Рішення

від 20.08.2013 по справі 915/1010/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 915/1010/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юриспруденція", вул. Садова, 1, офіс 206, м. Миколаїв, 54001

до відповідача Приватного підприємства - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка", село Берізки, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55114

про стягнення заборгованості за Договором на правове обслуговування № 542 від 26.07.2013 року в сумі 26 106, 04 грн., в тому числі: 23 530, 00 грн. - основна заборгованість; 2 146, 70 грн. - пені; 429, 34 грн. - 3% річних.

за участю представників сторін:

від позивача Клюєва Ірина Станіславівна, довіреність № 5 від 08.07.2013 року;

від відповідача представник не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юриспруденція" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Приватного підприємства - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" про стягнення заборгованості за Договором на правове обслуговування № 542 від 26.07.2013 року в сумі 26 106, 04 грн., в тому числі: 23 530, 00 грн. - основна заборгованість; 2 146, 70 грн. - пені; 429, 34 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 09.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача на 20.08.2013 року.

15.07.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшов супровідний лист з долученим розрахунком пені та 3% річних. Вказані документи долучено судом до матеріалів справи.

13.08.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, який долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання, які відбулись 09.07.13 року та 20.08.13 року, не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 16, 26).

13.08.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване знаходженням представника відповідача, який займався підготовкою до даної справи, у відрядженні (арк. справи 28-29). В обґрунтування заявленого клопотання відповідач також вказав, що інші працівники підприємства, які є вільними, не володіють матеріалами справи та не мають необхідних знань. Доказів на підтвердження поданого клопотання суду не подано.

В судовому засіданні 20.08.13 року представник позивача заперечив проти вказаного клопотання про відкладення розгляду справи, просив суд в його задоволенні відмовити.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. справи 16, 26).

Відповідно до ст. 77 ГПК господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу , розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні. Такими обставинами відповідно до п. 1 ч.1 зазначеної статті є, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, пункт 1 частини 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто, господарський суд у кожному випадку визначає можливість чи неможливість вирішення спору.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 29.05 .2013 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

В спірному випадку судом не визнавалась обов'язковою явка повноважного представника відповідача . Судом також враховано, що відповідачем подано суду відзив на позовну заяву.

При цьому, відповідачем не обгрунтовано в клопотанні необхідність особистої участі у судовому засіданні повноважного представника та неможливості розгляду справи по суті за його відсутності . Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Відповідачем не обгрунтовано в клопотанні неможливість направлення іншого представника , а також необхідність участі в судовому засіданні саме Глазкова А.С., визначеного в довіреності від 10.07.2013 року. Жодних доказів на підтвердження поданого клопотання суду не подано . Посилання відповідача на те, що інші працівники підприємства не володіють матеріалами справи, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Судом також враховано, що ухвалою суду від 09.07.13 року судом продовжувався строк вирішення спору на 15 днів, а, відтак, відповідач мав достатньо часу для підготовки до справи.

Враховуючи те, що справа було прийнята до провадження господарським судом Миколаївської області 11.06.2013 року й ухвала від 09.07.2013 року була надіслана на адресу відповідача та отримана ним 15.07.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 26), суд дійшов висновку, що відповідач не був позбавлений можливості направити в суд іншого представника . Враховуючи другу неявку повноважного представника відповідача в судове засідання, а також приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність поданого клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача. Отже, в задоволенні клопотання відмовлено.

19.08.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшли заперечення на відзив. У поданих запереченнях позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором на правове обслуговування № 542 від 26.07.2013 року в сумі 25 728, 92 грн., в тому числі 23 530, 00 грн. - основна заборгованість, 1 769, 58 грн. - пеня, 429, 34 грн. - 3% річних.

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Господарсько-процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про прийняття вказаної заяви до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

26 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юриспруденція" (далі - позивач, виконавець) та Приватним підприємством - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Берізка" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір на правове обслуговування № 542 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язок надавати юридичну допомогу, провести консультаційне й інформаційне обслуговування, а також підготувати та подати до господарського суду позов щодо стягнення з ПП "Оліяторг" заборгованості на користь замовника в сумі 209 689, 60 грн. за поставлений згідно договору № 17/0903 від 17.09.2009 року соняшник в кількості 65 тон 528 кг, а також щодо стягнення неустойки, інфляції, 3% річних, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник оплачує виконавцю винагороду в розмірі 1 000,00 грн. протя гом 3-х банківських днів із дня підписання Договору за послуги по ознайомленню з наданими замовником матеріалами та за їх вивчення, підготування позовної заяви про стягнення заборгованості та її пред'явлення до господарського суду.

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку задоволення судом вимог замовника до ПП "Оліяторг" або у випадку вирішення спірного питання у позасудовому порядку, замовник додатково до суми, передбаченої у п. 4.1 даного Договору, сплачує виконавцю винагороду в розмірі 10 % від вартості соняшника про стягнення якого винесено рі шення господарського суду та від суми заборгованості (за іншими нарахуваннями передбачених законодав цем та позовною заявою) за поставлений соняшник, що підлягає стягненню з ПП "Оліяторг" згідно із рі шенням суду, або від вартості отриманих (стягнутих) замовником товарно-матеріальних цінностей чи від грошових сум, що отримані замовником в рахунок оплати заборгованості (в т.ч. від третіх осіб). Оплата зазначеної винагороди проводиться замовником протягом трьох днів після закінчення виконання робіт, момент якого визначено у п. 5.2 даного Договору.

В результаті проведеної позивачем роботи 03.10.2012 року господарський суд міста Києва виніс рішення по справі № 5011-13/11665-2012, яким позовні вимоги Приватного підприємства - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" задовольнив частково. Судом вирішено стягнути з Приватного підприємства "Оліяторг" на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" заборгованість за договором поставки № 17/0903 від 17.09.2009 року в сумі 209 689, 60 грн., інфляційні витрати в сумі 1 007, 85 грн., 3% річних у розмірі 4 032, 93 грн., пеню у розмірі 15 955, 89 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 613, 73 грн.

25 жовтня 2012 року між сторонами було підписано Акт № 542/1 прийому-передачі виконаних робіт за Договором № 542 від 26.07.2012 р. на суму 23 530,00 грн.

Проте, в порушення умов Договору, замовник оплату виконаних робіт не провів.

В поданих суду запереченнях на відзив (арк. справи 40-41) позивачем також зазначено наступне.

Відповідно до умов Договору винагорода в розмірі 10 % від вартості соняшника, визначена п. 4.2 Договору, сплачується додатково до винагороди в сумі 1 000,00 грн., визначеної п. 4.1 Договору.

Відповідач не оплачував визначену п. 4.1 Договору винагороду в розмірі 1 000,00 грн. Доказів на підтвердження такої оплати до матеріалів справи не надав.

Посилання відповідача на невиконання позивачем зобов'язань за договором в повному обсязі, що спричинило додаткову оплату відповідачем судового збору по справі № 5011-13/11665-2012 в сумі 2 133, 45 грн. є безпідставним з огляду на наступне.

У відповідності з п. 3.1.2 Договору замовник зобов'язаний сплачувати судовий збір, а визначена п. 4.2 договору винагорода в розмірі 10 % рахується від вартості соняшника, про стягнення якого винесено рішення господарського суду.

Враховуючи те, що рішенням господарського суду м. Києва стягнуто на користь відповідача 235 300,00 грн., а також те, що відповідач підписав Акт прийому - здачі виконаних робіт № 542/1 від 25.10.2012 року без зауважень, погодившись з тим, що сума виконаних позивачем робіт складає 23 530, 00 грн., викладені у відзиві твердження є безпідставними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Із посиланням на норми ст. 193 Господарського кодексу, ст. 525, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу та умови Договору, позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором на правове обслуговування № 542 від 26.07.2013 року в сумі 25 728, 92 грн., в тому числі 23 530, 00 грн. - основна заборгованість, 1 769, 58 грн. - пеня, 429, 34 грн. - 3% річних.

В поданому суду відзиві на позовну заяву (арк. справи 33-35) відповідачем зазначено наступне.

Із посиланням на норми ч. 6 ст. 232 ГК України відповідач вказує, що виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто позивачем неправомірно нараховано пеню за 222 дні.

Згідно передостаннього абзацу п. 8 вищевказаного Акту виконаних робіт оплата виконаної роботи проводиться за мінусом авансу по договору. Таким чином, позивач, звертаючись до суду із позовом, вказав суму основного боргу (23 530 грн.) не віднявши від неї суму авансу, передбачену п. 4.1 Договору та п. 8 Акту виконаних робіт. Позивач не заявляє до стягнення суму авансу, оскільки вона була сплачена. Таким чином, сума 3% річних та пені також розраховані невірно.

Відповідачем також зазначено, що рішенням господарського суду м. Києва позовні вимоги задоволено частково, сума незадоволених позовних вимог по Договору складає 106 672, 53 грн. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ПОСП «Берізка» при збільшенні суми позовних вимог на вказану суму сплатило судовий збір в розмірі 2 133,45 грн. Відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума позовних вимог має бути зменшена на суму переплаченого судового збору в розмірі 2 133, 45 грн.

Із посиланням на викладене та норми ст. 232 ГК України, ст. 610 ЦК України, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юриспруденція" (далі - позивач, виконавець) та Приватним підприємством - Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Берізка" (далі - відповідач, замовник) укладено Договір на правове обслуговування № 542 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язок надавати юридичну допомогу, провести консультаційне й інформаційне обслуговування, а також підготувати та подати до господарського суду позов щодо стягнення з ПП "Оліяторг" заборгованості на користь замовника в сумі 209 689, 60 грн. за поставлений згідно договору № 17/0903 від 17.09.2009 року соняшник в кількості 65 тон 528 кг, а також щодо стягнення неустойки, інфляції, 3% річних, процентів за користування чужими грошовими коштами (п. 1.1. Договору) (арк. справи 9).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник оплачує виконавцю винагороду в розмірі 1 000,00 грн. протя гом 3-х банківських днів із дня підписання Договору за послуги по ознайомленню з наданими замовником матеріалами та за їх вивчення, підготування позовної заяви про стягнення заборгованості та її пред'явлення до господарського суду.

Відповідно до п. 4.2 Договору у випадку задоволення судом вимог замовника до ПП "Оліяторг" або у випадку вирішення спірного питання у позасудовому порядку, замовник додатково до суми, передбаченої у п. 4.1 даного Договору , сплачує виконавцю винагороду в розмірі 10 % від вартості соняшника про стягнення якого винесено рі шення господарського суду та від суми заборгованості (за іншими нарахуваннями передбачених законодав цем та позовною заявою) за поставлений соняшник, що підлягає стягненню з ПП "Оліяторг" згідно із рі шенням суду, або від вартості отриманих (стягнутих) замовником товарно-матеріальних цінностей чи від грошових сум, що отримані замовником в рахунок оплати заборгованості (в т.ч. від третіх осіб). Оплата зазначеної винагороди проводиться замовником протягом трьох днів після закінчення виконання робіт, момент якого визначено у п. 5.2 даного Договору .

Відповідно до п. 5.2, 5.3 Договору закінчення виконання робіт із правового обслуговування визначається настанням однієї із нижче зазначених обставин:

5.2.1. підписання замовником акту прийому виконаних робіт;

5.2.2. укладання мирової угоди по справі;

5.2.3. отримання замовником соняшника, його вартості чи інших цінностей в рахунок погашення боргу;

5.2.1. відмова замовника від пред'явленого позову;

5.2.2. вступу в силу рішення (постанови, ухвали) господарського суду;

5.2.3. будь-які інші цивільно-правові підстави припинення зобов'язань ПП "Оліяторг" перед замовником щодо зазначених в п. 1.1 даного Договору відносин.

У випадку настання якої-небудь з обставин, передбачених у п. 5.2 даного Договору, виконавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання перед замовником у повному обсязі.

Відповідно до п. 7.2 Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Судом встановлено наступне.

В результаті проведеної позивачем роботи 03.10.2012 року господарський суд міста Києва виніс рішення по справі № 5011-13/11665-2012, яким позовні вимоги Приватного підприємства - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" задовольнив частково. Судом вирішено стягнути з Приватного підприємства "Оліяторг" на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" заборгованість за договором поставки № 17/0903 від 17.09.2009 року в сумі 209 689, 60 грн., інфляційні витрати в сумі 1 007, 85 грн., 3% річних у розмірі 4 032, 93 грн., пеню у розмірі 15 955, 89 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 613, 73 грн. (арк. справи 10-12).

Всього за рішенням суду стягнуто 235 300 грн.

25 жовтня 2012 року між сторонами було підписано Акт № 542/1 прийому-передачі виконаних робіт за Договором № 542 від 26.07.2012 року на суму 23 530, 00 грн. (арк. справи 13).

Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками. В судовому засіданні 20.08.13 року судом оглянуто оригінал вищевказаного Акту та встановлено, що подана до матеріалів справи копія відповідає оригіналу.

В Акті виконаних робіт зазначено, що усього виконавець виконав роботи на суму 23 530 грн. згідно п. 4.2 Договору. Оплата виконаної роботи проводиться за мінусом авансу по договору. Замовник прийняв виконану роботу в повному обсязі, претензій до виконавця не має (арк. справи 13).

Як вказано вище, відповідно до п. 4.2 Договору оплата зазначеної винагороди проводиться замовником протягом трьох днів після закінчення виконання робіт, момент якого визначено у п. 5.2 даного Договору .

Проте, в порушення умов Договору замовник оплату виконаних робіт не провів.

Щодо заперечень відповідача, то слід зазначити наступне.

Умовами Договору сторони передбачили, що замовник оплачує виконавцю винагороду в розмірі 1 000,00 грн. протя гом 3-х банківських днів із дня підписання Договору (п. 4.1 Договору) та додатково до суми, передбаченої у п. 4.1 даного Договору, сплачує виконавцю винагороду в розмірі 10 % від вартості соняшника про стягнення якого винесено рі шення господарського суду та від суми заборгованості (за іншими нарахуваннями передбачених законодав цем та позовною заявою) (п. 4.2 Договору).

Тобто, винагорода в розмірі 10 % від вартості соняшника (стягнутої суми за рішенням суду), визначена п. 4.2 Договору, сплачується додатково до винагороди в сумі 1 000,00 грн., визначеної п. 4.1 Договору.

Відповідачем не подано суду доказів оплати винагороди в розмірі 1 000,00 грн., визначеної п. 4.1 Договору. Представник позивача в судовому засіданні 20.08.13 року пояснив суду, що кошти в розмірі 1 000 грн. відповідачем не сплачувались, відтак, позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 23 500 грн., про що зазначено в протоколі судового засідання від 20.08.13 року.

Посилання відповідача на невиконання позивачем зобов'язань за договором в повному обсязі, що спричинило додаткову оплату відповідачем судового збору по справі № 5011-13/11665-2012 в сумі 2 133, 45 грн. є безпідставним з огляду на наступне.

Умовами п. 4.2 Договору сторони передбачили сплату замовником винагороди в розмірі 10 % від вартості соняшника про стягнення якого винесено рі шення господарського суду та від суми заборгованості (за іншими нарахуваннями передбаченими законодав цем та позовною заявою) за поставлений соняшник, що підлягає стягненню з ПП "Оліяторг" згідно із рі шенням суду.

Крім того, виконані роботи прийняті замовником в повному обсязі без зауважень, про що зазначено в самому Акті виконаних робіт від 25.10.12 року. Відповідачем не наведено жодної підстави (умови договору чи норми закону) для зменшення суми основного боргу у даній справі на суму сплаченого судового збору у справі № 5011-13/11665-2012, що розглядалась господарським судом м. Києва.

Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором на правове обслуговування № 542 від 26.07.2012 року в розмірі 23 530,00 грн. є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1 769, 58 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 6.1 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі по двоєної ставки НБУ від суми зобов'язань за кожен день прострочення, а також відшкодовує виконавцю заподіяний збиток у повному обсязі. Строк позовної давності про стягнення пені встановлюється три роки.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені в сумі 1 769, 58 грн. за період з 29.10.2012 року по 29.04.2013 року (шість місяців). Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування пені з 29.10.12 року (після спливу триденного строку на оплату основного боргу, визначеного п. 4.2 Договору) визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 25). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 1 769, 58 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 429, 34 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 429, 34 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за період з 29.10.2012 року по 07.06.2013 року.

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. справи 25). Період нарахування 3 % річних визначено позивачем правильно. Отже, 3 % річних в сумі 429, 34 грн. правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юриспруденція" (код ЄДРПОУ 30533343) до відповідача Приватного підприємства - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" (код ЄДРПОУ 03764904) про стягнення заборгованості за Договором на правове обслуговування № 542 від 26.07.2013 року.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка", село Берізки, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55114 (код ЄДРПОУ 03764904) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юриспруденція", вул. Садова, 1, офіс 206, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 30533343):

- 23 530, 00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять грн. 00 коп.) - заборгованості за Договором на правове обслуговування № 542 від 26.07.2013 року;

- 1 769, 58 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять грн. 58 коп.) - пені за період з 29.10.2012 року по 29.04.2013 року;

- 429, 34 грн. (чотириста двадцять дев'ять грн. 34 коп.) - 3% річних від суми заборгованості за період з 29.10.2012 року по 07.06.2013 року;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш