Ухвала

від 21.08.2013 по справі 812/4089/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року справа №812/4089/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Мартакова О.А., за участі представника позивача Чолов'ян Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі № 812/4089/13-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків у загальному розмірі 23760,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.04.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 28.07.2005 року. Відповідач має заборгованість у розмірі 23760,70 грн., а саме: з податку на додану вартість у розмірі 7714,00., з податку на прибуток у розмірі 16046,00 грн. Зазначений борг відповідачем у встановлені законом строки не сплачений. Просив стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу у сумі 23760,70 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі № 812/4089/13 позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» (ідентифікаційний код 33702704, місцезнаходження: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, квартал 40 років Победи, буд. 18, оф. 72) податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, у загальному розмірі 23760,70 грн. (двадцять три тисячі сімсот шістдесят гривень), з якого: з податку на додану вартість у розмірі 7714,00 грн. (сім тисяч сімсот чотирнадцять гривень нуль копійок) на р/р 31112029700059, код платежу 14010100, банк одержувача ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016; з податку на прибуток у розмірі 16046,70 грн. (шістнадцять тисяч сорок шість гривень сімдесят копійок) на р/р 31110009700059, код платежу 11021000, банк одержувача ГУДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 95 - 99 Податкового кодексу України, ст.ст. 128, 159, 183-3, 186, 187, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає, що процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За нормою ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України його неявка в даному випадку не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області надано податкові декларації від 18.01.2013 року № 9085275825 з податку на додану вартість та від 21.01.2013 року № 9085583130 з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, якими відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 7734,00грн. та 16063,00 грн. (а.с. 11-14).

Податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, якої встановлено порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов'язання податку на прибуток. За результатами перевірки складено акт від 04.03.2013 року № 477/15-1-33702704 (а.с. 16).

14.03.2013 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000221501, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 792,38 грн., у зв'язку з погашенням грошового зобов'язання з затримкою, яке отримано уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» 14 березня 2013 року, і яке у встановлений законом строк не оскаржено та не сплачено (а.с. 15).

З урахуванням передплати за минулі періоди у розмірі 808,68 грн. за відповідачем утворився податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 16046,70 грн., що підтверджується карткою особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» (а.с. 20).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає що рішення суду винесено у відповідності до норм діючого законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України)органи державної податкової служби мають право визначати, у визначених цим Кодексом випадках, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (п.п.20.1.27 п.20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.20.1.28 п.20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (п.п.20.1.18 п.20.1).

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу.

П. 152.9 ст. 152 ПК України передбачено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік, звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

П. 57.2 статті 57 ПК України визначено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Сума податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 7734,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с. 19).

Платник податку у відповідності із п. 203.2 ст. 203 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України податковим органом відповідачу було направлено податкову вимогу від 05 лютого 2013 року № 18, яка повернулась на адресу позивача з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 18).

Відповідно до «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» податкова вимога вважається надісланою (врученою) у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу,незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин,податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Оскільки податкова вимога від 05 лютого 2013 року № 18 є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

П. 95.4. ст. 95 ПК України Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

П. 95.1 ст. 95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.п.95.2 та 95.3 ст.95 ПК України).

Отже, колегія суддів зазначає, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП «Автокомплект» у добровільному порядку не виконано вимоги податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 23760,70 грн., то позивачем правомірно винесена вимога щодо стягнення коштів за податковим боргом з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП Автокомплект" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі № 812/4089/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі № 812/4089/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі складена 27 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І. В.Юрко

А.А . Блохін