Постанова

від 14.08.2013 по справі 826/11443/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2013 року 14:10 № 826/11443/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. за участю секретаря Самаренко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС проскасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 р. № 0001222240, № 0001232240,

за участю представників сторін:

від позивача: Нагаєнко О.А., який діє на підставі довіреності від 05.08.2013 р. № б/н;

Панасюк В.Г.,

від відповідача: Кец Х.В., яка діє на підставі довіреності від 21.01.2013 р. № 355/9/10.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 р. № 0001222240, № 0001232240.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.02.2013 р № 468/22-409/35877747 щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0001232240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 102 112,00 гривень та податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0001222240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 127 640,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та зазначив, що повністю не погоджується з висновками податкового органу, оскільки не було розглянуто на належному рівні скарги, не перевірено факти та не надано їм належну правову оцінку. В свою чергу, позивач здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, а всі надані первинні документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та вважає, що вони є необґрунтованими. Згідно наданих письмових заперечень, зазначив, що в ході перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Андрій і К» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право та дієздатності ТОВ «Агентство комплексної безпеки», тому фінансово-господарські правовідносини між останніми є недійсними правочинами, та такими, що вчиненні без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агентство комплексної безпеки» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Андрій і К» за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 127 639,00 грн., у тому числі по періодам: - І квартал 2011 р. у сумі 127 639 гривень.

2. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 10 111,00 грн., у тому числі по періодам: за березень 2011 р. в розмірі 102 111, 00 гривень.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва складено акт від 14.02.2013 р. № 468/22-409/35877747 та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0001232240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 102 112,00 грн., в тому числі за основним платежем 102 111,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0001222240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 127 640,00 грн., в тому числі за основним платежем 127 639,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

За результатами розгляду заперечення на акт від 14.02.2013 р. № 468/22-409/35877747, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС прийнято рішення від 28.02.2013 р. № 2389/10/22-405, яким висновки зазначеного акту перевірки залишено без змін.

За результатами розгляду первинної скарги, Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 25.04.2013 р. № 4046/10/12-1-03, яким податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0001222240, № 0001232240 залишено без змін, а первинну скаргу позивача - без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 13.06.2013 р. №4797/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0001222240, № 0001232240 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, право на формування валових витрат у платника податку виникає лише за умови фактичного придбання, зокрема, товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться, до складу валових витрат та підтверджуються первинними документами.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результат

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «Агентство комплексної безпеки» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік у ДПІ Подільського району, має статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності, згідно статуту, є надання інформаційно - консультаційних, аудиторських, юридичних, рекламних, маркетингових та інших послуг юридичним та фізичним особам, додатковим - охоронна діяльність.

Охоронна діяльність здійснюється позивачем на підставі ліцензії на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, докази чого містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Андрій і К» (надалі - Виконавець) та ТОВ «Агентство комплексної безпеки» (надалі - Замовник) укладено договір № 118/10/Ф від 01.09.2010 р., відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере під охорону об'єкт, згідно з дислокацією розташування об'єкту.

На підтвердження виконання договору позивачем надано додатки № 1 до договору - дислокації розташування об'єктів, протоколи договірної ціни (додатки №2), інструкція по забезпеченню охорони приміщення Замовника, акт здачі прийняття - робіт № 38 за січень 2011 р., акт здачі - прийняття робіт за лютий 2011 р., акт здачі прийняття - робіт за березень 2011 р., податкові накладні: від 21.12.2011 № 24, від 31.01.2011 № 38, від 28.02.2011 р. № 117, від 22.03.2011 № 30.

На підтвердження руху активів позивачем надано виписки по особовому рахунку.

Однак, проаналізувавши вищенаведені первинні документи, суд зауважує, що відповідно до п. 6.1 Договір є чинний до 31.12.2010 р., документів, які б свідчили про продовження строку дії договору позивачем не надано. Крім того, в протоколах договірної ціни зазначені інші об'єкти, ніж в актах виконаних робіт. В актах виконаних робіт не зазначено місце їх складання, уповноважених на підписання осіб, не надано інших доказів, якими б підтверджувався факт здійснення охорони об'єктів, наприклад: акти приймання-передачі черговими постів, перелік осіб, які б здійснювали охорону та інше.

Водночас, між позивачем та ТОВ «Андрій і К» укладено договір 130/10/С на охорону майна, що перевозиться автомобільним транспортом від 30.12.2010 р., відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо забезпечення безпеки та охорони комерційного вантажу та майна Замовника, що перевозиться автомобільним транспортом по території України, а також виконує інші обов'язки за даним договором.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано протокол договірної ціни, акт здачі-прийняття робіт № 24 за січень 2011 р., акт № 120 здачі-прийняття робіт за лютий 2011 р., акт № 31 здачі-прийняття робіт за березень 2011 р.; податкові накладні: від 28.02.2011 р. № 120, від 15.02.2011 р. № 88, від 16.03.2011 р. № 12, від 22.03.2011 р. № 31.

На підтвердження видаткових операцій позивачем надано видаткову накладну № ЦБКК-О001581 від 01.01.2011 р., видаткову накладну №ЦБКК-О003547 від 01.02.2011 р., акт приймання - передачі від 01.01.2011 р., акт приймання-передачі від 01.02.2011 р., оборот по картам фірми за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., оборот по картам фірми за період від 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., акт списання № СпТ-000001 від 31.01.2011 р., акт списання № СпТ-000002 від 28.02.2011 р., видаткову накладну № ЦБКК-О005775 від 01.03.2011 р., акт приймання-передачі від 01.03.2011 р., оборот по картам фірми за період з 01.03.2011 р по 31.03.2011 р., акт списання №СпТ-000009 від 31.03.2011 р., акт списання № СпТ-000012 від 31.03.2011 р.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

Проаналізувавши зазначені первинні документи, суд зазначає, що в актах здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не зазначено місце їх складання, не зазначено осіб, уповноважених на забезпечення безпеки та охорони комерційного вантажу, не зазначено дату, час, маршрут супроводу, яким перевозиться автомобільним транспортом, не зазначено час, місце прибуття екіпажу супроводу для взяття під охорону вантажу, не надано узгодження маршруту між Замовником і Виконавцем.

При цьому суд не приймає до уваги наданий позивачем штатний розпис ТОВ «Агентство комплексної безпеки» за 2010 -2011 рр., оскільки перелік посад та кількість штатних одиниць найманих працівників не дає підстав стверджувати, що позивач має можливості, з урахуванням наявних трудових ресурсів, для виконання господарських операцій за укладеними з ТОВ «Андрій і К» договорами.

При цьому суд не враховує, надані позивачем договори оренди автомобілів, а саме: від 10.11.2010 р., від 08.10.2010 р., від 30.11.2010 р., оскільки суду не надано доказів приймання-передачі автомобілів, передбачених п. 3.2 договорів від 10.11.2010 р., від 30.11.2010 р. та п. 1.3 договору від 08.10.2010 р.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 «Про Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи зазначені приписи, суд приходить до висновку, що первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, акти здачі прийняття-робіт, отримані від ТОВ «Андрій і К», не містять інформації про місце їх складання, посадових та уповноважених осіб - відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення, які підписали зазначені акти, а тому не є первинними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Також матеріалами справи встановлено, що позивачем укладались договори про надання послуг з охорони майна з наступними контрагентами, а саме: ТОВ «МТІ», ВАТ «Київське спеціалізоване Управління Екскавації», ПП «Інтор», ТОВ «Бестрейд -2010», ВАТ «Племптахорадгосп Броварський».

Отже, в даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, охорони, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від виконавця наявності відповідних основних фондів, транспортних засобів, спеціально підготовлених кадрів, а також необхідну кількість працівників для здійснення охорони та перевезення вантажів.

В той же час, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів під час розгляду справи, що у ТОВ «Агентство комплексної безпеки» та його контрагента ТОВ «Андрій і К» наявні трудові ресурси, необхідне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, акти здачі -приймання, виписки із особових рахунків) не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Враховуючи викладене, суд проходить до висновку, що включення сум послуг позивачем до складу валових витрат на загальну суму 127 639,00 грн. та формування податкового кредиту на загальну суму 102 111,00 грн., згідно актів здачі - приймання виконаних робіт, оформлених з порушенням вимог чинного законодавства є неправомірним.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 102 111,00 грн. та податок на прибуток на загальну суму 127 639,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Андрій і К».

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 р. № 0001222240, № 0001232240 відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 19.08.2013 р.