Постанова

від 22.08.2013 по справі 802/3384/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 серпня 2013 р. Справа № 802/3384/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Комара О.Г.

представника відповідача: Мураховського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадський риборозплідник"

до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

31.07.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Бершадський риборозплідник» (далі - СТОВ «Бершадський риборозплідник») з адміністративним позовом до відповідача - Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби. У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000062200 на суму 55216,19 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000052200 на суму 2280,60 грн. якими визначено грошове зобов'язання із сплати плати за землю, податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000042200 яким визначено грошове зобов'язання із сплати комунального податку на суму 1549,13 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000032200 яким визначено грошове зобов'язання із сплати податку на прибуток на суму 25450,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на безпідставність висновків Акту перевірки № 210/22/32465595 від 21.06.2013 р., про порушення Товариством норм податкового законодавства, які і стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Зокрема позивач зазначив, що 25 травня 2009 року Товариством укладено з Устянською сільською радою договір оренди землі № 004-05/09, відповідно до якого Товариству строком на 5 років передано в оренду земельну ділянку площею 43,6472 га. За умовами цього договору орендна плата становить 434,00 грн. за 1 га площі на рік, при цьому розмір орендної плати може переглядатися сторонами один раз на три роки. Проте, Відповідач в ході перевірки самостійно розрахував розмір орендної плати, виходячи з поло жень статті Закону України «Про плату за землю» та статті 21 Закону України «Про оренду землі» та на підставі власних розрахунків прийшов до помилкового висновку про заниження Позивачем сум задекларованої орендної плати.

Окрім цього, позивач посилається на той факт, що згідно описаних в Акті перевірки порушень, та винесених на основі цих висновків податкових повідомлень-рішень позивач не подавав звітності по сплаті комунального податку. Проте, як зазначає позивач, СТОВ «Бершадський риборозплідник» є сільськогосподарським підприємством, якого згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 56-93 звільнено від сплати комунального податку.

Підставою позову в частині визнання протиправним податкового повідомлення - рішення № 0000032200 від 10.07.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання по сплаті податку на прибуток, позивач зазначає, те, що контролюючим органом неправомірно визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на прибуток підприємств поза межами строків давності передбачених податковим законодавством.

Із наведених підстав, позивач вважає протиправними податкові повідомлення - рішення № 0000062200, № 0000052200, № 0000042200, № 0000032200 від 10.07.2013 року та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у поданих до суду письмових запереченнях. Додатково у наданих поясненнях зазначив, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки СТОВ «Бершадський риборозплідник» та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд дійшов до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що СТОВ «Бершадський риборозплідник» як юридична особа зареєстроване 23.06.2003 року Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області (код ЄДРПОУ 32465595) та на податковому обліку в органах державної податкової служби перебуває з 21.07.2003 року (реєстраційний № 594).

На підставі направлень на перевірку від 06.06.2013 року, відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка СТОВ «Бершадський риборозплідник», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 210/22/32465595 від 21.06.2013 року, де відповідачем зроблено висновки, зокрема про наявність наступних порушень вимог податкового законодавства зі сторони позивача:

- Підпункту 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р., № 334/94-ВР, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за перевіряє мий період на 20360 грн., в т.ч. за ІІ кВ. 2010 року в сумі 20360 грн.

- Статті 7 Закону України «Про плату за землю», ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, заявленого в податковій декларації з плати за землю всього в сумі 104894,52 грн.;

- Статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року «Про місцеві податки і збори» та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 22.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало у неподанні до Бершадської МДПІ податкових розрахунків комунального податку за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року.

- Статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року «Про місцеві податки і збори», що проявилося у заниженні суми податкового зобов'язання із комунального податку.

Зазначені висновки, стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень, які оскаржуються у справі, а саме:

1.податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000062200 яким визначено грошове зобов'язанні із плати за землю в сумі 55216,19 грн.;

2.податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000052200 яким визначено грошове зобов'язанні із плати за землю в сумі 2280,60 грн.;

3.податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000042200 яким визначено грошове зобов'язання із комунального податку на суму 1549,13 грн.;

4.податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000032200 яким визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток в сумі 25450,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000062200 від 10.07.2013 р. по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 55216,19 грн. суд виходить з наступного.

Як встановлено, позивач СТОВ «Бершадський риборозплідник» відповідно до договору оренди землі № 004-05/09 від 25.05.2009 року орендував земельну ділянку комунальної власності загальною площею 43,6472 га, яка розташована на території сільської ради с. Устя Бершадського району Вінницької області.

Податковий орган, за результатами перевірки дійшов висновку, про заниження задекларованих СТОВ «Бершадський риборозплідник» сум орендної плати за земельні ділянки, що використовуються на підставі наведеного вище договорі в розмірі 104894,52 грн. за період із квітня 2010 року по березень 2013 року. Разом із тим, податковий орган не встановив підстав для донарахування позивачу грошових зобов'язань із плати за землю за період 2012 року, оскільки податкове зобов'язання донараховано за результатами перевірки від 25.05.2012 року Акт № 139/153/32465595. Попри це, податкове зобов'язання за 2010 - 2011 роки та січень - березень 2013 року визначено на підставі норм Податкового кодексу України.

На переконання суду податковим органом при прийнятті податкового повідомлення - рішення № 0000062200 від 10.07.2013 р. допущено істотні порушення вимог податкового законодавства, які свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Так, зокрема, відповідач визначаючи податкове зобов'язання у 2010 році та застосовуючи при цьому норми Податкового кодексу України залишив поза увагою, що згідно п. 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання у 2010 році відповідачем застосовано нормативно-правовий акт, який у 2010 році не був чинним.

Також, податковий орган визначивши податкове зобов'язання позивачу за 2011 рік залишив поза увагою, що саме податкове зобов'язання за вказаний період (а не за 2012 рік як вказано в Акті а.с. 28) донараховано за результатами перевірки від 25.05.2012 року Акт № 139/153/32465595. Вказаним Актом встановлено порушення товариством вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, заявленої у податковій декларації з плати за землю за 2011 рік, на суму 58 897,09 грн., в тому числі на суму 4908,10 грн. щомісячно.

12.06.2012 року на підставі вищезазначеного акту перевірки Бершадською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001721501 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 66 260,21 грн., з яких основний платіж в сумі 58 897,09 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7363,12 грн.

Оцінка підставам для визначення грошового зобов'язання із плати за землю яка нараховувалася на підставі договору оренди землі № 004-05/09 від 25.05.2009 року у 2011 році надавалася Вінницьким апеляційним адміністративним судом при розгляді адміністративної справи № 2а/0270/3333/12. При цьому приймаючи постанову від 27 вересня 2012 року у вказаній адміністративній справі, яка набрала законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0001721501 та про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 66 260,21 грн., з яких основний платіж в сумі 58 897,09 грн. за 2011 рік.

В силу п. 7 ч. 1 ст. 7 КАС України, одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип обов'язковості судових рішень.

Частиною ч.2 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до вимог п. 1 та 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 10.07.2013 р. податковий орган вказані принципи не врахував, що призвело до прийняття протиправного податкового повідомлення рішення, на підставі фактів, які визнано необґрунтованими рішенням суду яке набрало законної сили у іншій адміністративній справі.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 10.07.2013 року № 0000052200 яким визначено грошове зобов'язанні із плати за землю в сумі 2280,60 грн. суд встановив, що приймаючи таке, податковий орган враховував, що згідно договорів оренди землі № 01/07/06 від 01.07.2006 року, № 02/07/06 від 01.07.2006 року, № 03/07/06 від 01.07.2006 року, договору оренди водного об'єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 04.10.2006 року без номера, укладених позивачем із Великокиріївською сільською радою, СТОВ «Бершадський риборозплідник» орендував водний об'єкт площею водного дзеркала 82,64 га, разом з земельною ділянкою водного фонду загальною площею 88,0855 га.

Згідно поданих СТОВ «Бершадський риборозплідник» до Бершадської МДПІ податкових декларацій із орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2013 рік, платником задекларовано орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні СТОВ «Бершадський риборозплідник» та знаходяться на території Великокиріївської сільської ради за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року в сумі 11571,66 грн., в т.ч. січень 2013 року - 3857,22 грн., лютий 2013 року - 3857,22 грн., березень 2013 року - 3857,22 грн.

Згідно Листа відділу Держземагенства у Бершадському районі Вінницької області № 2056 від 14.06.2013 року, нормативна грошова оцінка земель, водного фонду Великокиріївської сільської ради по СТОВ «Бершадський риборозплідник» площею 88,0855 га станом на 01.01.2013 року складає 7144605,72 грн.

Враховуючи нормативно-грошову оцінку, сума орендної плати на 2013 рік за земельну ділянку земель водного фонду по Великокиріївській сільській раді на думку відповідача складає 53584,56 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що розмір орендної плати за зазначену земельну ділянку за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року не може бути меншим 13396,14 грн.

У зв'язку із вказаним, на думку відповідача, в порушення вимог п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України, СТОВ «Бершадський риборозплідник» занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, заявленого в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року всього в сумі 1824,48 грн.,

Проте, дійшовши вказаних висновків, податковим органом не у повній мірі враховано, що згідно із п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Визначаючи суму податкового зобов'язання на підставі Листа відділу Держземагенства у Бершадському районі Вінницької області № 2056 від 14.06.2013 року, податковий орган не врахував, що предметом договорів оренди № 05/11/06 та № 06/11/06 від 01.11.2006 р. є в т.ч. землі під об'єктами нерухомості.

Беручи до уваги площі орендованих земель водного фонду, які вказані в договорах оренди, та зазначені в акті перевірки, а також в технічній документації, загальна площа орендованих земель з водними об'єктами становить 88,0517 га. Саме вказані показники площ земельних ділянок позивачем зазначено у податковій звітності. Також залишилось поза увагою відповідача, що у склад земель які орендує позивач у Великокиріївської сільської ради входять сіножаті площею 0,7758 га., що повністю узгоджується із договором оренди землі. Отже, розрахунки сум плати за землю, які застосовувалися відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0000052200 не відповідають дослідженим судом фактичним обставинам, а тому вказане рішення суб'єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 10.07.2013 року № 0000042200 яким визначено грошове зобов'язання позивачу по сплаті комунального податку на суму 1549,13 грн. суд встановив наступне.

Із змісту Акту перевірки № 210/22/32465595 від 21.06.2013 року (а.с. 31), видно, що у вину позивачу податковим органом ставиться те, що підприємство не здійснювало нарахування комунального податку за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 рік та не виконувало у зв'язку із тим обов'язок із подання податкових розрахунків із комунального податку за вказаний період.

Проте суд надає критичну оцінку вказаному висновку, який послужив підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення із наступних підстав.

Згідно ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори, комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Із вказаної норми Декрету вбачається, що сільськогосподарські підприємства не є платниками комунального податку, а тому не несуть пов'язаних із його сплатою податкових обов'язків.

Законом України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» № 2238-111 визначено поняття сільськогосподарського підприємства.

Так, сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки (ст.1 вказаного вище Закону).

Як встановлено судом, основними видами діяльності позивача за КВЕД є рибництво, надання послуг у рибництві; змішане сільське господарство; рибальство, надання послуг у рибальстві; виробництво рибних продуктів; оптова торгівля іншими продуктами харчування; роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

Отже, враховуючи, що СТОВ «Бершадський риборозплідник» є сільськогосподарським підприємством, а тому не являється платником комунального податку, слід визнати помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем норм ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

Таким чином, податкове зобов'язання із сплати комунального податку та штрафної са нкції, визначені в податковому повідомленні-рішенні № 0000042200, є протиправними, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Додатково суд звертає увагу на взаємосуперечливість висновків Акту перевірки. Так, перевіркою охоплювався період із 01.04.2010 року по 31.03.2013 року (а.с. 7). Відповідачем у п.п. 2.4.1 Розділу 2 Акту перевірки зазначено, що СТОВ «Бершадський риборозплідник» у період, що перевірявся було платником слідуючих податків: податку на прибуток підприємств, єдиного податку, збору за спец використання води, збору за забруднення навколишнього середовища, орендної плати за земельні ділянки та податку на доходи фізичних осіб (а.с. 8). Разом із тим, у підрозділі 3.5.6. Акту перевірки податковим органом ставиться у вину позивачу невиконання податкового обов'язку із нарахування комунального податку у період, що перевірявся (а.с. 31).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в тому числі обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Проте аналіз наведених вище обставин свідчить, що податкове повідомлення -рішення від 10.07.2013 року № 0000042200 прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000032200 від 10.07.2013 р. яким позивачу визначено грошове зобов'язання по сплаті податку на прибуток слід зазначити, що таке відповідачем прийнято із посиланням на п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР.

На підставі Акту перевірки (а.с. 11) суд встановив, що зміст наявного на думку контролюючого органу порушення полягав у тому, що СТОВ «Бершадський риборозплідник» не було збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості, яка обліковується по кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та відображає заборгованість за одержані від постачальників ТМЦ та послуги, та виникла у період з 2003 року по 2005 рік, що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 81439 грн. в т.ч. ІІ квартал 2010 року в сумі 81439 грн.

Суд вважає безпідставними зазначені висновки відповідача у справі. Так, в силу п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на порушення норм якого посилається відповідач, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як зазначалося, заборгованість за одержані від постачальників ТМЦ та послуги, на не відображення у складі валових доходів якої посилається відповідач, виникла у період з 2003 року по 2005 рік.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган має право са мостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Ко дексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання по даткової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролю ючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного по дання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'я зані,, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Норма аналогічного змісту містилась у п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка передбачала, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

В Акті перевірки зазначено, що у Позивача в період 2003-2005 p.p. виникла не погашена кре диторська заборгованість, яка стала безнадійною в період до 01.01.2009 р.

Частиною «г» підпункту 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинної на момент виникнення заборгованості) було визначено, що річна декларація з податку на прибуток в якій відображається, подається протягом 60 днів за останнім днем звітного року.

Тому, беручи до уваги момент виникнення безнадійної заборгованості на яку посилається відповідач, а також надане податковим законодавством України право податковому органу визначати суму податкового зобов'язання виключно в межах 1095 днів із часу виникнення у платника податку податкового обов'язку, суд дійшов висновку, що приймаючи податкове повідомлення - рішення № 0000032200 від 10.07.2013 р. та визначаючи податкове зобов'язання поза межами строків давності, податковий орган вийшов за межі наданих законом повноважень, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним і як наслідок - скасування.

Вирішуючи питання про розподіл понесених сторонами у справі судових витрат, суд враховуючи наявність підстав для задоволення позову, керуючись ст. 94 КАС України, дійшов висновку, що в користь позивача слід стягнути із державного бюджету сплачений при зверненні до суду судовий збір.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000062200, № 0000052200, № 0000042200, № 0000032200 від 10 липня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бершадський риборозплідник» (код ЄДРПОУ 32465595) судові витрати в розмірі 844 грн. 97 коп. (вісімсот сорок чотири гривні дев'яносто сім копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович