Постанова

від 12.08.2013 по справі 910/26196

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа№ 910/26196

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Патрик Г.Г., довіреність 754/4 від 17.01.2013;

відповідача : Мирошніченко Ю.І. - директор;

Руденко К.К., довіреність б/н від 22.02.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Електех»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013

у справі № 910/26196 (суддя: Самсін Р.І.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)

до Малого приватного підприємства «Електех»

про стягнення безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Малого приватного підприємства «Електех» про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 910/26196 позов задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства "Електех" на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 25 500 грн. безпідставно отриманих коштів, 1561, 21 грн. судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, Мале приватне підприємство «Електех» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 910/26196 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 № 910/26196 у справі № 910/26196 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/26196. Розгляд апеляційної скарги призначений на 13.05.2013 об 11:15.

29.04.2013 на адресу Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригінал платіжного доручення.

13.05.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.05.2013 представником відповідача в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 910/26196. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/26196 відкладено на 03.06.2013 об 11:45.

01.06.2013 на адресу суду від Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшла відповідь на лист суду від 16.05.2013 в якій повідомлено, що 15.02.2011 кримінальну справу № 02-13595, яка була порушена відносно Рудюка Д.П. за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України було направлено в порядку ст. 226 КПК України (в редакції 1961 року) до прокуратури Дарницького району міста Києва для подальшого скерування її до Дарницького районного суду міста Києва. Кримінальна справа № 02-13595 до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві кримінальна справа № 02-13595 не надходила.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 910/26196. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/26196 відкладено на 19.06.2013 о 14:00.

19.06.2013 представником відповідача для долучення до матеріалів справи був наданий лист Дарницького районного суду міста Києва від 10.06.2013 про те, що кримінальна справа № 1-382/11 відносно Рудюка Д.П. передана судді Щасній Т.В. для розгляду.

19.06.2013 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 910/26196. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/26196 відкладено на 12.08.2013 об 11:15.

12.08.2013 представником скаржника для долучення до матеріалів справи були надані письмові уточнення до апеляційної скарги.

12.08.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

12.08.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 910/26196 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

20.05.2008 у м. Києві по вул. Ревуцького 44, за участю автомобіля Volkswagen Caravelle, державний номер АА 4606 ЕЕ, яким керував Кордон Андрій Олександрович та мотоцикла "Кавасакі" під керуванням Рудюка Дениса Петровича сталась дорожньо-транспортна пригода.

Цивільна відповідальність Кордон А.О. була застрахована згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", а автомобіль Volkswagen Caravelle, державний номер АА 4606 ЕЕ належний МПП "Електех" (підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ААС229079) зазнав пошкоджень у ДТП за участю транспортного засобу, водій якого не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".

Згідно положень ст. 41 (п. 41.1) вказаного закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

На підставі положень зазначеного закону відповідачем до МТСБУ, як гаранта відшкодування шкоди потерпілим, було подано відповідну заяву на відшкодування шкоди заподіяної під час ДТП 20.05.2008р.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується платіжним дорученням № 1609, що виплата на користь відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 25500 грн. відбулась 06.08.2008р.

В свою чергу на підставі ст. 38 (п. 38.2.1) в редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" МТСБУ в порядку регресу звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Рудюка Д.П. про стягнення виплачених грошових коштів в загальній сумі 26190 грн. (25500 грн. та витрати на оплату послуг аварійного комісара в сумі 690 грн.).

Однак, Дніпровським районним судом міста Києва було відмовлено у стягненні в порядку регресу виплачених коштів з посиланням на недоведеність позивачем своїх вимог, зокрема при відсутності належних доказів належності транспортного засобу - мотоцикла "Кавасакі" Рудюку Д.П. та не підтвердження вини вказаної особи у настанні ДТП 20.05.2008р.

Судове рішення Дніпровським районним судом міста Києва прийнято 15.03.2012р. (справа 2-244/1), переглянуто в апеляційному порядку, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.06.2012р., а отже, в силу положень ст. 223 ЦПК України набрало законної сили.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Однак, заперечуючи проти позову скаржник стверджує, що МТСБУ, як гарантом відшкодування шкоди потерпілим згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було здійснено виплату страхового відшкодування, при наданні підприємством усіх необхідних документів для отримання регламентної виплати по страховому випадку, який стався 20.05.2008р.

З оскаржуваного рішення вбачається, що задовольняючи позов суд першої інстанції прийняв до уваги, встановлені обставини під час розгляду регресного позову МТСБУ Дніпровським районним судом міста Києва, при врахуванні, що на час здійснення позивачем регламентної виплати, не було доведено обставин настання цивільно-правової відповідальності Рудюка Д.П. за шкоду завдану майну МПП "Електех" у ДТП 20.05.2008р., в зв'язку з чим вказаний випадок не підпадає під визначення страхового згідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".

До того ж, суд першої інстанції дійшов висновку що при встановлених обставинах щодо відсутності на час здійснення виплати страхового відшкодування відповідачу, належних доказів, що Рудюк Д.П. є власником транспортного засобу - мотоциклу "Кавасакі" за участю якого у ДТП пошкоджено автомобіль належний МПП "Електех" та що останнього визнано винним у вчиненні ДТП 20.05.2008р., виплата страхового відшкодування МТСБУ здійснена передчасно, відповідно грошові кошти в сумі 25 500 грн. є отриманими відповідачем безпідставно та підлягають стягненню на користь позивача в межах заявленого позову.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20.06.2013 у справі № 1-382/11 Рудюка Д.П. було визнано винним у вчиненні ДТП 20.05.2008р., а його дії кваліфіковані, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв злочин передбачений ст. 286 ч. 1 КК України, але звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України "Про власність" положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - це визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб; власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

З оскаржуваного рішення вбачається, що не беручу до уваги надані сторонами документи та пояснення відповідача суд не перевірив та не встановив володільця (чи коло володільців) належності транспортного засобу - мотоцикла "Кавасакі".

Хоча, як свідчить практика, суб'єктивний склад сторін у спорах такої категорії, як правило, складається з учасників дорожньо-транспортної пригоди; володільців-користувачів транспортних засобів; власників джерела підвищеної небезпеки, з якими винні особи знаходилися у трудових відносинах; страхових компаній, з якими власники транспортних засобів знаходяться у договірних відносинах; осіб, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями, та третіх осіб, зазвичай, водіїв-учасників, які не заявляють самостійних вимог (Суб'єктний склад сторін у спорі, Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.02.2012, "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках").

Відповідачем за таких правовідносин виступають: володілець транспортного засобу; винна особа-володілець транспортного засобу; винна особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом; власник (володілець) транспортного засобу, недбалість якого сприяла неправомірному заволодінню ним; роботодавець - за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов'язків; страхова компанія - за шкоду, завдану застрахованою особою; батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, передбачених ст. ст. 1178, 1179, 1183, 1186 ЦК України та ст. ст. 1187, 1188 ЦК України.

Статтею 1187 ЦК України встановлено відповідальність за завдання шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року надано приблизний перелік володільців джерел підвищеної небезпеки, до яких, зокрема, належать власники джерел підвищеної небезпеки (кооперативи, акціонерні товариства, громадяни тощо); організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління (державні підприємства та установи); організації та громадяни, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі відповідних договорів (договору оренди, підряду); громадяни, які мають доручення на керування транспортним засобом; організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі адміністративного акта про передачу їх у тимчасове користування.

З огляду на викладене вище, Рудюк Д.П. визнаний винним у вчиненні ДТП 20.05.2008р. і оскільки іншого власника транспортного засобу - мотоцикла "Кавасакі" ніж Рудюк Д.П. не встановлено, то він є законним володільцем (користувачем).

Таким чином, зазначене підтверджує настання цивільно-правової відповідальності Рудюка Д.П. за шкоду завдану майну МПП "Електех" у ДТП 20.05.2008р., а вказаний випадок підпадає під визначення страхового згідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Отже, виплата страхового відшкодування МТСБУ була здійснена не передчасно, а тому відповідно грошові кошти в сумі 25 500 грн. не є отриманими відповідачем безпідставно та не підлягають стягненню на користь позивача в межах заявленого позову.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми понесених витрат на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 690 грн., то суд першої інстанції обґрунтовано відмов в задоволені, так-як зазначені кошти не були сплачені відповідачу, отже жодним чином не можна їх вважати безпідставно отриманими МПП "Електех".

Також, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги про стягнення суми понесених витрат в розмірі 2 000 грн., що пов'язані з оплатою послуг адвоката з огляду на наступне.

У відповідності до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України» відшкодування цих витрат проводиться господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові, за наявності документально підтверджених витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові його інтересів у суді і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платіжне доручення № 3030 від 19.07.2010р. свідчить про здійснення оплати на користь фізичної особи-підприємця Патрик Г.Г. юридичних послуг наданих згідно додаткової угоди № 38 від 30.06.2010р. по справі 4917 (тобто за позовом замовника до Рудюк Д.П.), що відповідно не підтверджує понесення МТСБУ витрат на оплату послуг адвоката пов'язаних з розглядом даної справи, у зв'язку з чим сума в розмірі 2 000 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги скаржника про стягнення з позивача 3600 грн. витрат на отриману юридичну допомогу, то суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (Визначення і розподіл інших, крім судового збору, сум судових витрат. Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 910/26196 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Електех» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 910/26196 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити Моторному (транспортному) страховому бюро України (МТСБУ) в задоволені позову.

4. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) (код ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 8) на користь Малого приватного підприємства «Електех» (код ЄДРПОУ 19487312, адреса: 03170, м. Київ, бульвар Ромена Роллана 4, кв. 112) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/26196 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.