Постанова

від 22.08.2013 по справі 5011-32/18831-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа№ 5011-32/18831-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №1103 від 11.07.2013 р.),

ОСОБА_3 (довіреність №2-5 від 04.01.2013 р.)

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2013 року

у справі №5011-32/18831-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Земельний фонд»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Старосинявська»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Земельний фонд» про стягнення 267517,56 грн. основного боргу, 2942,69 грн. інфляційних втрат, 5540,91 грн. 3% річних та 80255,27 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2013 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Старосинявська».

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в якій останній просив стягнути з відповідачів солідарно 267517,56 грн. основного боргу, 2942,69 грн. інфляційних втрат, 5540,91 грн. 3% річних та 80255,27 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

Представники позивача в судовому засіданні повністю підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання 22.08.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 1 та 2.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 05.07.2013 р. та від 15.07.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, 15.07.2013 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідачів 1 та 2 у судове засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки апеляційний господарський суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Земельний фонд», як замовником, який діє на підставі агентського договору № 08/12-А від 12.03.2012 р., та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як виконавцем, було укладено Договір № 14/03 про надання послуг, предметом якого є надання виконавцем певних послуг в інтересах замовника. Останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги.

Перелік послуг, які надаються виконавцем, сторони погодили в розділі 2 вказаного договору, до яких, окрім інших, відноситься підписання договорів оренди землі з власниками земельних паїв Старосинявського району Хмельницької області.

Винагорода виконавця визначена п. 3.1 договору, зокрема у розмірі 1602,00 грн. за 1 га землі, щодо якої замовник та власник землі уклали договори оренди.

Згідно п. 3.3. договору, на підтвердження його виконання сторони складають та підписують акт здачі-приймання виконаних робіт. Послуги вважаються виконаними з моменту передачі підписаних власниками земельних паїв договорів оренди землі та додаткових угод про розірвання договорів оренди з попереднім орендарем (ТОВ «Агрофірма «Обрій»), уповноваженому представнику замовника.

Матеріалами справи підтверджується надання послуг замовнику, передбачених п. 1.1. договору, зокрема те, що йому передано землі в кількості 235,275 га. Про вказані обставини сторони склали акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 377517,56 грн., який підписано і скріплено печатками сторін без зауважень та заперечень.

Позивач стверджує, що з боку замовника зобов'язання за договором виконані частково, в зв'язку з чим, за ним рахується борг в сумі 267517,56 грн.

За своєю правовою природою, договір укладений між сторонами є договором про надання послуг, а відтак між ними виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

12.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Земельний фонд», як агентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Старосинявська», як принципалом, було укладено агентський договір, згідно умов якого агент за винагороду, за дорученням, від імені та за рахунок принципала бере на себе зобов'язання здійснювати юридичні і фактичні дії, до яких відноситься, зокрема, укладання договорів оренди, поставки, лізингу, купівлі-продажу товарів, підряду, про надання послуг, необхідних для здійснення господарської діяльності принципала та підписання додаткових угод, додатків до договорів та актів приймання-передачі до вказаних у цьому пункті договорів.

Згідно п. 1.2. вказаного договору, права та обов'язки за угодами/договорами, укладеними агентом, виникають у принципала.

Пунктом 2.1.4. агентського договору до обов'язку агента віднесено розрахунки з контрагентами принципала за рахунок коштів принципала, перерахованих на розрахунковий рахунок Агента.

Згідно п. 2.1.5 цього договору, визначено обов'язок самостійної оплати, у разі необхідності, агентом за товари, визначені в договорах, укладених за приписами п. 2.1.2 цього договору, за власні кошти з подальшим відшкодуванням принципалом агенту цих витрат.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Земельний фонд», при укладенні договору №14/03 від 14.03.2012 р. діяло за дорученням, від імені та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Старосинявська», що знайшло своє відображення в преамбулі укладеного між позивачем та першим відповідачем договору про надання послуг.

Частиною 2 ст. 295 ГК України передбачено, що комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

За приписами ст. 296 ГК України, агентські відносини виникають у разі, зокрема:

- надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

- схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Статтею 297 ГК України визначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Укладена агентом угода вважається схваленою клієнтом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента, про що зазначено у ч. 2 ст. 298 ГК України. Тобто, за імперативною нормою закону наступне схвалення угоди суб'єктом, якого представляє агент, робить її дійсною з моменту укладання, що узгоджується з приписами ст. 1000 ЦК України. Матеріали справи доказів такого відхилення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Старосинявська» не містять.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Крім того, ч. 4 ст. 295 ГК України передбачено, що комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Таким чином, при укладенні спірного договору про надання послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Земельний фонд» ніяких прав та обов'язків не набуває, що визначено нормами п.п. 1.2, 2.1.4. укладеного агентського договору.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується надання послуг замовнику, передбачених п. 1.1. договору, зокрема те, що йому передано землі в кількості 235,275 га., про що сторони склали акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 377517,56 грн., який підписано і скріплено печатками сторін без зауважень та заперечень, а також часткове виконання замовником зобов'язання за договором, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 267517,56 грн. є обгрунтованими та, з урахуванням умов агентського договору №08/12-А від 12.03.2012 р., підлягають до стягнення з відповідача 2.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2942,69 грн. та 3% річних в розмірі 5540,91 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2942,69 грн. та 3% річних в розмірі 5540,91 грн. є обгрунтованими та підлягають до стягнення у заявленному розмірі з відповідача 2.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 80255,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договром у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору про надання послуг №14/03 від 14.03.2012 р. встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 30% від суми прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу у розмірі 80255,27 грн. є обгрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача 2.

Крім цього, заяву позивача про солідарне стягнення з відповідачів коштів (а.с. 66-68) колегія апеляційного господарського суду не вважає вимогою про зміну предмету позову.

Вимогу позивача про солідарне стягнення існуючої заборгованості з відповідачів 1 та 2 суд апеляційної інстанції залишає без задоволення з огляду на зміст ч. 2 ст. 196 ГК України та ст. 541 ЦК України. Адже вказаний вид зобов'язання має бути визначений договором або законом. Аналіз існуючих правовідносин між сторонами не доводить наявність солідарного зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі заслуговують на увагу, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2013 р. у справі №5011-32/18831-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2013 р. у справі №5011-32/18831-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Старосинявська» (31400, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Стара Синява, вул. Грушевського, буд. 52, код ЄДРПОУ 37329167) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (16500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 267517 (двісті шістдесят сім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 56 коп. основного боргу, 2942 ( дві тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 5540 (п'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 91 коп. 3% річних та 80255 (вісімдесят тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 27 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Старосинявська» (31400, Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Стара Синява, вул. Грушевського, буд. 52, код ЄДРПОУ 37329167) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (16500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7125 (сім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 13 коп. судового збору за подання позову та 3562 (три тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №5011-32/18831-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Сітайло Л.Г.

Шевченко Е.О.