Постанова

від 21.08.2013 по справі 905/2371/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2013 р. справа №905/2371/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівЛомовцевої Н.В. , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача:Калашніков А.Б. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013 року по справі№905/2371/13 (С.Ю. Гринько) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт і К", м.Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м.Донецьк простягнення 24 528,37грн. В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області (суддя Гринько С.Ю.) рішенням від 18.06.2013р. частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт і К", м.Донецьк (далі - ТОВ "Моноліт і К") та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (далі - ТОВ "КЗМО") заборгованість в сумі 17978,89грн., 3% річних в сумі 295,43грн., пеню в сумі 724,80грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 3500,00грн., та судовий збір в сумі 1554,47грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. по справі № 905/2371/13 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що специфікації до договору №11-140/60 від 18.07.2011р. не укладались; сторони погодили лише перелік певних видів матеріалів, що підлягають поставці; в накладних, рахунках та довіреностях на отримання товару відсутнє посилання на договір; доказів направлення відповідачу вимоги про сплату заявленої суми заборгованості позивач не надав;

Крім того, заявник вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір пені та 3% річних на суму заборгованості; долучений до матеріалів справи акт від 05.06.2013р., не містить посилання на адвокатський договір від 22.11.2012р., та не визначає обсягу наданих послуг та їх вартості, тому, на думку відповідача, докази надання адвокатом послуг відсутні.

Позивач свого представника у судове засідання 21.08.2013р. не направив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Моноліт і К", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "КЗМО", м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 19328,03грн. , 3% річних в сумі 643,25грн., пені в сумі 1057,09грн. та адвокатських послуг в сумі 3500грн., з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 11-140/60 від 18.07.2011р. (далі - Договір), щодо своєчасності та повної оплати за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2011р. між ТОВ "Моноліт і К" (Постачальник) та ТОВ "КЗМО" (Покупець) був укладений договір №11-140/60, за умовами якого Постачальник зобов"язується поставити в обумовлені цим договором строки Покупцю наступні матеріали: пакувальна стрічка, проволока, запорну арматуру, прилади та пристрої для автоматизації систем теплопостачання, інструменти далі іменовані товар в кількості та за цінами, вказаними в рахунках та / або специфікаціях, а останній зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар у відповідності з умовами Договору. (п.1.1 Договору).

Ціни на товар, що поставляється Постачальником, є вільними відпускними і вказуються в рахунках та / або специфікаціях до даного Договору (п.2.1 Договору).

Передача Товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за товарною накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях виміру, узгоджену ціну та загальну вартість товару, із зазначенням ПДВ за ставкою, установленою чинним законодавством України. Дата, зазначена в товарній накладній, є датою поставки товару Постачальником Покупцеві (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.п.8.1-8.2 Договора покупець зобов'язаний здійснювати оплату за товар на умовах даного договору, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на протязі 3-х банкивских днів від дати поставки; датою оплати за товар є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

За прострочку оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості товару, оплата якого прострочено, за кожен день прострочення оплати (п.10.1 Договору).

Строк дії договора - з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2011р., включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1 Договору).

Оскільки відповідач не виконав належним чином умови договору №11-140/60 від 18.07.2011р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19328,03грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 19328,03грн., про що свідчать видаткові накладні: №№РН-0000126 від 19.09.2012р., РН-0000127 від 19.09.2012р., РН-0000121 від 13.09.2012р., РН-0000124 від 13.09.2012р., РН-0000118 від 11.09.2012р., РН-0000114 від 10.09.2012р. та РН-0000113 від 10.09.2012р. Зазаначені накладні підписані з обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач свої зобов"язання за Договором не виконав, у зв"язку з чим борг склав 19328,03грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов"язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодательства.

Якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодекса України).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19328,03грн., оскільки відповідач не надав суду доказів оплати за отриманий товар.

Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 643,25грн. та пеню у сумі 1057,09грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позивач при зверненні до господарського суду Донецької області не надав розрахунку 3% річних та пені, зокрема у тексті позову була лише визначена їх сума.

Відповідно до ст.54 ГПК України, яка визначає форму та зміст позовної заяви, остання повинна містити розрахунок сум, що стягуються.

Відсутність обгрунтованого розрахунку стягуваної суми є підставою для повернення позову (п.3 ч.1 ст.63 ГПК України).

В ухвалі від 14.05.2013р. про відкладення розгляду справи, суд зазначив про нарахування позивачем 3% річних та пені без визначення періоду нарахування.

Після чого, позивачем надано "Розрахунок розміру штрафних санкцій", підписаний адвокатом (а.с.63), в якому зазначено кількість днів прострочення, але період нарахування як 3% річних, так і пені не визначений.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд безпідставно самостійно визначив в рішенні період нарахування 3% річних як "період з моменту порушення строку оплати, визначеного п.8.1 Договору, до звернення з позовом" та стягнув з відповідача 3% річних в сумі 295,43грн.

Суд також частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 724,80грн. (позивачем було заявлено - 1057,09грн.), взагалі не зазначивши за який період стягується пеня.

Відповідно до процесуальних норм саме позивач має обгрунтовувати та доводити свої позовні вимоги.

Оскільки суд в порушення ст.63 ГПК України прийняв позовну заяву без розрахунку пені та 3% річних, не витребував відповідний розрахунок, самостійно визначив період нарахування 3% річних, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не довів своїх вимог щодо пені та 3% річних, тому суд їх стягнув безпідставно, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується їз запереченнями відповідача щодо поставки товару не за договором №11-140/60 від 18.07.2011р., оскільки умовами договору (п.4.1) було визначено можливість встановлення асортименту, кількості та ціни товару не лише шляхом підписання сторонами Специфікацій, а і в рахунках.

Видаткові накладні, які не оспорюються відповідачем, містять посилання на такі рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів, що між сторонами, було укладено інший договір ніж №11-140/60, навіть у спрощений спосіб, тому його доводи, що строк оплати за отриманий товар не настав, колегія суддів до уваги не приймає.

Апеляційний суд також не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення 3500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на наступне.

Відшкодовуючи позивачу за рахунок відповідача витрати на правову допомогу, суд порушив вимоги ст. 44 ГПК України, за змістом якої до судових витрат включається, зокрема, оплата послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між ТОВ "Моноліт і К" (Клієнт) та адвокатом - Горожанкіним Віталієм Юрійовичем підтверджуються договором № б/н від 22.11.2012р. про надання адвокатських послуг, відповідно до п.1 якого Клієнт зобов'язується, а Адвокат приймає на себе зобов"язання надання Клієнту адвокатських послуг по правовим питанням, керуючись Законом України "Про адвокатуру" та іншими нормативно-правовими актами. Доказом надання послуг є акт від 05.06.2013р. (а.с.51), який не містить посилань на справу №905/2371/13. Інших доказів послуг адвоката по справі, що розглядається, та вартості цих послуг, позивачем не надано.

Таким чином, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо включення до складу судових витрат сплаченої позивачем суми в розмірі 3500 грн. за договором № б/н від 22.11.2012р. про надання адвокатських послуг та стягнення її з відповідача на користь позивача на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013 року у справі № 905/2371/13-г в частині стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3500,00 грн. підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, через порушення судом норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі в цій частині.

В задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання", м.Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. по справі № 905/2371/13 скасувати частково.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. по справі № 905/2371/13 в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (83017, м.Донецьк, вул.Рилєєва,39, ЄДРПОУ 25599771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт і К" (83060, м.Донецьк, вул.Шахтарів Донбасу, 1"а", ЄДРПОУ 37295133) заборгованість в сумі 19328,03грн. та судовий збір в сумі 1355,73грн."

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. по справі 905/2371/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт і К" (83060, м.Донецьк, вул.Шахтарів Донбасу, 1"а", ЄДРПОУ 37295133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" (83017, м.Донецьк, вул.Рилєєва,39, ЄДРПОУ 25599771) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 182,38грн.

Суду першої інстанції видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5. г/с Донецької обл.