Постанова

від 21.08.2013 по справі 826/11567/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року № 826/11567/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажавтоматика" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 №0005142207 та №0005152207

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажавтоматика» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 липня 2013 року № 0005142207 та № 0005152207.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх безпідставними й необґрунтованими й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток підприємств внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Українська будівельна компанія № 2», ТОВ «Адва Естейт» та ТОВ «Інсатбуд», а також зазначено про те, що укладання та виконання договорів відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, а тому правочини, укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до складу податкового з податку на додану вартість та завищення податку на прибуток підприємств. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України, за заявою представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

В період з 04 червня 2013 по 10 червня 2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецмонтажавтоматика» (код ЄДРПОУ 31749122) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» (код ЄДРПОУ 35982811), ТОВ «Інсатбуд» (код ЄДРПОУ 37144087) та ТОВ «Адва Естейт» (код ЄДРПОУ 37703130) за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 червня 2013 року № 64/22.7/31749122.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1., пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Спецмонтажавтоматика» податку на прибуток за період, що перевірявся на 92280 грн., в тому числі по періодам: за 2 квартал 2011 року на суму 85008,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року на суму 7272,00 грн.

- пункту 198.2., пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1., 200.2. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 80244 грн., в тому числі по періодам: червень 2011 року на суму 73920 грн., серпень 2011 року на суму 6324 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: перевіркою встановлено, що операції із ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» позивач відобразив у рядку 4 Декларації з податку на прибуток підприємства «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» за 2 квартал 2011 року у загальній сумі 297234,30 грн., а сума ПДВ у розмірі 59446,86 грн. віднесена до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень 2011 року у сумі ПДВ 59446,86 грн..

Крім цього, до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС надійшов від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт від 06 лютого 2012 року № 484/23-4/37144087 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Інсатбуд» (код за ЄДРПОУ 37144087) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень, серпень 2011 року», яким встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих 1 чол.), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація на прибуток), що ставить під сумнів з факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

За висновками акту ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 08 лютого 2012 року № 2829/7/23-611 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адва Естейт» (код ЄДРПОУ 37703130) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року встановлено відсутність ТОВ «Адва Естейт» за місцезнаходженням.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення від 20 червня 2013 року, за результатами розгляду яких рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 01 липня 2013 року № 1630/22.7-19 висновки акту перевірки залишені без змін.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 03 липня 2013 року № 0005142207 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.2., пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1., 200.2. статті 200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажавтоматика» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 81 826,00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 80244 грн., за штрафними санкціями - 1582, 00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 03 липня 2013 року № 0005152207 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1., пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажавтоматика» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 92 280, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 92280,00 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено судом, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» (Субпідрядник) укладено наступні договори:

- від 23 травня 2011 року № 36-2305, згідно якого Субпідрядник бере на себе обов'язок виконати комплекс налагоджувальних робіт системи автоматики у житловому будинку № 1 вулиця Лайоша Гавро в Оболонському районі м. Києва. На підтвердження обґрунтованості вартості виконаних робіт позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року типової форми № КБ-3, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554. За результатом виконання умов даного договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в за червень 2011 року. Позивачу контрагентом ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» виписано податкову накладну від 30 червня 2011 року № 200;

- від 30 травня 2011 року № 34-305, згідно якого Субпідрядник бере на себе обов'язок виконати комплекс налагоджувальних робіт електрообладнання на об'єкті «Загальноосвітня школа на ділянці 11 в 9-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки-Західні» у Дарницькому районі м. Києва. На підтвердження обґрунтованості вартості виконаних робіт позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року типової форми № КБ-3, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554. За результатом виконання умов даного договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в за червень 2011 року. Позивачу контрагентом ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» виписано податкову накладну від 30 червня 2011 року № 201.

Між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Інсатбуд» (Субпідрядник) укладено договір від 27 травня 2011 року № 18-31/5, відповідно до умов якого Генпідрядник передає, а Субпідрядник приймає на себе виконання комплексу робіт внутрішніх інженерних мереж електропостачання та електрообладнання у житловому будинку № 1 вулиця Лайоша Гавро в Оболонському районі м. Києва, згідно робочої документації. На підтвердження обґрунтованості вартості виконаних робіт позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року типової форми № КБ-3, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554. За результатом виконання умов даного договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в за червень 2011 року. Позивачу контрагентом ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» виписано податкову накладну від 30 червня 2011 року № 641.

Між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Адва Естейт» (Субпідрядник) укладено договір від 18 липня 2011 року № 7.20-11, відповідно до умов якого Генпідрядник передає, а Субпідрядник приймає на себе виконання комплексу монтажних робіт систем автоматики в офісному приміщені по вулиці Хорива, 19-В в Подільському районі м. Києва, згідно робочої документації. На підтвердження обґрунтованості вартості виконаних робіт позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року типової форми № КБ-3, затвердженої Наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554. За результатом виконання умов даного договору підписано акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в за серпень 2011 року. Позивачу контрагентом ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» виписано податкові накладні від 31 серпня 2011 року № 716, 715.

Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні картки рахунку, журнал-ордер і відомість по рахунку, надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за червень, серпень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт» у зв'язку з отриманням послуг.

На підтвердження належної реєстрації податкових накладних, позивачем надано копії реєстрів та отриманих податкових накладних із доданням квитанцій про доставку документу до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт» були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи докази на підтвердження права контрагентів ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт» надавати послуги, обумовлені укладеними договорами, а саме: довідки з ЄДРПОУ із зазначенням вдів діяльності за КВЕД контрагентів, ліцензії з переліком робіт, провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що позивач згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ здійснює діяльність у сфері електромонтажних робіт, будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні роботи, покриття підлоги і облицювання стін. Згідно ліцензії та переліку робіт, провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури позивач має право на виконання робіт, визначених укладеними з контрагентами договорами.

Роботи, які виконувалися ТОВ «Українська будівельна компанія № 2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт» були прийняті позивачем та в подальшому разом з роботами, які виконувалися позивачем передавалися Замовникам будівництва згідно актів встановленої форми КБ-2, КБ-3, а саме:

1) згідно договору підряду від 10 червня 2010 року № ХОР017-08-04, укладеного між позивачем та ТОВ «Архітектурне бюро індивідуальних рішень» (Генеральний підрядник), позивачем (Підрядник) виконано комплекс робіт на об'єкті будівництва по вулиці Хорива, 19-В в Подільському районі міста Києва, обумовлений цим Договором, для виконання яких позивачем було залучено ТОВ «Адва Естейт». Даний об'єкт будівництва введено в експлуатацію, про що свідчить наявна в матеріалах справи декларація про готовність об'єкта до експлуатації;

2) роботи, виконані ТОВ «Українська будівельна компанія №2» та ТОВ «Інсатбуд» на об'єктах житлового будівництва житловий будинок № 1 по вулиці Лайоша Гавро в Оболонському районі міста Києва та загальноосвітня школа на ділянці 11 в 9-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки-Західні» у Дарницькому районі міста Києва передані Замовникам за договорами від 18 травня 2011 року № 106, укладеного між позивачем та ТОВ «Трест Київміськбуд-3», від 27 травня 2011 року № 491/1-сп, № 492/1-сп, № 485/1-сп, укладеного між позивачем та ПАТ трест «Київміськбуд-1» імені М. П. Загороднього. Даний об'єкт будівництва введено в експлуатацію, про що свідчить наявний в матеріалах справи сертифікат КВ № 16411013200 та Акт готовності об'єкта до експлуатації від 23 червня 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Українська будівельна компанія № 2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 липня 2013 року № 0005142207 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи, що судом встановлено правомірність сформування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Українська будівельна компанія №2», ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Адва Ейстейт», податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 03 липня 2013 року № 0005152207, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажавтоматика» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 92280 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажавтоматика» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажавтоматика» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 03 липня 2013 року № 0005142207 та № 0005152207.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник