Постанова

від 22.08.2013 по справі 910/7166/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа№ 910/7166/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Павленко А.А. (довіреність б/н від 24.04.2013 р.)

від відповідача - не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року

у справі №910/7166/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН»

до Приватного підприємства «ВКФ «Укрметалоконструкція»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАН» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «ВКФ «Укрметалоконструкція» про стягнення суми основного боргу у розмірі 31500,00 грн. у тому числі ПДВ на суму 5250,00 грн.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем була подана заява про зміну підстав позову. (а.с. 152).

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати.

Представник відповідача в судове засідання 22.08.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 08.07.2013 р. та від 15.07.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, 15.07.2013 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки апеляційний господарський суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У своїй позовній заяві позивач посилався на те, що 16.01.2012 р. між Приватним підприємством «ВКФ «Укрметалоконструкція» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАН» (покупець) було укладено договір поставки № 16/01-2012-06, відповідно до умов якого позивач, як покупець, доручив, а відповідач, як постачальник, прийняв на себе зобов'язання щодо поставки товару.

В подальшому позивачем було змінено підставу позову. Так, позивач посилався на те, що 11.01.2012 р. між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо купівлі товару. Дана домовленість відбувалася дистанційно і тому, не було можливості письмово оформити договір щодо купівлі-продажу вищезазначеної продукції.

В матеріалах справи міститься копія договору поставки № 16/01-2012-06 від 16.01.2012 р., яка завірена позивачем з відміткою «згідно оригіналу». Проте, позивачем не надано оригінал вказаного договору з якого була зроблена копія та не надано належних пояснень щодо невідповідності першої сторінки договору другій.

Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 11.01.2013 р. на суму 31500,00 грн. (а.с. 8).

16.01.2012 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 31500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3368 від 16.01.2012 р.

В призначенні платежу вказаного платіжного доручення було зазначено: «попередня оплата за полосу згідно рахунку 1 від 11.01.12 Угода б-н від 11.01.12 ПДВ 5250,00 грн.».

Органи ДПІ в листі від 10.06.2013 р. підтвердили виникнення господарських правовідносин між сторонами.

Позивач зазначає, що станом на 12.06.2013 р. відповідачем не виконано усної домовленості та не поставлено товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача повернути суму попередньої оплати.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з думкою позивача про те, що, фактично, між сторонами укладено договір у спрощений спосіб.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, фактично, виставленням рахунків (з боку відповідача) та їх оплатою (з боку позивача) сторони дійшли згоди щодо укладення договору у спрощений спосіб.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з викладених вище норм закону, право позивача вимагати повернення коштів, виникає з положень ЦК України.

В матеріалах справи міститься копія претензії №1548 від 19.09.2012 р., в якій позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 31500,00 грн. Також в матеріалах справи наявні докази надсилання вказаної претензії на адресу відповідача.

Виходячи зі змісту вказаної претензії, в ній позивач, не зважаючи на те, що підставою для повернення коштів зазначає договір поставки №16/01-2012-06 від 16.01.2012, фактично просить відповідача повернути здійснену ним передоплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем належним чином доведено обставини на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених у вигляді попередньої оплати, у розмірі 31500,00 грн. у тому числі ПДВ - 20% на суму 5250,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на ст. 1212 ЦК України та у зв'язку з цим зазначення судом першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави для застосування вказаної статті, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Стаття 43 ГПК України, зобов'язує господарський суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.

З вищевикладеного вбачається, що законом на господарський суд покладено обов'язок повно і всебічно встановити всі обставини справи та застосувати самостійно закон, навіть, якщо таку норму сторона спору не вказала.

Отже, господарський суд першої інстанції має право самостійно застосувати норму закону, яка є підставою для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зокрема, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. №01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач у позовній заяві не зазначає вірного нормативно-правового обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі заслуговують на увагу, а тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. у справі №910/7166/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. у справі №910/7166/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ВКФ «Укрметалоконструкція» (01000, м. Київ, вул. Ст. Сагайдака, 101, р\р 26007052705135 в Печерській філії КБ «Приват-банк», МФО 300711, код ЄДРПОУ 35083164, св. №100042145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН» (14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 20, р/р 260013011427 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 353553, код ЄДРПОУ 14247520, св. №100158823, ІПН 142475225260) грошові кошти у розмірі 31500 (тридцять одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. у тому числі ПДВ - 20% на суму 5250,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «ВКФ «Укрметалоконструкція» (01000, м. Київ, вул. Ст. Сагайдака, 101, р\р 26007052705135 в Печерській філії КБ «Приват-банк», МФО 300711, код ЄДРПОУ 35083164, св. №100042145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН» (14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 20, р/р 260013011427 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 353553, код ЄДРПОУ 14247520, св. №100158823, ІПН 142475225260) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання позову та 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/7166/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Сітайло Л.Г.

Шевченко Е.О.