлено, що 19.01.2011 року між закритим акціонерним товариством "Агробудпром" та комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради був укладений договір №2018/У купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла звіту, відповідно до пункту 1.1 якого продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю (відповідачу) теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, балансової приналежності теплових мереж і купівлі-продажу теплової енергії своєчасно і відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Відповідно до пункту 3.1 договору звіт споживання теплової енергії здійснюється вузлом звіту. Дані про прибори звіту теплової енергії зазначаються у Додатку №1, якій є невід'ємною частиною договору.

Покупець кожну добу знімає показники приборів звіту теплової енергії та фіксує їх у Журналі обліку теплової енергії, який повинен відповідати «Інструкції по експлуатації вузла звіту споживання теплової енергії» та вимогам оформлення єдиної державної системи документів (пункт 3.4 договору).

Розділом 4 договору визначена оплата теплової енергії.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 договору).

Плата за теплову енергію при наявності вузла теплової енергії та гарячої вроди стягується за їх показниками у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, споживанню холодної та гарячої води та водовідводу» (далі Правила) на підставі двостороннього акту по показникам вузла звіту. Відмова від підписання акта не звільняє покупця від сплати теплової енергії у встановленому порядку (пункт 4.2 договору).

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі за всіма видами теплопостачання, передбаченими цим договором, відповідно до виставленого продавцем рахунку у сумі не менш 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з послідуючим перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Остаточний розрахунок те теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, відповідно до тарифів, діючим на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, не повідомить про неотримання рахунку за розрахунковий період (пункти 4.3-4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки від суми оплати. Аналогічні положення закріплені і у пунктах 5.2.10 та 5.3.1 договору.

Відповідно до додатку №1 до договору №2018/У від 19.01.2011 року службове приміщення відповідача, у яке здійснюється надання теплової енергії складає 280,300 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. М. Геловані, буд. 11 (а.с. 10).

На підтвердження належного виконання умов договору позивачем було надано 3 рахунка - фактури за січень 2012 на суму 4 005,15 грн., за листопад 2011 року на суму 3 177,01 грн., за грудень 2011 року на суму 3 021,80 грн., всього на суму 10 253,96 грн.

З отриманого висновку експерта вбачається, що прилади централізованого опалення встановлені у наступних приміщеннях квартири №41: у житловій кімнаті 2 пл. 10,1 кв.м; у житловій кімнаті 4 пл. 18,7 кв.м.; у житловій кімнаті 5 пл. 15,7 кв.м; у кухні 6 пл. 11,8 кв.м., всього загальною площею 56,3 кв.м. та у житлових приміщеннях квартири №50, а саме: у кухні 3 пл. 8,9 кв.м.; у житловій кімнаті 5 пл. 15,5 кв.м, у житловій кімнаті 6 пл. 19,0 кв.м.; у житловій кімнаті 8 пл. 10,0 кв.м., всього загальною площею 53.4 кв.м, що належать ЗАТ «Агропромбуд» та знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. М.Геловані, буд. 11. Площа опалення у приміщеннях, що належать відповідачу складає у житлових приміщеннях - квартири №41 - 69,8 кв.м, у житлових приміщеннях квартири №50 - 66,8 кв.м (а.с. 7-22, том 2).

Як вбачається з висновку судового експерта та з наданих нею пояснень у судовому засіданні 21.08.2013 року, визначити коли саме було відключення приміщення відповідача від системи центрального опалення неможливо, вимірювання температури у приміщенні експертом не проводилось.

З акту обслідування системи центрального опалення від 23.05.2012 року (дог. №2018/У від 19.01.2011 року) вбачається, що останній складений про те, що при обслідуванні системи ц/о за адресою ул. М.Геловані, 11, виявлене наступне: у приміщенні цокольного поверху система ц/о присутня. Радіатори відсутні, стояки мають відведення, стояки не заізольовані (а.с. 66, том 2).

З письмових пояснень відповідача вбачається його заперечення щодо повноважень прокурора виступати в інтересах позивача, стосовно представництва інтересів позивачів прокуратурою, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999р. (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Правова позиція Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, висловлена у постанові від 22 лютого 2005 р. у справі №33/120-04, полягає в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади. Якщо позов подано в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, порушення провадження у такій справі є безпідставним.

Заявляючи позов про стягнення заборгованості за сплату послуг за теплопостачання прокурор Гагарінського району міста Севастополя обґрунтовано визначив позивача, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо постачання теплової енергії, у зв'язку з таким.

Рішенням сесії Севастопольської міської ради від 05.04.2005 року №2974 затверджений статут КП «Севтеплоенерго» СМР, та підприємству делеговані повноваження щодо самостійного здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання, вільного укладання господарський договорів та вибору способів захисту свої прав і законних інтересів.

Відповідно до пункту 1.2 статуту позивача засновником підприємства є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад. Таким чином, доводи відповідача що позов подано в інтересах юридичної особи є неспроможними.

Частиною 6 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проігнорований п. 4.4 договору щодо остаточного розрахунку за теплову енергію.

У судовому засіданні позивач посилався на лист від 04.10.2011 року відповідно до умов якого просив директора КП «Севтеплоенерго» розірвати договір №2018 від 19.01.2011 року у зв'язку з тимчасовим призупиненням роботи підприємства та відсутності необхідності в отриманні теплової енергії. Представник позивача заперечував проти отримання цього листа, доказів відправлення чи отримання позивачем вищенаведеного листа матеріали справи не містять, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати поданий відповідачем лист належним доказом у підтвердження розірвання договору у жовтні 2011 року.

Відповідно до пункту 4.4 договору рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, не повідомить про неотримання рахунку за розрахунковий період. Питання суду чи були відправлені відповідачем заяви про неотримання рахунку залишилось без відповіді, в матеріалах справи такі заяви також відсутні, тобто є усі підстави вважати про отримання відповідачем рахунків за листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року.

Посилання відповідача, що у нежитлових приміщеннях цокольного поверху прилади опалення відсутні, присутні лише заізольовані стоякі системи опалення є неспроможними у зв'язку з вищенаведеним та поясненням судового експерта, яка не змогла надати відповідь про відсутність опалення станом на листопад - грудень 2011 року у цих приміщеннях.

Заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в період з листопада 2011 року по січень 2012 становить 10253,96 грн.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 10253,96 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Свої обов'язки по розрахунках за надані послуги в період з листопада 2011 року по березень 2012 року відповідач не виконав, його борг станом на день постанови рішення становить 10253,96 грн. та підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.

Посилання відповідача на трудову угоду від 29.04.2011 року, відповідно до якої було здійснено відключення від системи централізованого опалення судом не приймається в якості доказу у справі, з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Розділом 2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (затвердженого наказом Міністерством будівництва архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4) визначено порядок розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Згідно пункту 2.2 вищенаведеного Порядку комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

Пунктом 2.5 вищенаведеного порядку встановлено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

Таким чином, трудова угода не може бути належним доказом законного відключення приміщення від мережі центрального опалення у цокольному поверсі. Посилання на лист від 09.08.2013 року №1603 судом не приймається до уваги, оскільки з останнього вбачається, що КП РЄП №22 СГС ніякі відключення нежитлового приміщення не проводило, а під час візуального огляду у 2011 році у нежитловому приміщенні відповідача візуально централізована система опалення виявлена не була, однак, вищенаведені посилання не знайшли документального підтвердження у матеріалах справи, та є такими, що суперечать довідці від 23.05.2012 року.

Посилання відповідача щодо необхідності проведення позивачем перерахунку розміру плати за надання послуг у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі є такими, що не підтверджені жодними доказами, оскільки Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначають порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг, однак, докази того, що позивач взагалі звертався до позивача з такою вимого матеріали справи не містять.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 6,35 грн. збитків від інфляції (за період січень 2012 року) та 3% річних у сумі 24,48 грн. відповідно до розрахунку (а.с. 15-19, том 1), у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Судом під час перевірки розрахунку індексу інфляції враховувались положення пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 24,48 грн., нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

3177,01 грн. (сума заборгованості) х 3% х 16 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у поточному році) = 4,18 грн.

3177,01 грн. (сума заборгованості) х 3% х 47 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) = 12,24 грн.

3021,80 грн. (сума заборгованості) х 3% х 31 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) = 7,68 грн.

4055,15 грн. (сума заборгованості) х 3% х 1 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) = 0,33 грн. Всього, 24,43 грн.

Розрахунок 3% річних є неточним, оскільки не враховано кількість днів у 2012 році, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок 3% річних, який складає 24,43 грн.

Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 126,50 грн., відповідно до пункту 5.3.1 договору від 19.01.2011 року, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 126,50 грн., нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

3177,01 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ х 16 (дні прострочки) : 100 = 21,59 грн.

3177,01 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ х 47 (дні прострочки) : 100 = 63,24 грн.

3021,80 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ х 31 (дні прострочки) : 100 = 39,67 грн.

4055,15 грн. (сума заборгованості) х подвійна ставка НБУ х 1 (дні прострочки) : 100 = 1,72 грн.,всього 126,22 грн.

Розрахунок пені позивача є неточним, оскільки не враховано кількість днів у 2012 році, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок пені, яка складає 126,22 грн.

З рахуванням вищенаведеного, суд вирішив про часткове задоволення позивних вимог в сумі основного боргу, часткового нарахування пені, та відсотків річних.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства "Агробудпром" (99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 1, ЄДРПОУ 20748574) на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради, (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ЄДРПОУ 03358357) суму заборгованості - 10 253,96 грн., пеню - 126,22 грн., 3% річних - 24,43 грн., збитки від інфляції - 6,35 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 22 серпня 2013 року

Суддя О.С. Грицай