Ухвала

від 21.08.2013 по справі 821/1327/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 р.Справа № 821/1327/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Вербицької Н.В. та Градовського Ю.М.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представників Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" - Мартиновець Тетяни Юріївни та Щедрової Наталі Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі ДП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ) та з урахуванням зменшення розміру позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06 лютого 2013 року за № 0000832200, № 0000852200 та за № 0000842200 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 870 452, 49 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу стосовно завищення позивачем валових витрат та неправомірного формування податкового кредиту є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи, оскільки всі правочини, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит, мали реальний характер і виконані в натурі з оформленням відповідних первинних документів. Крім того, позивачем зазначалось, що донарахування відповідачем сум ПДВ за операціями з ПП "РТС "Сталь" та ПП "Сан-Руслан" є необґрунтованим, оскільки не відображення цими постачальниками господарських операцій з ДП в своїй податковій звітності породжує наслідки виключно щодо цих осіб. Також, застосування штрафу за несвоєчасне подання декларації по збору за користування радіочастотним ресурсом є неправомірним, оскільки за це порушення відповідачем вже був застосований штраф, який сплачено позивачем.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення відповідача від 06 лютого 2013 року за № 0000832200, № 0000852200, а також скасував податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року за № 0000842200 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 870 452, 49 грн..

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 жовтня 2010 року по 09 листопада 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт за №454/22-6/031505208 від 16 січня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого було занижено податок на прибуток на суму 1332948,56 грн., Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на суму 1088154,57 грн.. Крім того, відповідачем встановлено несвоєчасне надання розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України у вересні 2012 року, що стало порушенням п. 321.1 ст. 321 та п. 318.1 ст. 318 та пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки, а також з урахуванням часткового задоволення наданих ДП заперечень на акт перевірки №454/22-6/031505208 від 16 січня 2013 року, ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року за №0000832200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 872348,25 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 213282,25 грн., та №0000842200 про збільшення суми грошового зобов'язання ПДВ на суму 703861,99 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 176135,50 грн..

Крім того, податковим повідомленням - рішенням від 06 лютого 2012 року за №0000852200 до ДП були застосовані штрафні санкції в сумі 170,00 грн. по збору за користування радіочастотним ресурсом України за несвоєчасне надання позивачем розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом у вересні 2012 року.

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень, а також збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за несвоєчасне надання розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом і стало підставою для звернення ДП до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того, що посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП "Сан-Ойл" є безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, а укладені між позивачем та його контрагентом угоди не віднесено законом до нікчемних. Крім того, зазначено, що відповідачу не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу або наявності транспорту. Також, відповідачем не обґрунтовано складу правопорушення при накладенні штрафних санкцій по податку на прибуток внаслідок застосування неправильної ставки податку 23 % замість 25 %.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно до ст.138.2 ПК України та ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до введення в дію ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стосовно спірних правовідносин такими первинними документами є: договори поставки, комісії, договір на декларування вантажу та майна, контракти, додатки та специфікації до них, а також рахунки фактури, видаткові накладні, акти прийому-передачі товарів та інші документи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП "Сан-Ойл" укладено договір поставки сільськогосподарської продукції українського походження. Крім того, 30 квітня 2010 року ДП був укладений договір комісії з ТОВ "Ріад", за яким останній зобов'язувався укласти експортний договір на поставку нерезиденту сільськогосподарської продукції українського походження згідно специфікації. Також, позивач уклав договір з ТОВ "Бісет" про декларування вантажів та майна. Матеріали справи містять міжнародний контракт від 30 грудня 2010 року, за яким позивач зобов'язувався поставити "WEYMAR ІNDUSTRIES LLP" грецький горіх в/без шкаралупи згідно умов контракту.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Оскільки вищенаведені договори в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, а у податкових органів відсутні повноваження щодо визнання їх такими, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також позивачем належним чином були оформлені договірні правовідносини та фактично виконано умови договорів, то колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення відповідних сум до валових витрат.

Крім того, реальність укладених позивачем з контрагентами правочинів підтверджується рахунками-фактурами за жовтень - грудень 2010 року, видатковими накладними за той же період, актами прийому-передачі товару (грецький горіх) за договором поставки, вантажно-митними деклараціями за формою МД-2, які підтверджують експорт позивачем отриманого від ПП "Сан-Ойл" товару (грецький горіх), а також екологічними деклараціями та платіжними повідомленнями.

Стосовно зменшення сум податкового кредиту податковим органом позивачу, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно п.7.4.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.4.1. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.4.5. цієї статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.5. цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.2.6. вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи, вбачається, що на виконання договорів поставки продукції українського походження суб'єктом господарювання ПП "Сан-Ойл" видані позивачу податкові накладні, а саме: від 29 жовтня 2010 року за №320, від 29 листопада 2010 року за №334 та від 30 грудня 2010 року за №360.

Вказані накладні видані у відповідності до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент здійснення вказаних правовідносин ДП з ПП "Сан-Ойл") з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, а тому колегія суддів надходить до висновку про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Крім того, стосовно порушень норм чинного законодавства під час здійснення операцій з ПП "РТС Сталь" та ПП Сан-Руслан" внаслідок не відображення останніми своїх податкових зобов'язань з ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" необхідно зазначити, що ПК України не поставлено в залежність право на віднесення сум податку до податкового кредиту від податкового обліку та/або відображення податкових зобов'язань контрагентами позивача у відповідних періодах.

Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, наданню податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне за собою відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цього суб'єкта. Вказані положення також узгоджуються зі змістом частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, колегія суддів вважає неспроможними висновки відповідача про неправомірне застосування позивачем ставки по податку на прибуток у розмірі 23% замість 25%, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема податковою декларацією з податку на прибуток, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність складу правопорушення в діях ДП в цій частині.

Стосовно накладення податковим органом штрафних санкцій на позивача за несвоєчасне подання декларації по збору за користування радіочастотним ресурсом на суму 170,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому враховуючи, що позивачем вже була сплачена вказана сума, що підтверджується платіжним дорученням за №3796 від 16 листопада 2012 року, то повторне застосовування штрафу за те саме порушення є безпідставним.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладенні у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька Ю.М. Градовський