Постанова
від 15.08.2013 по справі 803/1694/13-а
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 803/1694/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача Щербюка О.Ю.,

представника відповідача Кузнецової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РБП Транс-Мост» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РБП Транс-Мост» (далі - ТзОВ «РБП Транс-Мост», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року № 0003402205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «РБП Транс-Мост» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Лардіф» за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012 року, про що складено акт № 2583/22.5/35128833 від 26.04.2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 21.05.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003402205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) на 19137,50 грн., в т. ч.: за основним платежем - 15310,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3827,50 грн.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на таке.

В акті перевірки № 2583/22.5/35128833 від 26.04.2013 року відповідач вказує на те, що ТзОВ «РБП Транс-Мост» занижено ПДВ за квітень 2012 року на загальну суму 15310,00 грн. у зв'язку із завищенням податкового кредиту за квітень 2012 року по операціях з придбання товарів у контрагента ПП «Лардіф». Проте, договір купівлі-продажу № 14 від 02.04.2012 року, укладений позивачем з ПП «Лардіф», повністю виконаний, товар поставлено власним транспортом позивача, кошти за нього сплачено, що підтверджується відповідними первинними документами, а в подальшому товари використані в господарській діяльності позивача. Відтак, позивачем правомірно сформовано податковий кредит у відповідному періоді на підставі належним чином оформлених первинних документів по операціях з ПП «Лардіф».

Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 21.05.2013 року № 0003402205.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 14.08.2013 року (а. с. 83-84) представник відповідача адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевіркою, з урахуванням висновків акту перевірки від 17.07.2012 року № 622/15-300/32418681, не підтверджено факт реалізації товару ПП «Лардіф» для ТзОВ «РБП Транс-Мост» у квітні 2012 року на суму 91860,00 грн. (в т. ч. ПДВ 15310,00 грн.).

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «РБП Транс-Мост» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 548200 (а. с. 66), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ ГУ Міндоходів, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 06.03.2012 року № 173 (а. с. 64), зареєстроване з 05.06.2007 року платником ПДВ, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 13.03.2012 року № 200032600 (а. с. 65). При цьому, як слідує із Статуту товариства, затвердженого рішенням № 04/12 від 21.12.2012 року, до видів діяльності позивача відноситься, зокрема, будівництво та ремонт мостів та тунелів (а. с. 46-63).

Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС (правонаступником якої є Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів) проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «РБП Транс-Мост» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Лардіф» за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012 року, про що складено акт № 2583/22.5/35128833 від 26.04.2013 року (а. с. 8-15).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «РБП Транс-Мост» підпункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (ПК України), платником завищено податковий кредит за квітень 2012 року на суму 15310,00 грн., що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті за квітень 2012 року на суму 15310,00 грн.

На підставі акту перевірки № 2583/22.5/35128833 від 26.04.2013 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 21.05.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003402205, яким TзOB «РБП Транс-Мост» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 15310,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3827,50 грн. (а. с. 16). Як слідує із розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачу всього донараховано ПДВ в сумі 19137,50 грн., в т. ч.: 15310,00 грн. основного платежу, 3827,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (що становить 25% від суми основного платежу) (а. с. 96).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, рішеннями Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17.06.2013 року № 326/10/10.2-06 (а. с. 17-20) та Міністерства доходів і зборів України від 22.07.2013 року № 7423/6/99-99-10-01-15 (а. с. 21-23) оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «РБП Транс-Мост» (покупцем) та ПП «Лардіф» (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу № 14 від 02.04.2012 року (а. с. 24-25), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцю, а покупець зобов'язується його прийняти і оплатити; розрахунок проводиться покупцем на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку-фактури. Поставка товару за умовами договору повинна була здійснюватися за рахунок покупця.

Виконання умов вказаного договору оформлено видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами (а. с. 26-27, 30-31, 36-37), оплата проведена в безготівкову порядку згідно з платіжними дорученнями від 11.05.2012 року № 59, від 08.10.2012 року № 283 (а. с. 34-35).

Транспортування товару, як це передбачено умовами договору купівлі-продажу № 14 від 02.04.2012 року, здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 8/12 (а. с. 28), наказами про службове відрядження № 25/1к від 09.04.2012 року, № 28/1к від 24.04.2012 року (а. с. 32-33). При цьому, відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт перевезення вантажу за вказаним подорожнім листом, не довів, що відображені у ньому відомості не відповідають дійсності.

Крім того, суд бере до уваги письмові пояснення представника позивача від 14.08.2013 року про те, що товар у ПП «Лардіф» був придбаний з метою використання у господарській діяльності позивача (а. с. 43-44). Так, зокрема, редуктори середнього та заднього мостів ЗІЛ 133 (ЯГ) були встановлені на належний підприємству автомобіль ЗІЛ 133 ГЯ, в результаті чого збільшилася балансова вартість автомобіля, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 73), бухгалтерською довідкою від 28.04.2012 року № 36 (а. с. 72). Крім того, двигун Д37Е був встановлений на компресор ЗИФ-ПВ-5, в результаті чого вартість двигуна була віднесена на собівартість компресора, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 37 від 28.04.2012 року. Комісією 20.06.2012 року після проведення пусконалагоджувальних робіт, проведення яких підтверджується актами на списання ТМЦ від 31.05.2012 року, 12.06.2012 року, 20.06.2012 року, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, вказаний компресор був введений в експлуатацію та використовується підприємством на будівництві мостів. Компресор знаходиться на балансі підприємства, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів. 31.12.2012 року була проведена модернізація компресора, що підтверджується відповідним актом від 31.12.2012 року (а. с. 74-82).

При вирішенні даного спору суд не бере до уваги покликання відповідача на акт Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.07.2012 року № 622/15-300/32418681 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Лардіф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий, березень та квітень 2012 року (а. с. 86-93), оскільки висновки податкового органу про відсутність у даного платника податків необхідних умов для здійснення господарської діяльності ґрунтуються виключно на показниках податкової звітності, без перевірки первинних документів. Крім того, з акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.07.2012 року № 622/15-300/32418681 слідує, що ПП «Лардіф» задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2012 року в сумі 15310,00 грн. по операціях з позивачем (а. с. 90 зворот). На думку суду, можливі порушення контрагентом позивача ПП «Лардіф» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ПП «Лардіф», відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер таких господарських операцій, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 21.05.2013 року № 0003402205.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 191,38 грн., сплачений квитанцією № 17750777 від 02.08.2013 року (а. с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 21 травня 2013 року № 0003402205.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РБП Транс-Мост» (45650 Волинська область, Луцький район, село Ратнів, вулиця Перемоги, будинок 2, ідентифікаційний код 35128833) судовий збір в розмірі 191 гривня 38 копійок (сто дев'яносто одна гривня тридцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 20 серпня 2013 року

СудВолинський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.08.2013
Оприлюднено28.08.2013
Номер документу33142476
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —803/1694/13-а

Ухвала від 06.08.2013

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Валюх Віктор Миколайович

Ухвала від 25.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Степашко О.І.

Ухвала від 25.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Веденяпін О.А.

Ухвала від 29.10.2014

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Онишкевич Т.В.

Постанова від 15.08.2013

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Валюх Віктор Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні