Ухвала

від 24.06.2014 по справі 826/11443/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11443/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Кобаля М.І., Собківа Я.М. Чайка О.С. Пипченка Б.Ю. Мельника А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 № 0001222240 та № 0001232240, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0001222240 та № 0001232240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агентство комплексної безпеки» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік у ДПІ Подільського району, має статус платника податку на додану вартість.

Основним видом діяльності, згідно статуту, є: надання інформаційно-консультаційних, аудиторських, юридичних, рекламних, маркетингових та інших послуг юридичним та фізичним особам, додатковим - охоронна діяльність.

Охоронна діяльність здійснюється позивачем на підставі ліцензії на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, докази чого містяться в матеріалах справи.

13.02.2013 працівником Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агентство комплексної безпеки» (код ЄДРПОУ 35877747) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Андрій і К» (код ЄДРПОУ 36282191) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 127 639,00 грн., у тому числі по періодам: - І квартал 2011 р. в сумі 127 639 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 102 111,00 грн., у тому числі по періодам: за березень 2011 р. в сумі 102 111, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 14.02.2013 № 468/22-409/35877747 на підставі якого прийнято повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0001232240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 102 112,00 грн., в тому числі за основним платежем 102 111,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0001222240, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 127 640,00 грн., в тому числі за основним платежем 127 639,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

За результатами розгляду заперечення на акт від 14.02.2013 № 468/22-409/35877747, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС прийнято рішення від 28.02.2013 № 2389/10/22-405, яким висновки зазначеного акту перевірки залишено без змін.

За результатами розгляду первинної скарги, Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 25.04.2013 № 4046/10/12-1-03, яким податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0001222240, № 0001232240 залишено без змін, а первинну скаргу позивача - без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 13.06.2013 № 4797/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0001222240, № 0001232240 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту та валових витрат, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, в свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно пп. 2.4 п. 2 «Про Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Андрій і К» (Виконавець) та ТОВ «Агентство комплексної безпеки» (Замовник) було укладено договір № 118/10/Ф від 01.09.2010, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере під охорону об'єкт, згідно з дислокацією розташування об'єкту.

На підтвердження виконання договору позивачем надано додатки № 1 до договору - дислокації розташування об'єктів, протоколи договірної ціни (додатки № 2), інструкція по забезпеченню охорони приміщення Замовника, акт здачі прийняття - робіт № 38 за січень 2011 р., акт здачі - прийняття робіт за лютий 2011 р., акт здачі прийняття - робіт за березень 2011 р., податкові накладні: від 21.12.2011 № 24, від 31.01.2011 № 38, від 28.02.2011 р. № 117, від 22.03.2011 № 30.

На підтвердження руху активів позивачем надано виписки по особовому рахунку.

Відповідно до п. 6.1 Договору, він є чинним до 31.12.2010.

Документів, які б свідчили про продовження строку дії договору позивачем не надано. Крім того, в протоколах договірної ціни зазначені інші об'єкти, ніж в актах виконаних робіт. В актах виконаних робіт не зазначено місце їх складання, уповноважених на підписання осіб, не надано інших доказів, якими б підтверджувався факт здійснення охорони об'єктів, наприклад: акти приймання-передачі черговими постів, перелік осіб, які б здійснювали охорону та інше.

Між позивачем та ТОВ «Андрій і К» укладено договір 130/10/С на охорону майна, що перевозиться автомобільним транспортом від 30.12.2010, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо забезпечення безпеки та охорони комерційного вантажу та майна Замовника, що перевозиться автомобільним транспортом по території України, а також виконує інші обов'язки за даним договором.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано протокол договірної ціни, акт здачі-прийняття робіт № 24 за січень 2011 р., акт № 120 здачі-прийняття робіт за лютий 2011 р., акт № 31 здачі-прийняття робіт за березень 2011 р.; податкові накладні: від 28.02.2011 р. № 120, від 15.02.2011 р. № 88, від 16.03.2011 р. № 12, від 22.03.2011 р. № 31.

На підтвердження видаткових операцій позивачем надано видаткову накладну № ЦБКК-О001581 від 01.01.2011, видаткову накладну № ЦБКК-О003547 від 01.02.2011, акт приймання-передачі від 01.01.2011, акт приймання-передачі від 01.02.2011, оборот по картам фірми за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, оборот по картам фірми за період від 01.02.2011 по 28.02.2011, акт списання № СпТ-000001 від 31.01.2011, акт списання № СпТ-000002 від 28.02.2011, видаткову накладну № ЦБКК-О005775 від 01.03.2011, акт приймання-передачі від 01.03.2011, оборот по картам фірми за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, акт списання № СпТ-000009 від 31.03.2011, акт списання № СпТ-000012 від 31.03.2011.

Однак, зазначені акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не містять відомостей щодо місця їх складання, не зазначено осіб, уповноважених на забезпечення безпеки та охорони комерційного вантажу, не зазначено дату, час, маршрут супроводу, яким перевозиться автомобільним транспортом, не зазначено час, місце прибуття екіпажу супроводу для взяття під охорону вантажу, не надано узгодження маршруту між Замовником і Виконавцем.

Крім цього, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги наданий позивачем штатний розпис ТОВ «Агентство комплексної безпеки» за 2010-2011 рр., оскільки перелік посад та кількість штатних одиниць найманих працівників не дає підстав стверджувати, що позивач має можливості, з урахуванням наявних трудових ресурсів, для виконання господарських операцій за укладеними з ТОВ «Андрій і К» договорами.

Договори оренди автомобілів від 10.11.2010, від 08.10.2010, від 30.11.2010 не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано доказів приймання-передачі автомобілів, передбачених п. 3.2 договорів від 10.11.2010, від 30.11.2010 та п. 1.3 договору від 08.10.2010.

Отже, первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки, акти здачі прийняття-робіт, отримані від ТОВ «Андрій і К» не містять інформації про місце їх складання, посадових та уповноважених осіб - відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення, які підписали зазначені акти, а тому не є первинними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладались договори про надання послуг з охорони майна з контрагентами: ТОВ «МТІ», ВАТ «Київське спеціалізоване Управління Екскавації», ПП «Інтор», ТОВ «Бестрейд -2010», ВАТ «Племптахорадгосп Броварський».

Таким чином, господарські операції позивача за період, який підлягав перевірці не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, охорони, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від виконавця наявності відповідних основних фондів, транспортних засобів, спеціально підготовлених кадрів, а також необхідну кількість працівників для здійснення охорони та перевезення вантажів.

Позивачем не надано доказів наявності у нього та його контрагента ТОВ «Андрій і К» трудових ресурсів, необхідного обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій позивача із його контрагентом ТОВ «Андрій і К», про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем положень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є правомірними, а позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк М.І. Кобаль Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 01.07.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Кобаль М.І.

Собків Я.М.