Рішення

від 06.08.2013 по справі 39/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013 Справа № 39/54

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя: Макарова Ю.В., судді Кучерява О.О., Шилова О.М., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Трейд», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк,

про: стягнення 95939грн.71коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Трейд», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 95939грн.71коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 352/39 від 01.08.2006р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

19.04.2010р. через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивує свою позицію тим, що оскільки товар не реалізований ТОВ «ТС Обжора», то відповідно до умов договору №352/39 від 01.08.2006р. зобов'язання перед позивачем щодо оплати його вартості у відповідача не виникло.

Ухвалою від 23.04.2010р. за підписом заступника голови суду строк розгляду справи був продовжений на один місяць.

17.05.2010р. відповідач надав через канцелярію таблицю нереалізованого товару отриманого від ТОВ «Фрут Мастер Трейд».

17.05.2010р. позивач надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення, за якими стверджує, що за інформацією виробника спірної продукції термін придатності поставленого товару (сокової продукції) 1 рік з дати виготовлення, через що постачальник немає зобов'язання прийняти назад товар термін придатності по якому сплинув. За позицією позивача у відповідача товару який підлягає реалізації або поверненню немає, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.

17.05.2010р. позивач надав клопотання від 17.05.2010р. про призначення товарознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. по справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі було зупинено.

28.12.2010р. матеріали справи разом із висновком експерта надійшли на адресу суду.

Ухвалою від 23.02.2011р. у зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області провадження по справі було поновлено, розгляд справи призначено на 10.03.2011р.

Ухвалою від 10.03.2011р. провадження по справі було зупинено у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ «ТС Обжора» на ухвалу від 17.05.2010р.

У подальшому провадження по справі неодноразово зупинялося та поновлялося через надходженням апеляційних та касаційних скарг від ТОВ «ТС Обжора» на ухвали суду.

Розпорядженням за підписом в.о голови господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів Уханьової О.О. та Макарової Ю.В.

Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. було змінено склад судової колегії, а саме замінено суддю Макарову Ю.В. на суддю Колесника Р.М.

Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті, провадження по справі було востаннє поновлено ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2013р.

Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. було змінено склад судової колегії, а саме замінено суддю Колесника Р.М. на суддю Шилову О.М.

Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С. справу №39/54 було передано на автоматичний розподіл, за результатом якого було справу було передано судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. було змінено склад судової колегії, а саме замінено суддю Уханьову О.О. на суддю Кучеряву О.О.

Справа неодноразово відкладалась у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог ухвал суду.

30.07.2013р. від позивача надійшло електронне повідомлення за змістом якого просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю явки представника до судового засідання.

01.08.2013р. від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення №2 від 01.08.2013р., за змістом яких вдруге повідомив, що термін придатності поставленої продукції 1 рік з дати виготовлення і у постачальника немає зобов'язання згідно спірного договору приймати назад товар, термін якого сплинув. Крім того позивач стверджує, що товар був поставлений відповідачу саме на підставі договору №352/39 від 01.08.2006р., інші угоди між сторонами за спірний період не укладалися, спірні накладні визначені у акті звіряння від 23.07.2013р., сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 95939грн.71коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції лише у судовому засіданні 19.04.2010р. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі представників сторін. Зокрема, позивач не посилався на необхідність надати суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

01.08.2006р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах з відстроченням платежу № 352/39 (далі - договір) з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупцю соки, нектари, напої (далі по тексту - товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього, покупець надає замовлення на поставку постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, у якій визначений асортимент (список) товарів, які постачаються за цим договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2 «Сперціфікація»).

У відповідності із п. 4.1 договору в редакції протоколу розбіжностей, сума цього договору визначається загальної сумою товарних накладних у період його дії.

Згідно із п. 4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей, покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну на дану партію товару по мірі його реалізації, але не пізніше 10 банківських днів з моменту його реалізації.

Протоколом розбіжностей від 01.08.2006р. до договору №352 від 01.08.2006р. сторони погодили п.п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 3.2, 3.5, 3.7, 4.1, 4.3, 4.4, 4.5, 5.1,5.1.1, 6.3, 6.4, 6.6, 6.7, 6.8, 6.9, 7.2, 7.4, 8.1, 8.2, 8.3, 10.5, 10.7 у іншій, ніж у спірному договорі, редакції, внесли до договору інші пункти.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 352/39 від 01.08.2006р. за видатковими накладними за період з 05.09.2006р. по 25.12.2008р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1'921'248грн. 46коп., однак, отримавши товар, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за товар не виконав, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 95939грн.71коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 95939грн.71коп. Відповідно до позовної заяви підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 352/39 від 01.08.2006р. (купівля-продаж на умовах оплати за реалізований товар) щодо повної та своєчасної оплати товару, поставка якого здійснювалася за видатковими накладними за період з 05.09.2006р. по 25.12.2008р.

Договір купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар № 352/39 від 01.08.2006р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, умовами договору № 352/39 від 01.08.2006р. передбачено, що асортимент (список) товару, який поставляється за договором, його ціна визначаються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.3 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього).

В матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до вказаного договору. Разом з тим товар, що поставлявся за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, відповідає предмету договору - соки, нектари, напої. Видаткові накладні містять посилання у якості підстави здійснення господарської операції з поставки товару на договір №39 від 01.08.2006р., в той же час докази існування окремого договору від 01.08.2006р. в матеріалах справи відсутні, за письмовими поясненнями позивача №2 від 01.08.2013р. інші договори, крім договору № 352/39 від 01.08.2006р., між сторонами не укладалися.

Наразі відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти отримання спірного товару за договором № 352/39 від 01.08.2006р. та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передався.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, розглянувши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутня оформлена єдиним документом специфікація до договору № 352/39 від 01.08.2006р., в матеріалах справи є підписані обома сторонами видаткові накладні, які містять асортимент товару, його кількість та вартість та за якими здійснилося приймання товару відповідачем, що свідчить про те, що сторони узгодили всі істотні умови поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу.

Ухвалою від 17.05.2010р. по справі судом було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерту суд поставив наступні питання:

1. на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку Позивача, визначити кількість та вартість товару, поставленого позивачем згідно представлених видаткових накладних;

2. на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку Відповідача, визначити кількість та вартість реалізованого відповідачем товару, що був поставлений позивачем згідно представлених видаткових накладних;

3. на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку Позивача та Відповідача, умов договору купівлі-продажу з відстроченням платежу № 352/39 від 01.08.2006 р., визначити розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Трейд" та період її формування ?

За результатами експертних досліджень експертом відповідно до висновку № 2710/24-6964/25 від 23.12.2010р. надані наступні відповіді:

1. під час досліджень наданих видаткових накладних документально-обгрунтовано підтверджено, що за період 05.09.2006р. по 25.12.2008р. ТОВ "Фрут Майстер Трейд" за договором №352/39 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.08.2006р. поставлено ТОВ "ТС Обжора" товар у кількості 309135одиниць, на суму 1818965грн. 46коп.

2. у зв'язку з ненаданням на дослідження ТОВ «ТС «Обжора» документів, документально-обґрунтовано визначити кількість та вартість реалізованого ТОВ «ТС «Обжора» товару, поставленого йому ТОВ «Фрут Мастер Трейд» за договором « 352/92 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.08.2006р. експерту не уявляється можливим.

3. у зв'язку з ненаданням на дослідження від ТОВ «Фрут Мастер Трейд» та ТОВ «ТС «Обжора» усіх первинних бухгалтерських документів, витребуваних клопотанням від 13.08.2010р. №513 документально-обґрунтовано підтвердити або спростувати заборгованість ТОВ «ТС «Обжора» перед ТОВ «Фрут Мастер Трейд» за поставлений та нереалізований товар за договором №352/39 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.08.2006р. на суму 95939грн.71коп. експерту не уявляється можливим.

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Фрут Мастер Трейд», заборгованість ТОВ «ТС «Обжора» перед ТОВ «Фрут Мастер Трейд» за поставлений та нереалізований товар за договором №352/39 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.08.2006р. значиться у сумі 95939грн.71коп. Ця заборгованість, відповідно актів звіряння та «Таблиці нереалізованого товару, отриманого від ТОВ «Фрут Мастер Трейд», підтверджується та не заперечується ТОВ «ТС «Обжора».

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів та не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

В силу ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що судовий експерт, якому доручено проведення експертизи, має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 11.1. „Дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності", 11.2. «Дослідження документів стосовно економічної діяльності підприємства», 11.3. «Дослідження документів про фінансово-кредитних операціях», стаж роботи бухгалтером з 1994 року, стаж експертної роботи з грудня 1999 року, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний та допустимий доказ, що кореспондується з нормами ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони будь-які зауваження на висновок експерта не надали.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Таким чином експерт підтвердив, що позивач у виконання договору № 352/39 від 01.08.2006р. за наявними в матеріалах справи видатковими накладними (первинними бухгалтерськими документам) за період 05.09.2006р. по 25.12.2008р здійснив поставку товару відповідачу загальною вартістю 1818965грн.46коп.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника відповідача в графі «отримав», який скріплений печаткою ТОВ «ТС Обжора».

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із п. 4.3 договору № 352/39 від 01.08.2006р. в редакції протоколу розбіжностей до нього, покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну на дану партію товару по мірі його реалізації, але не пізніше 10 банківських днів з моменту його реалізації.

Суд неодноразово ухвалами від 22.04.2013р., 29.04.2013р., 28.05.2013р., 13.06.2013р., 03.07.2013р. зобов'язував відповідача надати докази реалізації/не реалізації товару поставленого згідно договору №352/39 від 01.08.2006р. станом на теперішній час (оформити у вигляді бухгалтерської довідки); надати бухгалтерську довідку за підписом першого керівника щодо реалізації кожної позиції товару, отриманого від позивача за спірними видатковими накладними, з вказанням дат реалізації - станом на теперішній час, а також надати належні та допустимі докази наявності у відповідача нереалізованого товару.

Проте, в супереч даним вимогам відповідач таку довідку або письмові пояснення з цього приводу суду не представив. Належні та допустимі докази того, що станом на час винесення рішення по справі отримана за наявними в матеріалах справи видатковими накладними продукція не реалізована, а знаходиться на відповідальному зберіганні, суду не надані.

Отримання товару відповідачем свідчить про те, що товар перебуває у власності відповідача, а отже останній зобов'язаний сплатити його вартість.

Суд вважає, що у відповідача вже виникло зобов'язання оплатити поставлений товар, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи довідки № 39 від 14.05.2010р. термін придатності продукції становить один рік з моменту виробництва, в свою чергу остання поставка товару відповідачу була здійснена 25.12.2008р.

За висновками експерта, відповідно до регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Фрут Мастер Трейд», заборгованість ТОВ «ТС «Обжора» перед ТОВ «Фрут Мастер Трейд» за поставлений та нереалізований товар за договором №352/39 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.08.2006р. значиться у сумі 95939грн.71коп., ця заборгованість відповідно актів звіряння та «Таблиці нереалізованого товару, отриманого від ТОВ «Фрут Мастер Трейд», підтверджується та не заперечується ТОВ «ТС «Обжора».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Доказів виявлення будь-яких порушень у веденні бухгалтерського обліку ТОВ «Фрут Мастер Трейд» матеріали справи не містять, при проведенні експертизи експертом ці обставини не виявлені, тобто є підстави вважати, що заявлена сума боргу сформована на підставі первинних документів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач будь-які заперечення стосовно того, що відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ «ТС «Обжора» у відповідача перед позивачем значиться інша сума заборгованості, ніж заявлена до стягнення, суду не надав, під час розгляду справи розмір заявленої суми боргу не спростував.

Наразі, як свідчить наявний в матеріалах справи двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами, скріплений печаткою ТОВ «ТС «Обжора» без будь-яких заперечень, заборгованість відповідача на користь ТОВ «Фрут Мастер Трейд» станом на 31.07.2009р. склала 145939грн. 71коп. (а.с. 125, т.4). Як вбачається з акту звірки розрахунків в редакції позивача, який наданий через канцелярію суду 01.08.2013р., відповідно до бухгалтерського обліку позивача залишок заборгованості ТОВ «ТС «Обжора» на користь ТОВ «Фрут Мастер Трейд» станом на 23.07.2013р. склав 95939грн. 71коп.

Заявлений розмір боргу у розмірі 95939грн. 71коп. в тому числі підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями вих. № 2 від 01.08.2013р. за підписом директора ТОВ «Фрут Мастер Трейд».

Враховуючи викладене, а також те, що докази сплати суми заборгованості в розмірі 95939грн.71коп. суду не надані, як і не надані докази того, що товар до теперішнього часу ще не реалізований відповідачем, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 95939грн.71коп. в повному обсязі.

За змістом прохальної частини позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми (що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ТС «Обжора» у фінансових установах), що належать відповідачу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на можливість припинення фінансово-господарської діяльності відповідача та існуванням суттєвої загрози неможливості виконання рішення господарського суду Донецької області з причин виведення фінансово-матеріальних ресурсів відповідача з його власності та подальшої можливості ліквідації відповідача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім письмового клопотання про вжиття запобіжних заходів заявник не подав жодного документа в обґрунтування.

При вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів, суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку і вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивач не довів суду такого обґрунтовування, не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог, господарський суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття запобіжних заходів для забезпечення позову.

При вирішенні розподілу судових витрат за подання позовної заяви судом встановлено, що позивачем згідно платіжного доручення від 12.10.2009р. оплачене державне мито в сумі 1459,10грн. Про зарахування вказаної суми в дохід державного бюджету свідчить відповідний напис, скріплений відбитком печатки банківської установи.

Разом з цим ціна позову складає 95939грн.71коп.

Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" N 7-93 від 21 січня 1993 року, в редакції на час звернення позивача з позовом, за подання позовної заяви позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 959грн.40коп.

Таким чином, при зверненні з позовом позивачем було надлишково сплачене державне мито в сумі 500грн.00коп.

Разом з цим враховуючи, що державне мито за звернення до суду з позовом сплачене позивачем ще у 2009році, а відповідно до приписів ч. 3 Розділу IV затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012р. N 811 "Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита" повернення державного мита здійснюється на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету , до відповідного органу, що контролює справляння надходжень державного мита, сума надмірно сплаченого позивачем державного мита поверненню позивачу не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у законодавчо встановленому розмірі при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Трейд», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 95939грн.71коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (юридична адреса: 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 30; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул.. Професорів Богуславських, 7-Б; код ЄДРПОУ 31018243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Трейд» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, офіс 4 код ЄДРПОУ 34241106) суму основного боргу в розмірі 95939грн.71коп., витрати на оплату державного мита в сумі 959грн.40коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 06.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2013р.

Головуючий суддя Ю.В. Макарова

Суддя О.О. Кучерява

Суддя О.М. Шилова