Постанова

від 19.08.2013 по справі 5020-3/026

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Справа № 5020-3/026

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Антонової І.В.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

прокурор, Цуркан Сергій Анатолійович, (прокуратури міста Севастополя);

представник позивача, Сушкова Дар'я Миколаївна, (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 01.07.2010 у справі № 5020-3/026

за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

до приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія"

про стягнення 42133,28 грн, розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 липня 2010 року у справі № 5020-3/026 позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради 42 082,76 грн з яких: 5 186,78 - сума пені; 33 581,80 грн - сума штрафу, 3312,18 грн - сума 3% річних. Розірвано договір купівлі -продажу комунального майна №46-09/КП від 07.10.2009, укладений між приватним підприємством "Агентство нерухомості "Астерія" та територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, з дня набрання рішенням у цій справі законної сили. Зобов'язано приватне підприємство "Агентство нерухомості "Астерія" звільнити об'єкт купівлі - продажу - столярну майстерню (літ. "А" з №І-1 по №І-2) загальною площею 96,30 кв.м, що розташована за адресою: місто Севастополь, вул. 7-ого Ноября, буд. 5-В та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської ради шляхом підписання акта приймання - передачі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В частині стягнення пені у розмірі 52,52 грн - у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Агентство нерухомості "Астерія" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 провадження у справі зупинено до розгляду Господарським судом міста Києва справи №44/412.

05.07.2013 на запит суду отримано відповідь від Господарського суду міста Києва, що ухвалою Господарським судом міста Києва від 13.06.2013 у справі №44/412 позов приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" до Севастопольської міської ради залишено без розгляду та станом на 01.07.2013 ця ухвала оскаржена не була.

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 у зв'язку зі звільненням судді Прокопанич Г.К. її було замінено на суддю Антонову І.В.

Ухвалою Севатсопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 провадження по справі № 5020-3/026 поновлено та справу призначено до розгляду.

У судове засідання, призначене до розгляду на 19.08.2013, з'явилися прокурор та представник позивача. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки судову колегію не повідомив.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що поштові відправлення на адресу відповідача були направленні за адресою, що міститься в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак поштові повернення поверталися на адресу суду із позначками "за закінченням терміну зберігання", а останнє - "вибув".

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.10.2009 між Територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (продавець), та Приватним підприємством "Агентство нерухомості "Астерія" (покупець) укладений договір купівлі-продажу комунального майна № 46-09/КП (далі -Договір) (а.с. 10-11), відповідно до пункту 1.1 якого, продавець передає, а покупець купує столярну майстерню (літ. "А" з № І-1 по №І-2) загальною площею 96,30 м 2 , що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Ноября, 5-В.

Майно належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на столярну майстерню, виданого 28.05.2009 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (пункт 1.2 Договору).

У власність покупця надходить столярна майстерня (літ. "А" з №І-1 по №І-2) загальною площею 96,30 м 2 , що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. 7-го Ноября, 5-В, що підтверджується Довідкою-характеристикою №2380, виданою КП Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" 21.07.2009 (пункт 1.3 Договору).

В пункті 2.3 Договору сторони домовились, що спірне майно в цілому продається за 167909,00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору покупець зобов'язувався внести 167909,00 грн. за майно протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору. Плата за майно, що набувається, вноситься на підставі цього Договору.

Строк розрахунків може бути продовжений на 30 календарних днів за умови внесення покупцем 50% від ціни Договору за письмовою заявою покупця (пункт 3.2 Договору).

Розрахунки за придбане майно здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця або рахунок, вказаний продавцем (пункт 3.3 Договору).

Передача майна здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати ціни договору (пункт 4.1 Договору) та засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (пункт 4.3 Договору).

Право власності на відчужене майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації, однак, у будь-якому випадку, не раніше повної оплати покупцем майна (пункт 4.4 Договору).

У розділі 5 Договору сторони передбачили свої права та обов'язки.

Зокрема, покупець зобов'язувався у встановлений Договором строк сплатити ціну продажу майна (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 Договору); у встановленому порядку повернути і звільнити майно, яке є предметом цього Договору, у випадку розірвання цього договору, в тому числі на підставі п. 6.6 цього Договору (підпункт 5.2.7 пункту 5.2 Договору).

Також сторони домовились, що зобов'язання сторін, вказані в пп. 5.2.1-5.2.7 цього Договору, є істотними умовами Договору. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем будь-якої з умов, визначених п. 5.2 цього Договору, вважається, що покупець істотно порушив даний Договір (підпункт 5.2.8 пункту 5.2 Договору).

У пункті 5.3 Договору сторони встановили, що кожна зі сторін договору зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим Договором.

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору (пункт 6.1 Договору). Зокрема, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем умов цього Договору, продавець вправі вимагати розірвання договору і повернення того, що було виконано ним по зобов'язаннях до моменту розірвання цього договору (підпункт 6.2.3 пункту 6.2 Договору).

У разі порушення строку оплати за придбане майно покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватися пеня, за кожен день прострочення (пункт 6.3 Договору).

У разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту укладення цього договору, він сплачує на користь продавця понад збитки неустойку в розмірі 20% ціни, за яку придбане майно. Неустойка сплачується протягом 20 календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно (пункт 6.4 Договору).

У випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватися більше ніж 61 календарний день, продавець вправі вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України) (пункт 6.5 Договору).

Також сторони у пункті 6.6 Договору погодились, що у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення Договору, то він зобов'язаний повернути та звільнити майно, яке є предметом цього договору протягом 15 календарних днів, а цей Договір вважається розірваним.

Цей договір набирає сили з моменту його державної реєстрації (пункт 10.1 Договору).

У зв'язку із порушенням строків оплати об'єкта купівлі-продажу, 16.12.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до Приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" з претензією №5224 (а.с. 9), в якій вимагав перерахувати 36999,58 грн. (станом на 09.12.2009) на поточний рахунок Фонду.

Проте, відповідач вимоги претензії не виконав.

Невиконання Приватним підприємством "Агентство нерухомості "Астерія" свого обов'язку, передбаченого пунктом 3.1 Договору, щодо сплати продавцю коштів за придбане майно та умов пунктів 6.3, 6.4, 6.5 Договору, і стало причиною для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до суду із позовом до приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" про стягнення 42133,28 грн, розірвання договору купівлі-продажу.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу комунального майна №46-09/КП від 07.10.2009 в частині своєчасної сплати продавцю коштів за придбане майно. Також, на підставі ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" прокурор та позивач просять розірвати договір купівлі-продажу, зазначаючи, що в даному випадку об'єкт приватизації підлягає поверненню у власність держави.

18.05.2010 прокурором надано заяву про зміну (доповнення) предмета позову (а.с. 126), згідно з якою прокурор просив стягнути з відповідача 42133,28 грн., з яких: 5239,30 грн. -пеня; 33581,80 грн. -неустойка; 3312,18 грн. - 30% річних, а також розірвати договір купівлі-продажу та зобов'язати відповідача звільнити спірне майно і повернути його позивачеві, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов у суді першої інстанції позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що є співвласником 75,90% спірного майна. Зважаючи на дану обставину відповідач вважає, що вартість об'єкта купівлі-продажу, а отже і розмір неустойки, пені і 30% річних, які просить стягнути позивач, мають бути зменшені пропорційно частці відповідача в спірному майні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні доказі сплати у встановлені договором строки вартості майна за договором.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами статей 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в України" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання об'єктів, що передаються у користування і оренду та ін.

Відповідно до пункту 30 статті 26, пункту 6 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції Севастопольської міської Ради як власника комунального майна належить прийняття рішень щодо його відчуження відповідно до закону, затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності, порядку та умов відчуження об'єктів права комунальної власності.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону України „Про приватизацію державного майна" продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що для здійснення своїх повноважень по управлінню майном, яке належить до комунальної власності Севастопольської міської Ради, Севастопольською міською Радою створений свій виконавчий орган з цих питань - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради - т. 1 а.с. 44-48).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 28.05.2009 об'єкт (столярна майстерня) по вул. 7 Ноября, 5-В, належить територіальній громаді м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на праві комунальної власності (т. 1 а.с. 144).

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу комунального майна № 46-09/КП від 07.10.2009, якій посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Андрієвською О.А. 07.10.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 2742.

На правовідносини, що склалися між сторонами, поширюється дія Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також спеціальних законів Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Статтею 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" та ст. 23 Закону „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено укладення між продавцем та покупцем договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. На договори щодо приватизації поширюються відповідні норми цивільного законодавства про правочини.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, який у силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За умовами договору купівлі-продажу комунального майна № 46-09/КП від 07.10.2009 сторони домовились, що спірне майно в цілому продається за 167909,00 грн. (пункт 2.6 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, покупець зобов'язувався сплатити 167909,00 грн. за майно протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору. Плата за майно, що набувається, вноситься на підставі цього Договору (пункт 3.1 Договору).

Договір підписано сторонами 07.10.2009, отже, покупець був зобов'язаний сплатити вартість майна (167909,00 грн.) в строк до 06.11.2009 включно.

Докази сплати відповідачем вартості майна в строки, передбачені пунктом 3.1 Договору, відсутні.

Згідно відзиву на позов відповідач вважає, що оскільки ним були зроблені невід'ємні поліпшення майна столярної майстерні у час дії договору оренди спірного майна, то він став співвласником поліпшеного майна та його доля у праві власності становить 75,90%.

У зв'язку з чим, на думку відповідача, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради незаконно продав майно відповідачу за 167909,00 грн., співвласником якого є відповідач. Ця обставина є підставою для зменшення вартості відчуженого позивачем майна та зменшення суми неустойки із врахуванням частки відповідача у спірному майні.

Однак, судова колегія знаходить ці доводи неспроможними, оскільки при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, на підставі заяви скаржника було зупинено провадження у справі у зв'язку з розглядом Господарським судом міста Києва справи №44/412№ 44/412 за заявою Приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" до Севастопольської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно по вул. 7-ого Ноября, 5-В в місті Севастополі, на підставі якого Фонд комунального майна Севастопольської міської ради реалізував правомочність з розпорядження столярної майстерні (літ. "А" з №І-1 по №І-2) загальною площею 96,30 кв. м, що розташована за адресою: місто Севастополь, вул. 7-ого Ноября, буд. 5-В, шляхом укладення спірного договору купівлі-продажу комунального майна №46-09/КП від 07.10.2009.

Однак, Господарським судом міста Києва 13.06.2013 у справі №44/412 постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви.

Таким чином, виходячи з дійсності свідоцтва про право власності від 28.05.2009, судова колегія вважає, що єдиним власником на нерухоме майно по вул. 7-ого Ноября, 5-В в місті Севастополі є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради та позивач був належним продавцем за спірним договором, оскільки за правилами ст. 4 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При цьому, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони у пункті 6.3 Договору домовились, що у разі порушення строку оплати за придбане майно покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватися пеня, за кожен день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення 167909,00 грн. за майно, судова колегія вважає правомірним нарахування прокурором та позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Однак, враховуючи, що відповідно до наданого розрахунку (т. 1 а.с. 5), прокурор та позивач просили стягнути з відповідача суму пені із застосуванням індексу інфляції, судова колегія вважає вірним розрахунок, зроблений місцевим господарським судом, за яким сума пені на користь позивача складає 5186,78 грн.

Крім того, згідно п. 6.4 Договору у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту укладення цього договору, він сплачує на користь продавця понад збитки неустойку в розмірі 20% ціни, за яку придбане майно. Неустойка сплачується протягом 20 календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно.

На думку судової колегії вказана у договорі неустойка є договорною санкцією.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду України від 22.11.2010 по справі №3-24гм10, яка є обов'язковою для врахування відповідно до ст. 111 6 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 33581,80 грн.

Судова колегія також вважає вірним і висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 30% річних, оскільки така міра відповідальності була передбачена п. 6.5 Договору, де встановлено, що у випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватися більше ніж 61 календарний день, продавець вправі вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

При цьому місцевим господарським судом вірно звернуто увагу, що право нараховувати проценті річних встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

У пункті 6.1 Договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем умов цього Договору продавець вправі вимагати розірвання договору і повернення того, що було виконано ним по зобов'язаннях до моменту розірвання цього договору.

Крім того, сторони у пункті 6.6 Договору погодились, що у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення Договору, то він зобов'язаний повернути та звільнити майно, яке є предметом цього договору, протягом 15 календарних днів, а цей Договір вважається розірваним.

Судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору № 46-09/КП від 07.10.2009 щодо сплати продавцю коштів за передане майно чим порушені договорні зобов'язання.

У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Договір підлягає розриванню.

При цьому згідно ч. 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 01.07.2010 у справі №5020-3/026 - залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді І.В. Антонова

Л.М. Заплава

Розсилка:

1. Прокуратура Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, м.Севастополь, 99014)

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м.Севастополь, 99011)

3. приватне підприємство "Агентство нерухомості "Астерія" (вул. В. Морська, 50, м.Севастополь, 99011)

4. Прокуратура м. Севастополя (вул. Павличенка, 1, м. Севастополь, 99011)