Ухвала

від 21.08.2013 по справі 805/5378/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року справа №805/5378/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 805/5378/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстройсервис» до Жовтневої об'єднаної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000731506 від 27.03.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.04.2013 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання правильності відображення податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року. За результатам перевірки було складено акт № 58/15-113/35129329 від 07.03.2013 року, згідно висновкам якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Артстройсервис» порушив п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у травні 2012 року у розмірі 95 481,83 грн. Позивач вказує, що ним до складу податкового кредиту в травні 2012 року було віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофис». Просив визнати недійсним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстройсервис» задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби № 0000731506 від 27.03.2013 р., яким визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55 635,67 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 27 817,83 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у частині задоволення позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.6.1. Порядку заповнення податкових накладних, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закон України «Про електронний цифровий підпис» та вказує, що неможливо встановити чи підписані електронні документи належними посадовими особами суб'єкта електронного документообігу.

Сторони у судове засідання не з'явився, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 22.02.2013 року по 28.02.2013 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання правильності відображення податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року. За результатами перевірки було складено акт № 58/15-113/35129329 від 07.03.2013 року, яким було вказано на порушення п. 198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України (а.с. 59 - 60).

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту в травні 2012 року було віднесено суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» - накладні створені в паперовій формі. ОСОБА_2 автор документів та належна посадова особа юридичної особи. При реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкової накладної № 7 від 03.05.2012 року, електронний документ було підписано двома підписами, першою - електронною печаткою підприємства та другою - електронним підписом директора підприємства Кавалерс М.В.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест» - накладні створені в паперовій формі. ОСОБА_4 - автор документів та належна посадова особа юридичної особи. При реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних № 2 від 03.05.2012 року, № 13 від 08.05.2012 року, № 21 від 11.05.2012 року, № 29 від 15.05.2012 року, електронний документ було підписано двома підписами, першою - електронною печаткою підприємства та другою - електронним підписом директора підприємства Зубковим В.В.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофис» - при виписці спірних податкових накладних № 4 від 05.05.2012 року, № 2 від 25.05.2012 року не заповнені обов'язкові графи, а саме, графа 4 - «код товару згідно УКТ ЗЕД».

З урахуванням висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.03.2013 року № 0000731506, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Артстройсервис» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 95481,89 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 47740,92 грн. (а.с. 61).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно з п.189.4 ст.189 Податкового кодексу України (далі ПК України), базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача - ТОВ «Донбас Пром Оіл», ТОВ «Енерго-Інвест», ТОВ «Тофис» на час здійснення господарських операцій були діючими, і, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність (а.с. 139 - 144).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виконання договірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Донбас Пром Оіл», ТОВ «Енерго-Інвест» підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, накладними, рахунками (а.с. 14 - 16, 17 - 21).

Оплата коштів за отримані товари підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 191 - 209).

Колегія суддів погоджує висновок суду, що відповідачем протиправно визначено порушення позивачем норм п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині віднесення до податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ «Донбас Пром Оіл» та ТОВ «Енерго-Інвест».

Щодо віднесення до податкового кредиту суми 39846,16 грн. по господарських операціях з купівлі-продажу автомобілів, то на виконання договорів ТОВ «Тофис» позивачу було надано довідки-рахунки № 755156, 755154; податкові накладні від 05.05.2012 року № 4 - податку на додану вартість 19 656,49,00 грн., від 05.05.2012 року № 2 - податку на додану вартість 20 189,67 грн. Платіжних документів, що підтверджують оплату за отримані автомобілі позивачем не надано (а.с. 23, 26, 35, 36).

Відповідно до п.п. «і» п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій одним з обов'язкових реквізитів вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В зазначених податкових накладних код товару згідно з УКТ ЗЕД - відсутній.

Згідно з ст. 1 Митного кодексу України (далі МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) повинен зазначатись по всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу, або до моменту коли такі товари перетворюються в інший товар, або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо. У випадку, коли в результаті такого виробництва, обробки, переробки тощо створено новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 68 МК України, ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Наказом Державної митної служби України № 1561 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

На всіх етапах реалізації товару до кінцевого споживача у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, покупець має можливість ознайомитись з найменуванням та місцезнаходженням виробника (ст. 15 Закону України від 12.05.91 N 1023-XII "Про захист прав споживачів").

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не подавав скаргу на порушення ТОВ «Тофис» порядку заповнення податкової накладної, отже не мав права на включення зазначеної суми до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.195-197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області у справі № 805/5378/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 805/5378/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстройсервис» до Жовтневої об'єднаної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000731506 від 27.03.2013 року, яким визначає грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 95481,89 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 47740,92 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І. В.

Блохін А.А.