Рішення

від 21.08.2013 по справі 906/623/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" серпня 2013 р. Справа № 906/623/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Кімак З.К. - довіреність №100/16 від 09.01.2013;

від відповідача: Свінціцький А.С. - директор;

Свинцицький С.П. - довіреність № 13 від 20.06.2013;

Дмитрієва Ж.А. - довіреність від 20.08.2013;

від прокурора: Дедяєва О.І. - сл. посвідчення № 016850 від 20.05.2013;

Рудченко М.М. - наказ № 365а від 11.07.2013.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі 1) Житомирської міської ради (м.Житомир) в особі 2) Комунального підприємства "Житомиртелокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокат" (м.Житомир)

про стягнення 16816,16 грн.

В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на користь КП "Житомиртеплокомуненерго" 16816,16 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії №286 від 01.10.2009.

Прокурори та представник позивача2 позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подали письмові клопотання про долучення до матеріалів справи документів (а.с .118-129).

Представники відповідача позовні вимоги заперечують з викладених у відзиві на позовну заяву № 12 від 20.06.2013 мотивів, оскільки вважають, що договір припинив свою дію, у зв'язку з односторонньою відмовою від нього ТОВ "Прокат", причиною якої стало підвищення тарифів. Подали клопотання про долучення до матеріалів справи копії Свідоцтва про власність від 18.11.1997р. (а.с. 130-131).

Вказані клопотання судом задоволено.

Заслухавши думку прокурора, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив прокурор у позовній заяві, прокуратурою м Житомира проведено перевірку в КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, за результатами якої було встановлено, що 01.10.09р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прокат" (споживач, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №286 (далі - Договір (а.с. 11-14)), згідно п.1 якого позивач зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

При цьому, в порушення умов укладеного договору, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого за період з жовтня 2011 року по лютий 2013 рік у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 09.04.13р. становить 16816,16грн.

У письмових поясненнях (а.с .57-58, 108-109) позивач зазначив, що: - тарифи було змінено згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №673 від 17.11.2011 і їх зміна, у відповідності до п. 5.3. Договору не потребує погодження із споживачем теплової енергії; - про зміну тарифу на послуги з теплопостачання відповідача було повідомлено, доказом чого вважає лист ТОВ "Прокат" № 1 від 06.01.2012 (а.с. 59); - листом від 23.01.2012 (а.с.60) відповідачу було роз'яснено порядок відключення від мереж централізованого опалення. Наголосив, що одностороння відмова від зобов'язання можлива лише в тому випадку, коли має місце порушення зобов'язання однією із сторін, а позивач порушень зобов'язань за Договором не допускав. Також зазначає, що оскільки приміщення відповідача вбудоване в будинок, то відключення його від теплопостачання має здійснюватися саме споживачем.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 92), позов заперечив, оскільки не вбачає підстав для стягнення заборгованості, так як Договір №286 від 01.10.2011 вважає розірваним з 10.02.2012, у зв'язку із значним подорожчанням вартості теплової енергії з 17.11.2011 без погодження з підприємством ціни на теплову енергію. Вказав, що підприємство повністю розрахувалось за поставлену теплову енергію по 10 лютого 2012 року, згідно виставлених позивачем рахунків. Вважає, що кошти в сумі 16816,16грн. не обумовлені договором, у зв'язку з його достроковим розірванням, та не підтверджені актами виконаних робіт, а тому не можуть бути предметом спору і розглядатися в господарському суді.

Представники відповідача в усному порядку додатково вказали, що у відповідності з п.п. є) п. 3.2. Договору, позивач зобов'язаний був письмово повідомити відповідача про зміну тарифів. Оскільки такого повідомлення відповідач не отримував, представники вважають, що позивач не мав права виставляти рахунки та стягувати заборгованість по новим підвищеним тарифам. Зауважили, що п. 7.2. Договору передбачено право споживача розірвати Договір в односторонньому порядку. Вважають, що Договір розірвано з 10.02.2012. Наголосили, що оскільки Договором передбачено часткове або повне припинення подачі теплової енергії постачальником, останній мав технічну можливість не постачати теплову енергію після отримання листа ТОВ "Прокат". Звернули увагу, що постачання теплової енергії здійснювалося неналежним чином. Також стверджували, що відповідачем було здійснено часткове відключення від опалення шляхом перекриття радіаторів без відключення від централізованого опалення. Додатково підтвердили, що за Договором №256 постачання теплової енергії здійснювалося в приміщення, власником яких є відповідач та які вбудовані в багатоквартирні будинки.

У письмових поясненнях (а.с. 119-121) прокурор зауважив, що:- вирішення питання про відключення підприємств від постачання теплової енергії не входить до компетенції КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради; - у листі №1 відповідач просив Договір вважати не розірваним, а недійсним, тому прокурор вважає, що у вказаному листі про дострокове розірвання договору не йдеться; - за п. 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання можуть бути переглянуті сторонами лише після затвердження акта про відключення будинку від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання; - відповідачем не надано доказів дотримання встановленого т. 188 ГК України та п. 6.6 Договору порядку розірвання останнього. За вказаного, прокурор вважає, що договір купівлі-продажу теплової енергії №286 від 01.10.2009 є чинним, а тому відповідач зобов'язаний оплатити вартість спожитої теплової енергії.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Так, підставою звернення з позовом до суду прокурор вказав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором №289 від 01.10.09р. купівлі-продажу теплової енергії.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

При цьому, враховуючи твердження відповідача про те, що вищевказаний Договір ним розірвано з 10.02.2012, а також те, що розірвання Договору сторони пов'язують з відключенням від теплопостачання, суд вважає за доцільне зазначити, що розірвання Договору і відключення від теплопостачання, згідно ст. 11 ЦК України, є самостійними юридичними фактами, які залежно від послідовності їх вчинення, матимуть різні правові наслідки для сторін. Так, при відключенні від теплопостачання до припинення дії Договору, оплаті за останнім підлягають лише фактично надані до моменту відключення послуги. У випадку припинення дії Договору без попереднього відключення, вартість фактично наданих поза дією Договору послуг може бути стягнута, як збитки.

Так, згідно ч.1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За ч.ч.2-4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Аналогічні приписи містить і ст.651 ЦК України, згідно ч.ч.1,2 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ст. 654ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Водночас ч.3 вказаної статті передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Натомість, приписами чинного законодавства для вказаних правовідносин не встановлено право сторін на односторонню відмову від договору.

При цьому, зважаючи на обґрунтування відповідачем своїх заперечень, зокрема, приписами п.7.2 Договору, слід зазначити, що згідно останнього, договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не дійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У випадку дострокового р о з і р в а н н я договору з ініціативи споживача, останній повинен за місяць попередити про це постачальника.

Тобто перше речення вказаного пункту Договору спрямоване на врегулювання питання щорічного продовження дії Договору та його перегляд, а в другому реченні сторони обумовили с т р о к повідомлення постачальника про дострокове р о з і р в а н н я Договору з ініціативи споживача, що узгоджується з приписами ч.ч.2-3 ст. 188ГК України та ч.1. ст. 651 ЦК України і не виключає їх застосування при розірванні Договору згідно п.7.2 останнього. Про надання споживачеві права на односторонню відмову від Договору у другому реченні п. 7.2 Договору не йдеться, тому сам лише лист відповідача не може свідчити про припинення дії Договору з 10.02.2012.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що у листі №1 від 06.01.2012 (а.с. 59) відповідач, у зв'язку із значним подорожчанням вартості теплової енергії з 17.11.2011 без узгодження ціни з підприємством, просив позивача відключити його від постачання теплової енергії з 10.02.2012 та після вказаної дати просив вважати Договір №286 недійсним. Повідомив, що оплата по рахункам після 20.02.2012 здійснюватись не буде.

За результатами розгляду наведеного листа позивач надав відповідь (а.с. 60), у якій повідомив, що не має повноважень на відключення опалення у приміщеннях товариства. При цьому, позивачем було проінформовано відповідача, що по питанню відключення необхідно звернутись до створеної Виконавчим комітетом Житомирської міської ради постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і лише для фіксації факту відключення слід повідомити КП "Житомиртеплокомуненерго".

У листі №19 від 14.11.2012 відповідач повторно вказав, що з 10.02.2012 договірні відносини припинені.

Листом від 30.11.2012 позивач повідомив відповідача про те, що р о з і р в а н н я договірних відносин можливе в разі відключення від централізованого постачання, а припинити нарахування за надані послуги можливо лише після отримання відповідного дозволу, виконання технічних умов, від'єднання опалювальних приладів від мереж ЦО і складання відповідного акту.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди стосовно розірвання Договору, у встановленому ч.ч.2-3 ст. 188ГК України та ч.1. ст. 651 ЦК України порядку та з дотриманням вимог ст. 654ЦК України. Водночас слід звернути увагу, що у вказаних листах ідеться саме про розірвання Договору, тому зауваження прокурора, щодо невизначеності викладених у листі №1 вимог, спростовується матеріалами справи.

Не надано також і доказів припинення дії Договору за рішенням суду.

Крім того, проаналізувавши листи відповідача, зокрема їх зміст та дати направлення, суд встановив, що жоден з них не може бути розцінено і як такий, що направлений з дотриманням приписів першого речення п. 7.2 Договору, тому у суду відсутні підстави і для констатації факту припинення дії Договору на 2013 рік.

Також з наданих до справи документів та пояснень сторін вбачається, що станом на лютий 2013 року також не вчинено жодних дій і щодо припинення теплопостачання відповідачу, хоча п. 4.5 Договору обумовлено, що відключення споживачів, приміщення яких в б у д о в а н і в будинки, проводиться с п о ж и в а ч е м теплової енергії за погодженням з власником приміщень і розробкою проектного рішення, після чого повідомляється постачальник і складається двосторонній акт представниками спложивача і постачальника. Відключення інших споживачів за їхньою заявою виключно постачальником.

При цьому, враховуючи заперечення відповідача, слід зазначити, що п. 3.3 Договору дійсно обумовлено, п р а в о постачальника, завчасно попередивши споживача за 3 календарних дні, припинити частково або повністю подачу йому теплової енергії у нижчеперелічених випадках. Тобто, у вказаному пункті йдеться про п р а в о, а не обов'язок постачальника, до того ж його реалізація можлива з врахуванням специфіки споживачів теплової енергії (п.4.5 Договору) - приміщення яких вбудовані в будинки та інших.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено учасниками судового процесу, зокрема представниками відповідача, за Договором №256 постачання теплової енергії здійснювалося в приміщення відповідача, які вбудовані в багатоквартирні будинки, до даного споживача застосування п.3.3. Договору, під час опалювального періоду, фактично є неможливим.

Так, відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, споживач теплової енергії зобов'язаний: погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди).

Згідно п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (надалі Правила №630), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9.12.2005р. за №1478/11758 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.12.2007р. № 169), затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок).

У відповідності до п. 1.2 Порядку, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія)...

Пунктом п. 2.1 Порядку передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у м і ж о п а л ю в а л ь н и й період (п.2.5 Порядку).

По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п. 2.6 порядку).

Однак, на дату звернення з позовом до суду відповідачем не надано доказів відключення приміщень за адресою Шевченко, 25 від мереж централізованого теплопостачання, що вказує на фактичне споживання останнім послуг у спірному періоді.

Твердження відповідача про те, що: - постачання теплової енергії здійснювалося неналежним чином; - відповідачем було здійснено часткове відключення від опалення шляхом перекриття радіаторів без відключення від централізованого опалення, також не впливають на результат вирішення спору, оскільки спростовуються п. 4.1 та п. 4.7 Договору та наданими до справи документами.

Так, згідно п.п. к) п.4.1 Договору, з метою забезпечення надійної та економної експлуатації тепловикористовуючого устаткування, споживач з о б о в ' я з а н и й, у випадку змін, не пізніше 15 числа, подавати постачальнику, зокрема, довідку про зміну теплового навантаження, складати у відповідності з цими змінами разом із постачальником відповідні акти.

За ч.2 п. 4.7 Договору за опалення приміщень від т р у б і с т о я к і в системи центрального опалення незалежно від того, де вони знаходяться, плата нараховується, як за приміщення, що опалюється радіаторами.

Жодних актів, якими б було зафіксовано факт неналежного теплопостачання приміщень відповідача до матеріалів справи також не надано.

Що стосується тверджень відповідача стосовно наслідків неповідомлення його про зміну тарифів, слід зазначити, що п.п. є) п.3.2 Договору, дійсно передбачено, що постачальник письмово повідомляє споживача про зміну тарифів, однак наслідків такого неповідомлення Договором не обумовлено. При цьому, у відповідності до п. 5.3. Договору сторони погодили можливу зміну вартості послуг у зв'язку зі змінами розміру тарифів установлених в порядку визначеному законодавством, тому зміна останніх не потребує погодження із споживачем теплової енергії. Згідно ч.2 п.4.7 Договору, плата за теплову енергію розраховується за тарифами з дня вводу їх в дію.

Тобто, проаналізувавши в сукупності умови Договору та вищенаведені приписи законодавства, господарський суд дійшов висновку, що дію останнього станом на лютий 2013 року не припинено і при цьому у позивача відсутні підстави для ненарахування відповідачу чи зменшення вартості наданих у спірному періоді послуг.

Так, згідно п.4.8 договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником. При цьому, п.5.4. Договору, сторони визначили, що при наявності заборгованості по даному договору, будь-які платежі, незалежно від зазначення періоду за який здійснюється платіж, зараховуються в погашення заборгованості починаючи з початку її виникнення.

У відповідності до п. 5.2 Договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за період з жовтня 2011 року по лютий 2013 рік було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 25336,98грн. (а.с. 17-28).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок (а.с. 71-90) вбачається, що відповідачем було сплачено 8520,82грн.

Таким чином, станом на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за період з лютого 2012 року по лютий 2013 рік склала 16816,16грн. (25336,98грн.-8520,82грн.).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані положення кореспондуються зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню на суму 16816,16грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокат" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Шевченка, 35-А, код 24704846)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Київська, 48, код 35343771):

- 16816,16грн. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прокат" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Шевченка, 35-А, код 24704846) в доход Державного бюджету 1720,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.08.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2- відповідачу (рек. з пов.)

3- прокурору (рек. з пов.)

4- Житомирській м/р (рек. з пов.)