Постанова

від 21.08.2013 по справі 824/118/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/118/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

відповідача: Остафійчук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Чернівецької обласної митниці, Товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" до Чернівецької обласної митниці, третя особа на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Облторгсервіс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Чернівецької обласної митниці, третя особа на стороні відповідача - УДКСУ у м.Чернівцях про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні товарів та стягнення надмірно сплачених коштів. Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством було подано уповноваженим працівникам Чернівецької обласної митниці пакет документів, необхідний для здійснення процедури митного оформлення імпорту закупленого товару. Митна вартість була визначена на підставі першого (основного) методу - за ціною, визначеною контрактом № 20120917 PVC від 17.09.2012р. Митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2012/00093, якою відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товару. Карта відмови була прийнята на підставі рішення відділу митних платежів Чернівецької обласної митниці про корегування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р. згідно якого ціну за поставлений товар було визначено відповідачем за шостим резервним методом, у розмірі 252 450,00 USD. Вважаючи карту відмови та рішення про корегування митної вартості товарів протиправними, просили їх скасувати, а також стягненути надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 45 401, 20 грн., сплачену при митному оформленні товару.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року позов задоволено чсатково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач подали апеляційні скарги. Позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов повністю, відповідач у поданій апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечила за обставин, викладених в письмовій заяві.

Представник апелянта (відповідача) в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу відповідач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує. Подану відповідачем апеляційну скаргу просив задовольнити. Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТзОВ "Облторгсервіс" та компанією OXYDE CHEMICALS, INC (США) предметом якого є поставки товару згідно специфікаціям, що є невід'ємною частиною контракту. Найменування товару полівінілхлорид суспензійний у відповідності до додатку до контракту. Марка і ціна товару узгоджуються сторонами по кожній окремій партії і вказуються у додатку. (а.с.22-26).

В додатку №01 до контракту від 17.09.2012 року зазначено, що ТзОВ "Облторгсервіс" "покупець" з одного боку OXYDE CHEMICALS, INC (США) з іншого "продавець" узгодили наступний додаток: назва товару- суспензійний полівінілхлорид (S-PVC) Formosa 622-К 65; умови поставки СІФ Одеса; кількість тонн - 210,375 МТ+-5%; ціна -224,049.38 +- 5%; упаковка - мішки 25 кг. Умови оплати: підтверджений безвідзивний акредитив повинен бути відкритим на протязі 7 робочих днів з дня підписання контракту і авізуючий банк продавця. (а.с.27-28).

18 грудня 2012р. позивачем було подано уповноваженим працівникам Чернівецької обласної митниці пакет документів, необхідний для здійснення процедури митного оформлення імпорту закупленого позивачем товару, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 408/2012/0000388 від 06.12.2012р.; накладну № 40986762 від 12.12.2012р.; коносамент від 02.11.2012р.; банківський платіжний документ FIN700 від 27.09.2012р.: рахунок-фактуру (інвойс) № 515876 від 02.11.2012р.: пакувальний лист б/н від 02.11.2012р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація) № 1 від 17.09.2012р.: зовнішньоекономічний контракт № 20120917 РVС від 17.09.2012р.; довідку про проведення декларування валютних цінностей № 1959 від 12.11.2012 року; висновок санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/120515 від 06.12.2012 року; інформацію про позитивні результати радіологічного контролю №2761 від 02.11.2012 року; сертифікат про проходження товару №310460 від 02.11.2012 року; вантажну митну декларацію № 408040000/2012/016777 від 18.12.2012 року. (а.с.77-97).

18.12.2012 року відповідачем винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №408040000/2012/00093, яка винесена на підставі рішення відділу митних платежів Чернівецької обласної митниці про корегування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р. згідно якого ціну за поставлений Товар було визначено відповідачем за шостим резервним методом, у розмірі 252 450,00 USD. (а.с.34-36).

Враховуючи зазначене, 19 грудня 2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив здійснити випуск у вільний обіг товару під гарантійне зобов'язання декларанта, а саме - сплату до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Одночасно позивачем було подано митному органу вантажну митну декларацію 408040000/2012/016797 від 19.12.2012р., заповнену з урахуванням митної вартості товару, визначеної (скорегованої) митним органом. Проте митним органом було відмовлено позивачу у здійсненні випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при чому трактуючи подачу нової вантажної митної декларації, з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом, як згоду декларанта з такою митною вартістю.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що розділом ІІІ Митного кодексу України регулюється питання митної вартості товарів та методи її визначення. Згідно положень ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2012 року позивачем було подано ВМД №4680 із зазначенням митної вартості із застосуванням основного методу за ціною договору, однак головним інспектором митного органу С.В. Войцещук на звороті було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1) специфікацію, яка згідно зовнішньоекономічного контракту є його невід'ємною частиною; 2) документ, що підтверджує сплату покупцем за підтвердження акредитиву; 3) каталогів, прейскурантів виробника товару; 4) страхових документів а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 5) висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. 6) інші документи, що підтверджують митну вартість товару. Вказаний запис зроблено головним інспектором митниці об 18 год.10 хв. із чим, було під розпис ознайомлено декларанта і зазначено про проведення консультації. (а.с.77). Декларант о 19 год. 30 хв. на звороті декларації від 18.12.2012 року зазначив про те, що вищевказані документи не має змоги надати.

На цій підставі митним органом у відповідності до вимог Митного кодексу України проведено з декларантом процедуру консультацій та запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, про що на зворотному боці аркуша декларації митної вартості було вчинено відповідний запис з яким було ознайомлено декларанта.

Відповідно до положень ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.5. ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

18.12.2012 року посадовою особою Чернівецької обласної митниці Войцещук С.В. було прийнято рішення про коригування митної вартості №408000003/2012/000088/2, митну вартість визначено за резервним методом (а.с.96-97).

Вирішуючи питання правомірності прийнятого рішення, суд першої інстанції встановив, що вимога митного органу щодо подачі позивачем специфікації до контракту є неправомірною, оскільки такий документ був поданий декларантом під час подачі загального пакету документів для митного оформлення товару. Специфікація фактично була подана декларантом під час подачі документів для митного оформлення імпорту поставленого Товару, однак містила назву додаток №1 до договору. Специфікація поставленого товару - документ, який містить інформацію щодо кількісних та вартісних показників Товару (партії Товару), таким документом і є додаток № 1 від 17.09.2012р. до контракту № 20120917 від 17.09.2012р. в якому зазначені: найменування, марка, ціна, кількість товару, умови поставки, вид упаковки, строк відвантаження, умови та порядок оплати, тощо.

Крім того, згідно п. 3.4. Контракту № 20120917 від 17.09.2012р. оплата комісійних за підтвердження акредитиву покладається на покупця. Проте банком, у якому було відкрито акредитив для цілей зазначеного контракту комісійні за такі послуги не виставлялись та відповідно не стягувались, що підтверджено довідкою Чернівецької філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" № 071-07/151 від 17.01.2013р. (а.с. 37). Відтак колегія суддів погоджується із висновокм суду першої інстанції про відсутність у позивача об'єктивної можливості представити відповідачу документ про оплату комісії за підтвердження акредитива, оскільки банком ING Bank N.V (Нідерланди) така комісія до оплати не була встановлена і ТОВ "Облторгсервіс" не здійснювало сплату вказаної комісії інобанку.

Щодо вимоги митного органу подати каталоги, прейскуранти (прайс-листи), специфікації виробника товару, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларант може подати такі документи лише за їх наявності. У продавця Товару зазначені документи відсутні, що підтверджено листом Oxyde Chemicfls, INC від 11.02.2012р., тому відповідно позивач не міг надати документів, яких не існує. (а.с. 38).

У рішенні про корегування митної вартості товарів митний орган вимагав у позивача також подачу страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. Проте згідно з пунктом 10.1 Контракту № 20120917 від 17.09.2012р. покупець має право за власний рахунок застрахувати поставлений згідно контракту товар, проте не зобов'язаний проводити таке страхування. Обов'язок щодо витрат на страхування на умовах CIF, відповідно до умов договору, було покладено на Продавця.

Відсутність витрат покупця підтверджується декларацією митної вартості № 408040000/2012/016777 від 18.12.2012р., а саме додатком "а" до такої декларації, де в усіх графах, у яких передбачено розмір додаткових витрат покупця містяться нульові значення.

За таких обставин судом першої інстанції було правильно встановлено, що єдиною складовою митної вартості товару позивача була сама ціна за такий товар, а тому вимога щодо подання декларантом додаткових документів з тих підстав, що подані ним документи, в порядку ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності є необґрунтованою. Ціна товару була підтверджена Додатком № 1 до ЗЕД контракту специфікацією та рахунком-фактури (інвойсом) № 515876 від 02.11.2012р., які були надані декларантом митному органу.

Митним органом не було аргументовано, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Представником відповідача не надано суду доказів проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом для застосування другорядних методів з метою визначення основи вартості.

При цьому відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Крім того, згідно Правил заповнення рішення про корегування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р. у графі № 33 рішення митного органу про корегування митної вартості товарів декларанта, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У рішенні про корегування митної вартості товарів від 18.12.2012р. в якості причин неможливості застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та щодо подібних (аналогічних) товарів. Відповідачем зазначено відсутність у нього інформації щодо митного оформлення таких товарів, а методів визначення митної вартості на основі додавання та віднімання вартості відсутність інформації щодо основи віднімання та додавання, у зв'язку з чим митним органом було застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості.

Враховуючи зазначені обставини у їх сукупності та взаємозв'язку колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані позивачем рішення Чернівецької обласної митниці є протиправними і підлягають скасуванню як такі.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача надміру сплаченої суми податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Факт відсутності у позивача податкового боргу підтверджується довідкою №7 від 17.01.2013 року (а.с. 45). Оскільки в ході судового розгляду було встановлено неправомірність збільшення митної вартості поставленого товару, з урахуванням якої позивачем було сплачено суму податку на додану вартість, надміру сплачені кошти підлягають поверненню позивачу. Факт сплати податку на додану вартість підтверджується платіжним дорученням №1601 від 17.12.2012 року.

Крім того, відповідно до вимог ч.6 ст. 94 КАС України підлягає вирішенню питання про зміну розподілу судових витрат. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача в силу вимог ч. 1 ст. 94 КАС України в сумі 4784,25 грн.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та часткову невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернівецької обласної митниці залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" задовольнити частково .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" до Чернівецької обласної митниці, третя особа на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях про визнання протиправним та скасування рішення, - скасувати в частині відмови у задоволенні позову .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" (код ЄДРПОУ 22846068) суму надміру сплаченого податку на додану вартість 45 401 (сорок п'ять тисяч чотириста одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" (код ЄДРПОУ 22846068) судові витрати в сумі 4784 (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 25 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "27" серпня 2013 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.