Рішення

від 10.07.2006 по справі 8/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/128

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                            тел.7-99-18

просп.Миру,20                                                                                                                    тел.178-853

=============================================================                                                                         

Іменем   України

Р І Ш Е Н Н Я

6 липня 2006р.                                                                           Справа № 8/128

  За позовом: Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Согласие ЛТД”,  вул..Комп.Ніщинського, 10, м.Одеса

До відповідача: Приватної фірми “Віталіна”, вул..Щорса,76, м. Чернігів

 Про  стягнення 31816грн.91коп. та про розірвання договору

                                                                                                                         Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

       від позивача: Тарнакоп В.І. –представник, довір. від 05.06.06р.

       від відповідача: не з'явився

С У Т Ь          С П О Р У:

   Позивачем заявлено позов про розірвання договору купівлі-продажу № 4 від 23.12.05р. з підстав істотного порушення  відповідачем зобов'язань, та про стягнення з відповідача збитків у вигляді 24000грн. коштів, сплачених за автокран, що не був переданий відповідачем, 4774грн.19коп. додаткових витрат на оренду автокрану, понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, 642грн.72коп. штрафних санкцій, а також 2400грн. збитків у вигляді витрат позивача  оплаті юридичних послуг.

  Відповідач у відзиві  зазначає, що між сторонами було укладено додаткову угоду, в якій  збільшена вартість крану,  й позивачем вищезазначена  сума не сплачена. Проти позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді відшкодування витрат, понесених позивачем за оренду крану, а також по оплаті юридичних послуг, відповідач  заперечує, зазначаючи, що ці  вимоги є безпідставними.

  Відповідач у відзиві зазначив по можливість сплатити 24000грн.  в розстрочку.

  Відповідачем заявлене клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із хворобою директора підприємства, а також в зв'язку з наявністю можливості укласти між сторонами мирову угоду.

  Представник позивача проти клопотання заперечував, вважаючи, що таким чином відповідач навмисно затягує  вирішення спору по суті. Судом клопотання відхиляється, враховуючи, що відповідачем не представлені докази неможливості явки в судове засідання його представника,  до того ж судом не визнавалася обов'язковою явка уповноважених представників, а тому суд вважає за можливе вирішити спір у відсутності представника відповідача.

  Дослідивши матеріали справи, вивчивши надіслані відповідачем докази, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

  23 грудня 2005р.  між сторонами укладений договір купівлі-продажу  №4, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався продати у власність позивача кран автомобільний КС-2561 на базі ЗІЛ-130 вартістю 24000грн.

  Згідно з  п.п.1,2  розділу договору “Особливі умови” доставка крану покупцю (позивачу у справі) має здійснюватися продавцем (відповідачем) до м.Одеса. Вартість доставки була включена у вартість товару.

  Враховуючи, що договір, який укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, то в силу ст. ст.ст.655, 692 Цивільного кодексу України позивач, як покупець за договором, був зобов'язаний оплатити вартість вказаного автокрану.

   На підставі рахунку № 1/12 від 23.12.05р. на суму 24000грн., пред'явленого відповідачем, позивач платіжним дорученням № 370 від 23.12.05р. перерахував грошові кошти в сумі 24000грн.  Таким чином суд приходить до висновку, що позивач свої зобов'язання по оплаті товару виконав в повному обсязі.

   Згідно з п.1. договору відповідач повинен був передати кран протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору, тобто в строк до 31.12.05р. включно.

         В силу ст..193 ГК України суб'єкти господарювання  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідач не надав доказів своєчасної  передачі позивачу автокрану КС-2561, а тому суд приходить до висновку, що відповідач свої  зобов'язання по поставці товару у визначений договором строк не виконав.

 Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на додаткову угоду від 05.04.06р. до договору №4 від 23.12.05р., оскільки в порушення норм Господарського процесуального кодексу України дана угода надана в матеріали справи в копії без її належного засвідчення, а тому не може бути прийнята судом як належний доказ.

 За загальними правилами, як було зазначено вище, одностороння відмова від договору не допускається. Разом з тим, ст.651 Цивільного кодексу України встановлені підставі для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного  порушення договору другою стороною, а також передбачена можливість односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

  Право покупця на відмову від договору купівлі-продажу у випадку відмови продавця передати товар, передбачено ст. 665 Цивільного кодексу України.

  Позивачем заявлено  про його відмову від договору, а тому в силу положень ч.3 ст. 651 Цивільного кодексу України,   даний договір  на момент вирішення спору по суті є розірваним. За таких обставин, відсутні підстави для розірвання договору  за рішенням суду, а тому в цій частині позов є необґрунтованим і  задоволенню не підлягає.

  Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

         Обов'язок особи, яка порушила господарське зобов'язання, відшкодувати управненій стороні заподіяні збитки, передбачений ст.224 Господарського кодексу України. За змістом ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата  або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи.

         Статтею 225 ГК України визначено склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою,  яка допустила господарське правопорушення, в тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, а також  не одержаний прибуток, на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За загальними правилами підставою для господарсько-правової відповідальності, в тому числі у вигляді  відшкодування збитків,  є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. При цьому, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини правопорушника. Крім того для застосування господарсько-правової відповідальності необхідна наявність інших складових правопорушення: протиправної поведінки особи, безпосередніх збитків та шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

   Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором, тобто факт вчинення відповідачем господарського правопорушення. Доказів відсутності його вини у вчиненні даного правопорушення відповідач суду не представив, а тому суд приходить до висновку, що відповідач винен в невиконанні свого зобов'язання по передачі позивачу товару.

   За загальними правилами, збитки підлягають відшкодування у повному обсязі за всіма їх видами.

   Позивачем до складу збитків, які він просить стягнути з відповідача, віднесені  прямі втрати у вигляді оплаченої вартості автокрану в сумі  24000грн. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем вартості автокрану, автокран позивачу не переданий з вини відповідача, за таких обставин суд вважає, що ця сума є збитками позивача, яка підлягає стягненню.

  Внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по передачі товару, позивачем з  ТОВ “Кипарис” укладений договір оренди № 21-А від 19.03.06р., за умовами якого позивачем прийнято у тимчасове користування автокран КС 3575  на строк до 19.06.06р. Факт отримання позивачем автокрану в оренду підтверджується  актом приймання-здачі від 19.03.06р., який є додатком до договору оренди. Платіжним дорученням № 37 від 31.03.06р. позивачем сплачено орендних платежів в сумі 4774грн.19коп., що не є більшою сумою орендних платежів, які підлягали сплаті за весь час користування автокраном.  Суд приймає до уваги, що одним із видів господарської діяльності позивача є будівельні роботи, про що зазначено в довідці №1875 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої   Головним управлінням статистики в Одеській області.  Наявність у позивача автокрану  необхідна з метою виконання своєї господарської діяльності, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що саме внаслідок невиконання відповідачем   зобов'язань за договором позивачем понесені додаткові витрати на оренду автокрану у третіх осіб. За таких обставин, грошові кошті в сумі 4774грн.19коп. є збитками позивача й підлягають стягненню з відповідача.

         Позовні вимоги в частині стягнення 2400грн. збитків у вигляді витрат, понесених по оплаті юридичних послуг також підлягають  задоволенню  в повному обсязі виходячи з наступного:

          Враховуючи, що відповідачем порушені зобов'язання, позивач вимушений був звернутися до Юридичної фірми “Черта”  за наданням юридичних послуг, про що свідчить надана позивачем копія договору від 27.03.2006р. та поніс у зв'язку з цим витрати у сумі 2400грн, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 39 від 04.04.06р. з відміткою банківської установи про проведення платежу. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що між настанням збитків (у вигляді понесених позивачем витрат) та протиправною поведінкою відповідача (порушення ним зобов'язання) наявний безпосередній причинно-наслідковий зв'язок та позивачем зроблені втрати для відновлення свого порушеного права, а отже понесені реальні збитки у вигляді оплати юридичних послуг у розмірі 2400грн. витрат, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

         Заперечення відповідача щодо вимог в частині стягнення збитків судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач не надав жодного доказу на підтвердження відсутності його у невиконанні зобов'язання.

          За таких обставин, враховуючи, що збитки у вигляді оплаченої вартості автокрану, у вигляді орендних платежів за оренду автокрану, а також у вигляді витрат, понесених за надання юридичної допомоги,  заподіяні  позивачу саме внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по передачі товару, що є протиправною поведінкою з боку відповідача, з нього підлягає стягненню дані збитки у повному обсязі в сумі 31174грн.19коп.

    Заявлені до стягнення позивачем 642грн.72коп. штрафних санкцій стягненню не підлягають, оскільки мотивуючи свої позовні вимоги в цій частині, позивач як на правову підставу посилається на положення ч.6 ст.231 Господарського кодексу України. Проте, як випливає із змісту даної статті, передбачені нею штрафні санкції можуть бути застосовані лише за порушення грошових зобов'язань. У відповідача перед позивачем не існувало грошових зобов'язань, а було зобов'язання по передачі товару –автокрану. За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 642грн.72коп. штрафних санкцій є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

  Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

   Клопотання відповідача про надання розстрочки на сплату ним 24000грн. судом відхиляється, як безпідставне та необгрунтоване.  

  В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

  Керуючись ст.ст.193,224,225,231 Господарського кодексу України, ст.ст.610,651,655,665,692 Цивільного кодексу України ст.ст.49,75,80 п.1-1,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми “Віталіна”, м.Чернігів, вул..Шорса, 76А (ідентифікаційний код 22820078, р/р 26005300000867 в ВАТ “Банк “Демарк”,МФО 353575) на користь  малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Согласие ЛТД”, м.Одеса, вул..Комп.Ніщинського, 10 (ідентифікаційний код 13913995, п/р 26008021505 в КБ “Порто-Франко”, МФО 328180)  31174грн.19коп. збитків, 311грн.74коп. державного мита та 115грн.62коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                           Т.Г.Оленич